Номер провадження: 22-ц/785/3510/14

Номер справи місцевого суду: 1522/25467/12

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б.

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Таварткіладзе О.М., Кварталової А.М.,

при секретарі - Швець В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Третьої Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та поновлення строку на прийняття спадщини за апеляційною скаргою Одеської міської ради на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

31.10.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Одеської міської ради, Третьої Одеської державної нотаріальної контори з вищевказаним позовом, доповнивши його, остаточно просив встановити факт постійного проживання понад 5 років однією сім`єю разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини; визнати його спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та поновити строк прийняття спадщини після смерті останнього (а.с.2, 8).

Позов обґрунтував тим, що у грудні 2011 року помер ОСОБА_3, з яким він проживав однією сім`єю близько шести років. ОСОБА_3 є його далеким родичем, з яким він вів сумісне господарство, фактично утримував його, сплачував квартплату, житлово-комунальні послуги, купував йому одяг, готував їжу, прибирав у квартирі, а коли той хворів, доглядав його. На час відкриття спадщини постійно проживав разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1.

Шоста Одеська державна нотаріальна контора відкрила за його заявою спадкову справу та просила надати документи, що підтверджують родинні стосунки з померлим.

У зв'язку із неможливістю встановити родинні стосунки з ОСОБА_3, він звернувся до суду з позовом і просив задовольнити його вимоги.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.01.2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 понад п'ять років однією сім`єю разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Визнано ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 Поновлено ОСОБА_2 строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3(а.с.43-46).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.04.2013 року відмовлено відповідачу в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. (а.с.72;73-75).

В апеляційній скарзі ОМР просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Цивільна справа разом з апеляційною скаргою надійшла до апеляційного суду Одеської області 23.05.2013 року (а.с.93, 94).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.05.2013 року вона була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків і після їх усунення 07.06.2013 року відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 29.08.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у щорічній відпустці з 17.06.2013 року (а.с.95, 108-110,112).

У зв'язку з надходженням до апеляційного суду заяв: представника позивача про розгляд зауважень на правильність звукозапису та повноту фіксації судового засідання і прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі ОМР про перегляд заочного судового рішення, справа неодноразово поверталася до суду 1-ої інстанції (а.с.117,118, 124,125,148-149; 151-153, 159-160;170-172).

Одночасно до суду 1-ої інстанції надійшли заяви представника позивача про постановлення додаткового рішення, в задоволенні яких ухвалою суду 1-ої інстанції від 27.01.2014 року було відмовлено (а.с.175-178; 184-186).

Копія цієї ухвали направлена сторонам по справі (а.с.187).

Після повернення справи до апеляційного суду, її розгляд призначався на 27.03 та 24.04.2014 року (а.с.192).

Сторони викликалися і повідомлялися належним чином, однак до суду не з`являлися. Повідомлення від позивача поверталися з відміткою, що за зазначеною в матеріалах справи адресою він не проживає (а.с.200-203,215-217).

22.04.2014 року ОСОБА_2 був сповіщений телефонограмою, але до суду у призначений час не з`явився (а.с.211-212).

Від представника позивача продовжували надходити заяви про повернення справи для ухвалення додаткового рішення, не дивлячись на те, що в постановленні додаткового рішення вже було відмовлено і копія ухвали направлена позивачу (а.с.196,197,209-210).

При викладених обставинах та з урахуванням вимог ст. 303-1 ЦПК України, колегія прийшла до висновку, що сторони сповіщені належним чином і вирішила за можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак вказаній нормі права рішення суду не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який був зареєстрований і постійно проживав в квартири АДРЕСА_1.

Дані обставини підтверджені копією актового запису про смерть №3012 від 15.12.2011 року, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть і довідкою про виписку з домової книги про склад сім'ї і реєстрації (а.с.14,15,32).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд 1-ої інстанції виходив з того, що останній проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 близько шести років, приходиться йому далеким родичем, вони разом вели господарство, позивач фактично утримував ОСОБА_3 до його смерті, сплачував квартплату, житлово-комунальні послуги, купував йому одяг, готував їжу, прибирав у квартирі, а коли той хворів - доглядав його.

Вказані обставини були підтверджені свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_2 звертався до Третьої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про вирішення питання стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, проте така заява не була розглянута нотаріальною конторою та помилково адресована до Шостої Одеської державної нотаріальної контори, де і було заведено спадкову справу №619/2012 (а.с.3,9).

Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, позивач не заявив про свою відмову від спадщини, а тому на підставі ст. 1264 та ч.3 ст.1268 ЦК України він є спадкоємцем четвертої черги та вважається таким, що прийняв спадщину.

Крім того, йому судом поновлено строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

Між тим з такими висновками суду колегія погодитись не може.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази з урахуванням вимог ст.ст.57-60 ЦПК України.

Згідно роз'яснень, викладених в п.21 Постанови пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

З матеріалів справи не відомо та не з'ясовано судом ким приходиться позивач померлому.

Висновки суду про наявність між ними родинних стосунків нічим не підтверджені.

В порушення вищевказаних норм процесуального права позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність родинних стосунків. Також ним не доведено пов'язаність спільним побутом з померлим, що має суттєве значення для вирішення справи.

Позивачем не було надано і доказів знаходження спадкодавця у безпорадному стані та доказів необхідності надання через це матеріального забезпечення, іншої допомоги спадкодавцеві.

Пунктом 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, передбачено, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання із спадкодавцем, доказом постійного проживання з ним можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування, проте що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

В матеріалах справи взагалі відсутні відомості про місце реєстрації позивача та копія його паспорту.

Згідно довідки про виписку з домової книги про склад сім'ї і реєстрації - додатка по формі №1, виданої КП ЖКС «Вузівський», вбачається, що ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 проживав один.

Про наявність проживання в цій квартирі членів сім'ї померлого та інших осіб довідка не містить (а.с.32).

З урахуванням вказаних обставин, колегія вважає, що показання двох свідків при відсутності інших допустимих доказів не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів також звертає увагу на те, що вимоги позивача про визнання його спадкоємцем четвертої черги за законом є безпідставні, оскільки охоплюються статтею 1264 ЦК України.

Що стосується вимог про поновлення строку на прийняття спадщини, то вони взагалі не засновані на законі, оскільки таке питання вирішується шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України.

Однак, і це питання, на думку колегії, помилково заявлене позивачем і розглянуто судом 1-ої інстанції, так як встановлення факту сумісного проживання і поновлення строку прийняття спадщини виключає одне одного і в цій частині рішення є суперечливим, оскільки спадкоємець, який проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину (ст.1268 ЦК України).

Крім того, в матеріалах справи є лист завідувача Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 12.02.2013 року, з якого вбачається, що заява ОСОБА_2 про прийняття спадщини подана 29.09.2012 року.

15.11.2012 року з такою заявою звернулась ще громадянка ОСОБА_6 (а.с.51).

Колегія вважає, що судом 1-ої інстанції не було перевірено наявність інших спадкоємців померлого ОСОБА_3 і не вирішено з позивачем питання в порядку ст. 33 ЦПК України про залучення вказаної особи до участі у справі у якості належного відповідача замість Одеської міської ради або в якості співвідповідача.

За таких підстав, рішення суду, яке постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ч.1 ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про відмову ОСОБА_2 в позові.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2013 року скасувати.

В позові ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Третьої Одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцем четвертої черги за законом та поновлення строку на прийняття спадщини - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

О.М.Таварткіладзе

А.М.Кварталова