Справа № 2-3777/08
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2008 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - Мальована В.В.
при секретарі - Гладишева Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа :Сумська міська рада про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що згідно договору дарування її належить 82/100 частини домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Власником іншої частини у розмірі 18/100 є відповідачка. 04.04.1973 року колишніми співвласниками її часки та відповідачкою було складено акт, яким вони встановили порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за вищевказаною адресою. Коли позивачка набула право власності на частину житлового будинку, то встановила, що вказаний порядок користування земельною ділянкою значно порушує її права на землю, оскільки частка земельної ділянки не співпадає з розміром частки у домоволодінні. Тому, просила визнати недійсним право чин у формі акту про встановлення порядку користування присадибною ділянкою, що розташована за адресою АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 04.04.1973 року.
Представник позивача підтримав вимоги його довірителя та зазначив, що даний акт не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки встановлений порядок користування за цим актом значно порушує право позивачки на користування тією часткою землі, яка б відповідала її частці у домоволодінні.
Відповідачка проти позову заперечує, вважає вимоги позивачки необґрунтованими з тих підстав, що вона користується спірною земельною ділянкою протягом 35 років. Крім того, такий порядок користування був встановлений судом, в тому числі і Верховним судом України. Тому, ніяких підстав для визнання угоди недійсною у позивача немає. Просила відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.
Представник відповідача підтримав позицію ОСОБА_2.
Представник третьої особи Сумської міської ради при вирішенні цього спору покладається на розсуд суду.
Суд дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, заслухавши учасників процесу та оглянувши матеріали цивільної справи № 2-3067/07, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно договору дарування частини домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 від 11.07.2008 року позивачка ОСОБА_1 стала власником 82/100 частин зазначеного нерухомого майна (а.с. 16). Власником іншої частини є ОСОБА_2.
Як вбачається з матеріалів справи 04.04.1973 року колишні співвласники вказаного нерухомого майна ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 склали акт, яким фактично встановили порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане вище домоволодіння (а.с.7).
Вказана угода виконувалася сторонами цієї угоди протягом 35 років.
Судом також встановлено, що встановлення порядку користування земельною ділянкою був предметом розгляду у суді. Так, згідно рішення апеляційного суду Сумської області від 26.02.2008 року за позовом ОСОБА_5 (яка обдарувала позивачку частиною домоволодіння) до ОСОБА_2. про встановлення порядку користування земельною ділянкою судом був визначений такий порядок, а саме за тим порядком, який фактично склався між сторонами . Цим же рішенням були встановлені фактичні розміри земельної ділянки, якими користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а це 177,2 кв.м., що на 31.,4 кв.м. більше ідеальної долі та 632,8 кв.м., що на 31,4 кв.м. менше ідеальної долі відповідно ( справа 2-3067/07 а.с. 113-114). Ухвалою Верховного суду України від 02.06.2008 року вказане рішення залишено без змін.
Згідно ст.. 358 ЦК України якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Крім того, порядок використання й розпорядження спільною земельною ділянкою визначається насамперед самими співвласниками жилого будинку залежно від розміру їх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст.42 ЗК бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на будинок і для яких ця угода також є обов'язковою. Оскільки позивачка набула права власності за договором дарування, вона повинна дотримуватися того порядку який склався раніше.
До того ж, згідно норм цивільного законодавства, в разі небажання приймати дар , в даному випадку 82/100 частини домоволодіння, яка розташована на земельній ділянці зазначеного розміру, позивачка могла скористатися своїм правом відмови від договору дарування (ст.722 ЦК України).
Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивачки необгрунтовані та безпідставні, оскільки вона не має законних підстав оспорювати акт про встановлення порядку користування присадибною ділянкою, укладеного між попередніми співвласниками домоволодіння, а тому її необхідно відмовити.
Керуючись ст.. 48,59,358 ЦК України, ст.. 88 ЗК України ст. ст. 10, 11, 57-60,88, 212-215 ЦПК України суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя