УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                      19 грудня 2006 року                                                                                             м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Комаровської Н.В., Шейко Л.М.

при секретарі Таратіної О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:                                      

В квітні 2006 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1962 по 1980 рік він отримував пенсію по інвалідності від професійного захворювання, а з 1980 року отримує пенсію за віком по Списку №1. Відповідач безпідставно відмовив йому в зарахуванні до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи з шкідливими умовами - часу перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, чим порушив його право на призначення пенсії на пільгових умовах та в пільгових розмірах. Тільки після його неодноразових звернень до прокуратури та контролюючих органів відповідач зробив відповідний перерахунок пенсії. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн., завданою незаконною відмовою в перерахуванні пенсії.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26 червня 2006 року позов задоволено частково, на користь позивача стягнуто 1700 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Заслухавши   доповідача,  доводи   апеляційних   скарг,   перевіривши   матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог     і доводів  апеляційних скарг,  колегія суддів вважає,  що  апеляційні  скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Справа №22-4760/2006р.                                                Головуючий у першій інстанції Бобуйок А.Д.

Категорія 19                                                                           Доповідач                      Коротков В.Д,

Відповідно до вимог ч. 1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 8 жовтня 1962 по 28 грудня 1980 року отримував пенсію по інвалідності від професійного захворювання, а з 29 грудня 1980 року отримує пенсію за віком по Списку №1 та перебуває на обліку у відповідача.

7 грудня 2005 року позивач звернувся до відповідача з заявою про зарахування до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи з шкідливими умовами - часу перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання. З відповіді відповідача від 26 грудня 2005 року вбачається, що позивачу відмовлено в задоволенні заяви (а.с. 15). Тому він був змушений звернутися до прокуратури та контролюючих органів.

З відповідей на звернення позивача Біляївської міжрайонної прокуратури Одеської області від 15 березня 2006 року (а.с.9), Головного управління пенсійного фонду України в Одеської області від 10 березня 2006 року (а.с.26) та Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації від 11 квітня 2006 року (а.с.7-8) вбачається, що відповідач безпідставно відмовив в задоволенні заяви і лише після втручання вказаних органів задовольнив її, зробив перерахунок пенсії в більшому розмірі та виплатив недоотриману пенсію за період з 1 січня 2004 року по 31 березня 2006 року.

Колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно відмовив в задоволенні заяви, оскільки згідно ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХП (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 22 квітня 1993 року №3128-ХІІ) час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах(статті 13 і 14).

На час звернення позивача с заявою на нього поширювалася дія вказаного закону, що випливає зі змісту п.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ГУ, який вступив в дію з 1 січня 2004 року. Відповідно до вимог вказаного пункту періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, тобто на підставі ч.5 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що з вини відповідача позивачу була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України. При цьому суд врахував роз'яснення, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4, та визначив розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн. виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому колегія суддів вважає, що підстав для збільшення розміру відшкодування, на які посилається в апеляційній скарзі позивач, не має.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта - управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області на роз'яснення Пенсійного фонду України, яке міститься в листі від 8 серпня 2006 року. По-перше, це роз'яснення стосується застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2001 року №1563 «Про підвищення розмірів пенсій окремим категоріям пенсіонерів, які працювали на підземних роботах», що не є предметом спору по справі. По-друге, воно не відноситься до застосування п.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІУ, який підлягає застосуванню до спірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду, судове рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 218, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління Пенсійного фонду України в Біляївському районі Одеської області відхилити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 червня 2006 року залишити без змінІНФОРМАЦІЯ_1

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.