22-ц/775/688/2014(м)
263/7604/13-ц
Головуючий в 1 інстанції: Ковтуненко В.О.
Доповідач: Попова С.А.
Категорія 51
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.,
суддів Мироненко І.П., Попової С.А.,
при секретарі Брежнєві Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточнивши редакцію позовних вимог в подальшому (а.с. 19, 66), про стягнення з колишнього роботодавця - приватного підприємця ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі за періоди з 09.12.2003р. по 31.12.2006р. та з 10.08.2009р. по 17.06.2010р., яка йому не виплачувалась під час його роботи у відповідача водієм за трудовими договорами від 09.12.2003р. та від 10.08.2009р., що загалом становить 13680грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за періоди з 09.12.2003р. по 01.04.2004р., з 01.07.2004р. по 01.10.2004р. у загальній сумі 1467грн.; стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 243,60грн. В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови в задоволенні позову за певні періоди скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи скарги, заперечення проти скарги відповідача ОСОБА_3 і його представника - ОСОБА_4, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи позивача, від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутність, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з приватним підприємцем - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), працюючи на посаді водія за трудовим договором № 1224 від 09.12.2003р. в період з 09.12.2003р. по 09.03.2008р. з визначеним розміром щомісячної заробітної плати 205 грн. та за договором № 05400901120 від 10.08.2009р. в період з 10.08.2009р. по 17.06.2010р. із щомісячною заробітною платою 630грн., але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
За відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2), податкових розрахунків сум доходу Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя позивачеві нараховано та виплачено заробітну плату роботодавцем ПП ОСОБА_3: у ІV кварталі 2003р. - 750грн., ІІ кварталі 2004р. - 615грн., ІV кварталі 2004р. - 711грн., І-ІV кварталах 2005р. - 3604грн., І кварталі 2006р. - 1050грн., ІІ кварталі 2006р. - 1050грн., ІІІ кварталі 2006р. - 1125 грн., IVкварталі 2006р. - 1150грн., ІІІ кварталі 2009р. - 1102грн., ІV кварталі 2009р. - 2138грн., І кварталі 2010р. - 2610грн., ІІ кварталі 2010р. - 2315грн., що відповідає п. 3 умов трудового договору за ці періоди часу і свідчить про відсутність заборгованості по заробітній платі, як вірно визначився суд.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позову про невиплату позивачеві зарплати спростовано частково розрахунково-платіжними відомостями, частково відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України і податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, які ОСОБА_3 подавав до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя, окрім періодів 09.12.2003р.-01.04.2004р., 01.07.2004р.-01.10.2004р., за які відсутні жодні докази про сплату заробітної плати ОСОБА_1 за час його роботи у відповідача, що є підставою для стягнення заборгованості по зарплаті за цей період в сумі 1467грн.
З такими висновками не можна не погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
За змістом ст. 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Суд вважав доведеними вищевикладені обставини, підтверджені зібраними доказами і правильно оціненими судом в порядку ст. 212 ЦПК України в сукупності, а саме: відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України і податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, які ОСОБА_3 подавав до Жовтневої об'єднаної ДПІ м. Маріуполя. Суд врахував відсутність будь-яких даних, що свідчать про виплату позивачеві заробітної плати з 09.12.2003р. по 01.04.2004р. та з 01.07.2004р. по 01.10.2004р., яка в порядку захисту порушених трудових прав позивача підлягає стягненню, як погоджується колегія суддів, з колишнього роботодавця з обчисленням її суми 1467грн., виходячи з обумовленого трудовими договорами розміру заробітної плати не нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати.
Посилання представника позивача у апеляційній скарзі про можливість доказування факту виплати заробітної плати суто розрахунково-платіжними відомостями не є достатньо переконливими, з огляду на положення ст. 212 ЦПК України, за змістом якої жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, а має оцінюватись на предмет належності, допустимості, достовірності як кожний окремо, а також в достатності і взаємному зв'язку доказів у їх сукупності.
В судовому засіданні відповідач, заперечуючи факт заборгованості по заробітній платі перед позивачем, пояснював, що в нього була викрадена фінансова документація, в тому числі частина розрахунково-платіжних відомостей з виплати працівникам заробітної плати. Єдиним можливим джерелом доведення факту виплати зарплати працівникам є відомості центральної бази ДПІ і податкові розрахунки, подані ним за спірні періоди часу.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про необхідність відхилення і неврахування при вирішенні виниклого спору відомостей із Державного реєстру фізичних осіб ДПА України та Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя, на погляд колегії суддів, не є спроможними, оскільки, хоча ці дані і не є первісними документами з виплати зарплати, втім, вони містять інформацію щодо предмета доказування щодо розміру і періодів виплати зарплати працівника ОСОБА_1, ці дані не є спростованими або заперечуваними тими органами, до яких ця звітність надавалась. Тому судом першої інстанції вірно взяті до уваги ці матеріли як належні і відносні докази, що відповідають вимогам ст.ст. 57-59 ЦПК України і підтверджують факт отримання позивачем заробітної плати в ті періоди, за які позивачеві відмовлено у задоволенні позову.
За таких обставин, відсутність наслідків кримінального провадження, порушеного за заявою ОСОБА_3 про викрадення фінансових документів, не має правового значення для вирішення виниклого спору на даному етапі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність факту заборгованості по заробітній платі за період з 09.12.2003р. по 01.04.2004р., а також за період з 01.07.2004р. по 01.10.2004р. і безпідставність вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за інші періоди, вказані в остаточній редакції позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду представником позивача не надано і в суді апеляційної інстанції. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді