УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                       м.Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.

при секретарі Таратіної О.С.                                                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайсуду Одеської області від 4 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2006 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 1987 року вона є власником жилого будинку АДРЕСА_1. З 1988 року вона проживає в будинку з відповідачем, з яким знаходиться в фактичних шлюбних стосунках. В зв'язку з тим, що відповідач систематично зловживає спиртними напоями, завдає їй побої та погрожує вбивством, тобто створив умови, які роблять неможливим проживання із ним в одному будинку, позивачка просила виселити його.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Котовського міськрайсуду Одеської області від 4 жовтня 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач своєю протиправною поведінкою створив умови, які роблять неможливим проживання із ним в одному будинку. Тому виселив його.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду оскільки він не ґрунтується на законі та не підтверджується матеріалами справи.

За змістом ст.ст. 116, 157 ЖК України член сім'ї власника жилого будинку, або інші  особи,  які  проживають разом  з  ним,  можуть  бути  виселеними  якщо  вони систематичним   порушенням   правил   співжиття   роблять   неможливим   для   інших -проживання з ними в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Справа №22-6009/2006р.                                                                        Головуючий у першій інстанції Сітарчук О..І.

Категорія ЗО                                                                                           Доповідач                       Коротков В.Д

Як вбачається з матеріалів справи позивачка не надала доказів того, що відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання з ним в одному будинку. Допитані судом свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили лише факт спільного проживання сторін на протязі тривалого часу. Наданий позивачкою до заперечень на апеляційну скаргу акт судово-медичного обстеження від 7 вересня 2006 року підтверджує наявність у неї тілесних ушкоджень. Але в справі відсутні докази, які підтверджують ствердження позивачки про те, що ці тілесні ушкодження заподіяні відповідачем, а також докази про те, що в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття до нього були застосовані заходи запобігання і громадського впливу, які виявились безрезультатними.

Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона забов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія судців вважає, що позивачка не довела обставини, передбачені ст.ст. 116, 157 ЖК України - систематичне порушення відповідачем правил співжиття, яке робить неможливим для неї проживання з ним в одному будинку, та застосування до відповідача заходів запобігання і громадського впливу, які виявились безрезультатними.

Тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Витрати, які понесені відповідачем по сплаті судового збору в сумі 4,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5 грн., а всього 11,75 грн. підлягають стягненню з позивачки на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 218, 307 ч. 1 п.2, 309 ч.1 п.п. З, 4, 314 ч.2, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайсуду Одеської області від 4 жовтня 2006 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення його з жилого будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 11 (одинадцять) гривень 75 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.