АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/790/3341/14 Головуючий 1-ї інстанції - Іванова І.В.
Справа № 639/2079/13-ц Доповідач - Колтунова А.І.
Категорія: страхові
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 30» квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого: Колтунової А.І.,
суддів: Бородіна М.М., Борової С.А.,
при секретарі: Попій Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Страхова компанія «Кардіф», треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості за договором страхування,-
ВСТАНОВИЛА:
12 березня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф»» (далі - ЗАТ СК «Кардіф»), треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - «ПАТ «УкрСиббанк») про стягнення заборгованості за договором страхування.
Позивач посилався на ті обставини, що 09 квітня 2008 року між ним та ЗАТ СК «Кардіф» було укладено договір комплексного страхування позичальника № 01/01/2357/18569 (далі - договір страхування).
Зазначений договір страхування укладено на забезпечення виконання умов договору споживчого кредиту, укладеного між ним та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») 09 квітня 2008 року.
Згідно зазначеного договору страхування, застрахованою особою та страхувальником виступає позивач.
Вигодонабувачем за цим договором страхування є ПАТ «УкрСиббанк».
Відповідно до підпункту 13.2 пункту 13 договору страхування страхова виплата здійснюється у розмірі непогашеного залишку заборгованості за кредитом застрахованої особи станом на дату настання страхового випадку, тобто залишок основної суми кредиту, нараховані відсотки за користування кредитом за 2 місяці з дати останнього непогашеного платежу за кредитним договором.
Об'єктом страхування згідно договору страхування є майнові інтереси, що пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.
Страховими випадками, відповідно до п.6 договору страхування є наступні події, що склалися з застрахованою особою під час дії цього договору та підтверджені документами, виданими уповноваженими органами у встановленому законом порядку, постійна непрацездатність (інвалідність І групи) внаслідок нещасного випадку.
Підпункт 13.4 пункту 13 договору страхування передбачає, що страховик здійснює страхову виплату після завершення вивчення всіх документів. Страховик зобов'язаний прийняти рішення щодо здійснення страхової виплати в 45 - денний строк з дня отримання всіх документів, передбачених п.10.1 договору страхування.
У відповідності до пункту 8 цього договору страховий платіж за двома видами страхування, зазначений у пункті 7, є річним і сплачується кожного року протягом строку дії договору страхування, крім платежу за перший рік страхування, який сплачується в день укладання договору, тобто по 09 березня кожного місяця.
Строк дії договору страхування передбачений з 10 квітня 2008 року по 09 квітня 2016 року.
23 січня 2010 року у позивача стався поширений інсульт у правій півкулі головного мозку.
Внаслідок інсульту з 23 січня 2010 року він втратив можливість рухатись та розмовляти, стан його здоров'я не відновився до цього часу.
На протязі п'яти днів, як передбачено умовами договору, його син - ОСОБА_2 особисто повідомив представника банку - кредитора Захарченка А.М., який є одночасно представником страхової компанії, про настання страхового випадку.
Представник страхової компанії, будучи проінформованим про настання страхового випадку, повідомив, що з приводу страхового випадку будуть складені документи.
У червні 2010 року, після оцінки стану його здоров'я комісією МСЕК і встановлення йому інвалідності І групи, документи були подані до страхової компанії для проведення необхідних страхових виплат. Але, після надання додаткових документів страхова компанія відмовила йому у здійсненні страхового платежу, посилаючись на ті обставини, що у зв'язку з несплатою ним страхового платежу, дія договору страхування припинена.
Зазначені дії страхової компанії є незаконними та такими, що порушують умови договору страхування, права та обов'язки позивача.
Позивач вважав, що оскільки черговий страховий платіж за 2009 рік ним був здійснений 02 червня 2009 року, то дія договору страхування була продовжена до 02 червня 2010 року, виходячи із того, що кожний черговий платіж є річним, а договір страхування після сплати платежу є таким, що діє весь наступний рік.
Окрім того, позивач вказував, що страховий випадок настав саме 23 січня 2010 року, коли у нього стався поширений інсульт, а не в червні 2010 року, коли йому офіційно присвоїли інвалідність.
У зв'язку з настанням страхового випадку він втратив можливість достатніх заробітків, в результаті чого, у нього утворилась заборгованість перед банком у розмірі 11 831, 67 доларів США, про стягнення якої ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом та просив звернути стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути суму еквівалентну 11 831, 67 доларів США, що дорівнює 94 570,52 грн., із ЗАТ «СК «Кардіф» на користь вигодонабувача - ПАТ «УкрСиббанк».
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь 24 452,32 грн., суму еквівалентну 3 056, 54 доларів США, яка була сплачена ним з 23 січня 2010 року у погашення заборгованості за кредитним договором.
Представник ЗАТ «СК «Кардіф» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» підтримував апеляційну скаргу.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 березня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Висновки суду першої інстанції відносно того, що позивач не має права вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором на користь вигодонабувача, не відповідають вимогам ч.1 ст.979 ЦК України, ч.2 ст. 636 ЦК України, умовам договору страхування.
В порушення вимог ст.997 ЦК України зроблено висновки суду щодо припинення дії договору страхування на час настання страхового випадку.
Судом першої інстанції не дана належна оцінка тій обставині, що втрата здоров'я відповідача мала місце 23 січня 2010 року, офіційне присвоєння інвалідності - у червні 2011 року, фактично констатовано стійку втрату працездатності.
В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» підтримували апеляційну скаргу.
Представник ЗАТ «СК «Кардіф» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором страхування з ЗАТ «СК «Кардіф», суд першої інстанції виходив із того, що позивач не мав права вимагати виконання умов укладеного ним договору страхування, оскільки вигодонабувачем є третя особа - ПАТ «УкрСиббанк», який хоча й підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, проте, з самостійною вимогою до суду не звертався.
Окрім того, суд прийшов до висновку, що страховий випадок пов'язується саме зі встановленням позивачеві першої групи інвалідності, оскільки інвалідність встановлена ОСОБА_1 з 01 червня 2010 року, а тому, настання страхового випадку мало місце після закінчення строку дії договору страхування, що виключає виконання його умов з боку відповідача.
Колегія суддів вважає, що погодитися з висновками суду у повному обсязі не можна, виходячи з наступного.
Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами та не оскаржується сторонами, що 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ СК «Кардіф» був укладений договір страхування на забезпечення виконання умов договору споживчого кредиту, укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») ( а. с. 6 - 8, 13).
Відповідно до пункту 5 договору страхування, об'єктом страхування є майнові інтереси, що пов'язані із життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.
Пункт 6 цього договору вказує конкретні страхові випадки, а саме, по-перше, постійна непрацездатність внаслідок захворювання або внаслідок нещасного випадку, та, по-друге, смерть внаслідок захворювання або нещасного випадку.
Пунктом 8 договору страхування передбачено, що страховий платіж сплачується страхувальником один раз на рік, після чого договір діє протягом року, крім платежу за перший рік страхування, який сплачується в день укладення договору.
Періодичні платежі визначені датою по 09 березня (а. с. 13).
Відповідно підпункту 3 пункту 15.1 цього договору, його дія припиняється в випадку несплати страхувальником страхових платежів в строк та/або в обсязі, що визначений договором страхування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перший страховий платіж внесено 09 квітня 2008 року при укладенні спірного договору страхування (а. с. 13), а другий платіж було здійснено позивачем 02 червня 2009 року ( а. с. 14), хоча повинен був його сплатити 09 березня 2009 року.
Судом першої інстанції даним обставинам належної оцінки не дано, хоча це має суттєве значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст.997 ЦК України, якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 5 статті 997 ЦК України передбачено, що якщо відмова страховика від договору обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, страховик повертає страхувальникові страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страхових виплат.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які підтверджують, що відповідач звертався до позивача після несплати останнім страхового платежу, який повинен бути сплачений 09 березня 2009 року, з письмовою вимогою про сплату чергового платежу відповідно до ст. 997 ЦК України.
Також в матеріалах справи відсутнє і підтвердження повернення відповідачем сплаченого 02 червня 2009 року чергового платежу, як це передбачено ч.5 ст.997 ЦК України.
Таким чином, відповідачем не виконані умови припинення договору страхування, передбачені ЦК України, а відтак прийнявши 02 червня 2009 року платіж від позивача, відповідач тим самим погодився з продовженням дії договору страхування.
Крім того, не повернувши позивачеві отриманий 02 червня 2009 року страховий платіж, відповідач погодився не тільки з продовженням дії договору страхування, але й з існуванням для сторін договору його умов, а саме тієї умови, що кожний черговий платіж є річним, як це передбачено пунктом 8 договору.
Доводи відповідача стосовно того, що договором страхування був передбачений конкретний строк сплати строкового внеску до 09 березня кожного року, у зв'язку з чим при його несплаті договір припиняє свою дію, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються вищезазначеними обставинами.
Окрім того, в суді апеляційної інстанції представник ЗАТ «СК «Кардіф» не заперечував тієї обставини, що при несплаті позивачем страхового платежу 09 березня 2009 року договір страхування повинен був припинити свою дію, але при внесенні платежу позивачем 02 червня 2009 року дія договору була продовжена .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дія договору страхування була продовжена з 02 червня 2009 року до 02 червня 2010 року.
Відповідно до висновку експерта № 274- КЕ/2013/пп 23 січня 2010 року у позивача стався поширений інсульт у правій півкулі головного мозку з лівосторонньою геміплегією, правопівкульним психоорганічним синдромом на тлі дисциркулярної гіпертоніко-атеросклеротичної енцефалопатії (ДЕП) 3ст. з псевдобульбарним синдромом, гіпертонічної хвороби 3 ст., церебрального атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, атеросклеротичного кардіосклерозу СН ІІА (а.с. 187 - 195).
01 червня 2010 року у зв'язку з зазначеним захворюванням, ОСОБА_1 була встановлена І група інвалідності, яка була підтверджена при повторному обстеженні в 2012 році (а. с. 19, 20).
Таким чином, підставою для встановлення групи інвалідності позивачеві було захворювання, яке мало місце 23 січня 2010 року.
Тому, колегія суддів приходив до висновку, що втрата здоров'я позивача відбулась саме 23 січня 2010 року, а встановлення групи інвалідності лише констатувало стійку втрату працездатності позивача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що страховий випадок мав місце в період дії договору страхування.
В строки, передбачені пунктами 10,11 договору страхування ЗАТ СК «Кардіф» було повідомлено про настання страхового випадку, але листом №274 - 06/с від 05 серпня 2010 року позивачу було відмовлено у здійсненні страхових виплат у розмірі та порядку, передбаченому п.13.2 договору страхування, з посиланням на ті обставини, що договір припинив дію з 09 квітня 2008 року ( а. с. 15-16 ).
Колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави для відмови виконання умов договору страхування у відповідача були відсутні.
Із пункту 13.6 договору страхування вбачається, що в разі настання страхового випадку страхові виплати проводяться як застрахованій особі, так і його спадкоємцям або вигодонабувачеві.
Дані положення договору відповідають вимогам ч.1 ст.979 ЦК України, у відповідності з даною нормою закону, одна сторона ( страховик) зобов'язується в разі настання страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Отже, за договором страхування у страхової компанії виникає зобов'язання по виплаті страхової суми або страхувальникові, або вигодонабувачеві.
Відповідно до умов спірного договору страхування вигодонабувачем є ПАТ «УкрСиббанк».
Згідно підпункту 13.2 даного договору страхова виплата здійснюється у розмірі непогашеного залишку заборгованості за кредитом застрахованої особи станом на дату настання страхового випадку.
Непогашений залишок заборгованості означає залишок основної суми кредиту («тіла» кредиту) та нараховані відсотки за користування кредитом за два місяці з дати останнього непогашеного платежу за кредитним договором.
У випадку видачі кредиту у валюті, строкова виплата здійснюється у гривні по курсу НБУ на момент укладення договору страхування.
При розгляді справи позивачем були надані докази, що після захворювання, з лютого 2010 року ним була сплачена заборгованість по кредитному договору в розмірі 3056, 54 доларів США ( а. с. 109 - 113).
За таких обставин колегія суддів вважає, що є правові підстави для стягнення сум, внесених позивачем після захворювання, в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.
Виходячи з курсу долара США у відношенні до гривні України, на час укладення договору страхування, тобто на 09 квітня 2008 року, сума заборгованості складає 15 435, 50 грн. (3056,54 Ч 505).
Зазначену суму колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача.
Доводи представника відповідача стосовно того, що за договором страхування, сплати суми на користь страхувальника не передбачено, спростовуються підпунктом 13.6 даного договору ( а. с. 13 ).
Згідно умов договору, страхова сума сплачується застрахованій особі, а за цим договором застрахованою особою є ОСОБА_1 ( а. с. 13).
Також суд враховує, що за договором страхування дані сплати повинен був здійснювати ЗАТ «СК «Кардіф» на користь ПАТ «УкрСиббанк».
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в зазначеній частині на підставі п.п. 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню.
В зазначеній частині колегія суддів ухвалює нове рішення, яким стягує з ЗАТ СК «Кардіф» на користь ОСОБА_1 15 435, 50 грн..
Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на користь вигодонабувача суми еквівалентної 11831, 67 долару США - залишок заборгованості за договором кредиту та штрафні санкції, пов'язані з несвоєчасним виконанням зобов'язань страховика перед вигодонабувачем, то колегія суддів вважає, що воно є законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.636 ЦК України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Відповідно до пункту 13.6 договору страхування право на звернення до суду в разі настання страхового випадку є як у страхувальника, так і у вигодонабувача.
Страхувальник скористався своїм правом на захист порушених прав при невиконанні відповідачем обов'язку з виплати страхового платежу, та звернувся до суду за захистом свого порушеного цивільного права.
Вигодонабувач - ПАТ «УкрСиббанк», залучений до участі в справі в якості третьої особи, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримував.
Разом з тим, ПАТР «УкрСиббанк» обрав інший спосіб для захисту його порушеного права, про що свідчить факт пред'явлення ними позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення звернення на предмет іпотеки.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 листопада 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки був задоволений частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором споживчого кредиту від 09 квітня 2008 року у сумі 11 831, 67 долару США.
В другій частині позовних вимог - відмовлено (а. с. 239 - 241).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що кредитор реалізував захист своїх прав шляхом стягнення суми заборгованості за кредитним договором з боржника та поручителів.
Стягнення зазначеної суми на користь вигодонабувача з ЗАТ СК «Кардіф» потягне подвійне задоволення вимог кредитора.
У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про відмову в зазначеній частині в задоволення позову ОСОБА_1 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для його скасування - відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 156, ч.2 ст. 636, ч.2 ст. 997, ч.5 ст.997 ЦК України, ч.4 ст.16 Закону України «Про страхування», ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, ст. 317, ст. 319 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 24 березня 2014 року змінити,
скасувавши його в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» про стягнення 24 452, 32 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині задовольнити частково.
Стягнути з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Кардіф» на користь ОСОБА_1 15 435, 50 грн., та судовий збір на користь держави 229,40 грн..
В іншій частині рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 24 березня 2014 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: