Справа № 2-3674/08
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2008 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого - Мальованої В.В.
при секретарі - Гладишевій Д.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа КП «Сумське МБТІ про визнання права власності на житлове приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач свої вимоги мотивує тим, що йому та членам її родини була надана для проживання квартира АДРЕСА_1згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» як працівнику підприємства. В 2000 році вона отримала дозвіл адміністрації та профспілкового комітету на внутрішнє переобладнання займаного ним приміщення. Впродовж проживання нею було виконано капітальний ремонт квартири, в тому числі побудована каналізація, водопостачання, замінено систему опалення. У листопаді 2004 року була здійснена газифікація будинку та квартир. В 2007 році за власний рахунок нею було повністю замінено систему електропостачання квартири.
Посилається на те, що юридичну особу, яка була власником будинку, а саме ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» ліквідовано, а Сумська міська рада відмовляється прийняти будинок в якому знаходиться квартира, де вона мешкає, до комунальної власності. В результаті , за її рахунок фактично створено нову річ, а тому на підставі ст. ст. 331, 332 ЦК України просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 27,9 кв. м, загальною площею 52,8 кв. м.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника Сумської міської ради надійшла заява в якій він при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить справу розглянути в його відсутність.
Суд, заслухавши позивача та його представника , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачці та членам її родини згідно рішення адміністрації та профспілкового комітету ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» в 1985 році було надано для постійного проживання квартиру АДРЕСА_1як працівнику підприємства, що підтверджується довідкою ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» на а. с. 8.
В 2000 році позивач отримав згоду адміністрації та профспілкового комітету ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» на внутрішнє переобладнання, займаного ним житлового приміщення (а. с. 9). Як вбачається з технічного паспорту на квартиру після переобладнання вона складається з двох жилих кімнат, площею 15.6 кв. м та 12.3 кв. м, кухні площею 11,5 кв. м, коридорів площею 6,0 кв. м та 4.9 кв. м, санвузла площею 2.5 кв. м (а. с. 6-7).
Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.02.2007 року ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» ліквідовано як юридичну особу (а. с. 10). За повідомленням арбітражного керуючого Воловик С.В. (ліквідатора ЗАТ «Побутпромбудмонтаж») в ході ліквідаційної процедури було встановлено, що об'єкти нерухомості, які належать ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» на праві власності або повного господарського відання, за обліками Сумського МБТІ не значаться, в зв'язку з чим будь-яка технічна документація відсутня (а. с. 14). В зв'язку з зазначеними обставинами в ході ліквідаційної процедури ЗАТ «Побутпромбудмонтаж» будинок, в якому проживає позивач, у комунальну власність Сумської міської ради не передавався.
22.01.2008 року мешканці будинку АДРЕСА_1, в тому числі і позивач, звернулись до виконавчого комітету Сумської міської ради з заявою в якій, посилаючись на наявність у них права на приватизацію квартир в яких вони проживають на підставі та в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», просили прийняти рішення про прийняття до власності територіальної громади м. Суми будинку АДРЕСА_1 та прийняти рішення про передачу їм та членам їх сімей у власність (приватизацію) займаних ними квартир. Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради на звернення мешканців будинку АДРЕСА_1 було надано відповідь, в якій з посиланням на вимоги чинного законодавства щодо передачі майна до комунальної власності, зазначено, що на даний час юридичних підстав для прийняття вищезазначеного будинку до комунальної власності територіальної громади м. Суми немає (а. с. 11-13).
В обгрунтування своїх вимог про визнання за нею права власності на спірну квартиру, позивачка посилається на те, що впродовж проживання ним було виконано капітальний ремонт квартири, виконані роботи щодо будівництва каналізації та водопостачання, замінено систему опалення, в 2007 році за власний рахунок ним було повністю замінено систему електропостачання квартири, а тому в результаті його праці та коштів фактично створено нову річ.
Однак суд вважає, що на зазначених позивачкою підставах за нею не може бути визнано право власності на займане ним житлове приміщення.
Так, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ст. 65-1 ЖК України закріплює право на придбання громадянами жилих приміщень, які вони займають, у приватну власність. З положень наведеної статті безперечно випливає, що наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду без обмежень можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї (не інших сторонніх осіб), які проживають разом з ними, придбати приміщення, які вони займають, у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до положень ст.ст. 11, 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. За положеннями ст.ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Законом про приватизацію встановлено два шляхи придбання у власність жилої площі наймачем: приватизація і викуп.
Так як позивачка отримала займане нею житлове приміщення в 1985 році як особа, яка потребувала поліпшення житлових умов та відповідно до діючого на той час законодавства, мала право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду, вона має право набути право власності на займане ним житлове приміщення на підставі його приватизації, а не в зв'язку з його переобладнанням та проведенням капітального ремонту.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що житловий фонд підприємств, установ і організацій за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно із законодавством. З наданих позивачем доказів вбачається, що підприємство, у віданні якого перебував будинок АДРЕСА_1, ліквідовано. Дані про те, що він перебував в повному господарському віданні вказаного підприємства, відсутні. На даний час за даними КП «Сумське МБТІ» вказаний будинок нікому не належить на праві власності. Відповідно до положень ст. 335 ЦК України річ, яка не має власника або власник якої невідомий, визнається безхазяйною. За заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, безхазяйна нерухома річ може бути передана за рішенням суду у комунальну власність. Виходячи з зазначеного, позивач має право звернутися з відповідною вимогою до Сумської міської ради щодо вчинення останньою дій по передачі будинку у комунальну власність з наступною передачею йому займаного ним житлового приміщення у власність в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на займане нею житлове приміщення на підставі ст. ст. 331, 332 ЦК України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 212-215 ЦПК України, 331 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 29.12.2008 року