Провадження №1-кп/748/64/14

Справа № 748/1265/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2014 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Козак В.І.,

при секретарі Шаргородській М.В.,

розгянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11 листопада 2013 року за № 12013260270001154, відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Дніпровське, Чернігівського району, Чернігівської області, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, та відносно обвинуваченого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Чернігова, громадянина України, учня 10-го класу ЗОШ I-III ступенів с. Дніпровське Чернігівського району та області, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого в АДРЕСА_2,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за участю:

прокурора Довгошея О.А.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_5,

представника кримінальної міліції Дейнеко В.А.,

В С Т А Н О В И В:

На початку жовтня 2013 року близько 22 години ОСОБА_1, достовірно знаючи, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, є неповнолітнім, запропонував йому скоїти крадіжку чотирьох металевих плит з господарського подвір'я будинку АДРЕСА_3, чим втягнув останнього у злочинну діяльність.

Так, на початку жовтня 2013 року близько 22 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, знаходячись в с.Дніпровське Чернігівського району, через отвір в паркані проникли до господарського подвір'я будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали чотири металеві плити, вагою по 118 кг кожна на загальну суму 778 грн 80 коп., що належать ОСОБА_7.

В середині жовтня 2013 року у вечірній час, ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, знаходячись в с. Дніпровське Чернігівського району та області, повторно, через отвір в паркані, проникли до господарського подвір'я будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали п'ять металевих плит, вагою по 118 кг кожна на загальну суму 973 грн 50 коп., що належать ОСОБА_7.

В кінці жовтня 2013 року у вечірній час, ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, знаходячись в с. Дніпровське Чернігівського району та області, повторно, через отвір в паркані, проникли до господарського подвір'я будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрали дві металеві плити, вагою по 118 кг кожна на загальну суму 389 грн. 40 коп., що належать ОСОБА_7.

Своїми діями, що виразилися у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.304 КК України.

Своїми діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

Своїми діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у сховище, ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні злочинів визнав, зазначивши, що у жовтні 2013 року він, будучи обізнаним, що на подвір'ї АДРЕСА_3, що знаходиться через одне господарство по сусідству від нього, знаходяться металеві плити, запропонував своєму товаришу ОСОБА_2, з котрим товаришують ще з шкільних часів, здійснити крадіжку цих плит. До подвір'я потерпілої вони зайшли увечері і за допомогою дерев'яної палиці, просунувши її через отвір посередині плити, викрали того дня чотири плити і віднесли до його господарства. Потім ці плити вони здали на металобрухт, а гроші поділили. Після цього через декілька днів вони ще ходили до подвір'я АДРЕСА_3 і знову викрадали плити та здавали на металобрухт. Загалом вони разом з ОСОБА_2 викрали 11 плит. У скоєному каявся.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину визнав та суду пояснив, що на початку жовтня 2013 року його давній товариш ОСОБА_1 запропонував йому здійснити крадіжку металевих плит з сусіднього подвір'я, що неподалік від господарства ОСОБА_1. Він погодився. За декілька днів вони викрали 11 плит та здали на металобрухт. Гроші поділили. Каявся у скоєному та обіцяв не вчиняти подібного у майбутньому.

Крім визнавальних показань обвинувачених, їх винуватість у скоєнні крадіжки підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколом огляду місця події від 11 листопада 2013 року та фотоілюстрованою таблицею до нього, де зафіксовано огляд домогосподарства АДРЕСА_3, звідки викрадено металеві плити, та засвідчено наявність аналогічних викраденим металевих плит (а.к.п.10-12);

- протоколом огляду місця події від 25 листопада 2013 року, з якого вбачається здійснення огляду металевих плит, що мають місце в господарстві АДРЕСА_3. При зважуванні плити встановлено, що вага її становить 118 кг (а.к.п.13);

- протоколом огляду місця події від 19 лютого 2014 року та фотоілюстрованою таблицею до нього, де зафіксовано огляд домогосподарства АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_1, в якому зафіксовано місце, де ОСОБА_1 зберігав викрадені плити до часу їх реалізації, та поліетиленовий пакет, котрим накривалися плити (а.к.п.14-16);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 березня 2014 року за участю потерпілої, в якому зафіксовано, як ОСОБА_7 розповідала та показувала, де в її господарстві знаходилися викрадені плити (а.к.п.28-31);

- довідкою ТОВ «Чернігів-Вторкольормет» від 14 грудня 2013 року, з якої вбачається, що згідно кон'юнктури ринку по брухту чорних металів, яка складалася на протязі жовтня 2013 року, вартість 1 кг брухту чорних металів становив 1,65 грн (а.к.п.44);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_1 від 26 лютого 2014 року та фотоілюстрованою таблицею до нього, згідно якого обвинувачений розповідав та показував, як здійснив крадіжки плит разом з ОСОБА_2 (а.к.п.100-103);

- протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_2 від 24 березня 2014 року та фотоілюстрованою таблицею до нього, згідно з яким останній розповів про обставини скоєння злочину (а.к.п.154-157).

Факт крадіжки металевих плит, вчиненої повторно, за попередньою змовою, шляхом проникнення до господарства потерпілої повністю визнано обвинуваченими і у судовому засіданні.

Разом з тим, частково заслуговують на увагу доводи захисту щодо безпідставності пред'явлення в обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки - проникнення до приміщення, оскільки двір домоволодіння потерпілого, з якого здійснено крадіжку, мав вільний доступ через отвір в паркані та оскільки двір не є приміщенням, як зазначено у обвинувальному акті.

Так, ч.3 ст.185 КК України передбачає відповідальність за протиправні дії, що полягали, зокрема, у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище.

Поняття «інше приміщення» включає різноманітні постійні, тимчасові, стаціонарні або пересувні будівлі чи споруди, призначені для розміщення людей або матеріальних цінностей (виробниче або службове приміщення підприємства, установи чи організації, гараж, інша будівля господарського призначення, відокремлена від житлових будівель, тощо). Під сховищем належить розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо).

Саме до сховищ відноситься подвір'я будинку, огороджене від вулиці і призначене для тимчасового зберігання матеріальних цінностей.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища (п.22 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 6 листопада 2009 року).

Крім того, у висновках Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 400-12 КПК України 1960 року за ІІ півріччя 2012 року зазначено, якщо суб'єкт злочину поставив собі за мету заволодіння майном певного виду, місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження, потрапляння у приміщення чи сховище, то фізичне опинення у такому сховищі, незважаючи на вільний доступ до нього, вважається незаконним.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 11 листопада 2013 року та фотоілюстрованої таблиці до нього (а.к.п.10-12), домогосподарство, звідки вчинено крадіжку, зАДРЕСА_3 огороджено парканом із бетону, вхід до двору здійснюється через металеву хвіртку, біля якої є металеві ворота, котрі зачиняються, зокрема хвіртка - на металевий навісний замок. З правого та лівого боку господарство огороджено дерев'яним парканом. У паркані зліва має місце отвір шириною 80 см, через який здійснено крадіжку.

Аналізуючи наведене, проникнення у сховище це вторгнення до нього будь-яким способом, обов'язковою ознакою якого є незаконність такого вторгнення, тобто відсутність у особи права перебувати у місці, де знаходиться чуже майно.

За таких обставин, дії обвинувачених правильно кваліфіковані з урахуванням кваліфікуючої ознаки - проникнення до подвір'я потерпілої за ч.3 ст.185 КК України.

Разом з тим, обвинувачення в частині кваліфікуючої ознаки проникнення у приміщення підлягає зміні, а саме кваліфікуючою ознакою дій обвинувачених слід вважати - проникнення у сховище.

Дії ОСОБА_1, що полягали у втягненні неповнолітнього ОСОБА_2 у злочинну діяльність, підтверджено показаннями самого ОСОБА_1 у судовому засіданні, котрий зазначав, що з ОСОБА_2 вони товаришують досить давно, ходили до однієї школи. ОСОБА_2 навчався у молодшому ніж він класі і той йому говорив про його неповнолітній вік.

ОСОБА_2 суду пояснив, що він навчався на два класи молодше за ОСОБА_1 і різниця у віці у них - два роки.

Як пояснив суду ОСОБА_1, саме він запропонував ОСОБА_2 здійснити крадіжку плит у потерпілої.

За таких обставин, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.304 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких, сукупність обставин справи, особу винного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, формально позитивно характеризується за місцем проживання.

Також суд враховує стан здоров'я ОСОБА_1, котрий згідно довідки КЛПЗ «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» від 28 лютого 2014 року має діагноз «Легка розумова відсталість» (а.к.п.80).

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 115 від 14 березня 2014 року виявляв та виявляє ознаки легкої розумової відсталості, але він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, і примусові заходи медичного характеру йому не показані. На теперішній час у нього не виявлено таких психічних та поведінкових розладів, які б перешкоджали його участі у проведенні досудового або судового слідства (а.к.п.108-112).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнає щире каяття у скоєному та добровільне відшкодування збитків потерпілій.

Зазначені обставини, дані про особу обвинуваченого та думка потерпілої, котра у своїй заяві зазначає, що не бажає суворого покарання обвинуваченим, дають суду підстави призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 та ч.1 ст.304 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями інкримінуємих статей.

При вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання за сукупністю злочинів, суд вважає за доцільне визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи особу обвинуваченого, пом'якшуючі покарання обставини, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому буде доцільно звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_2 покарання, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, сукупність обставин справи, особу винного, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, вчинення злочину у неповнолітньому віці.

При призначенні покарання неповнолітньому суд враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. Зокрема, обвинувачений з півторарічного віку виховується дідусем, ІНФОРМАЦІЯ_9, оскільки мати за станом здоров'я не в змозі виховувати дитину та проживає окремо. Батька ОСОБА_2 не знав.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Пом'якшуючими покарання обставинами суд визнає щире каяття у скоєному та добровільне відшкодування збитків потерпілій.

Враховуючи наведене, а також думку потерпілої, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України, враховуючи приписи ст.ст.98, 100 КК України, шляхом переходу до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, у виді громадських робіт.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для виправлення обвинувачених і попередження нових злочинів.

У кримінальному провадженні цивільні позов не заявлявся.

Речовий доказ - поліетиленовий пакет, знаходиться на зберіганні у ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, необхідно знищити.

У кримінальному провадженні мають місце процесуальні витрати в сумі 49 грн за залучення експертів у зв'язку з проведенням судово-товарознавчої експертизи, котрі підлягають стягненню з обвинувачених на користь держави, як того вимагає ст.124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.304 КК України, і призначити йому покарання

- за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року позбавлення волі,

- за ч.1 ст.304 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на один рік шість місяців.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном в один рік не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов'язки.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді сорока годин громадських робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 24 грн 50 коп. з кожного в рахунок відшкодування процесуальних витрат.

Речовий доказ - поліетиленовий пакет, знаходиться на зберіганні у ЧРВ УМВС України в Чернігівській області, - знищити.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.І. Козак