УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО     СУДУ     ЗАКАРПАТСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28 грудня 2006 року                                                                 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Вотьканича Ф.А., суддів - Машкаринця М.М., Стана І.В., з участю прокурора - Ісака І.В., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2

розглянув у  відкритому  судовому засіданні  матеріали справи за  апеляційним  поданням прокурора на постанову судді Тячівського районного суду від 6 грудня 2006 року, -

ВСТАНОВИВ:

2 грудня 2006 року слідчий СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області звернувся до Тячівського районного суду з поданням, погодженим з прокурором Тячівського району, про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1.

Подання умотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він 26 листопада 2006 року близько 2-ї години, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 метою викрадення майна, проникли в приміщення будинку АДРЕСА_1, де із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я щодо потерпілого ОСОБА_5, відкрито викрали гроші та майно потерпілої ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи подання, орган досудового слідства зазначив, що санкція норми кримінального закону, за яким ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, знаходячись на волі, обвинувачений може перешкоджати встановленню істини в справі, ухилятись від слідства та суду, скоїти новий злочин.

Відмовляючи в задоволення подання, суддя у постанові вказав, що органом досудового слідства не надано суду доказів того, що ОСОБА_1, знаходячись на волі, буде ухилятись від слідства і суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови, посилаючись на те. що висновки судді, викладені в постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам закону.

Справа:   № 147/06

Категорія:10

Головуючий у першій інстанції:   Чопик В.В.

Доповідач:  Машкаринець М.М

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляційне подання, пояснення захисника ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 про залишення постанови без зміни, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 148, 150, 155 КПК України, роз'яснення, даного в п.п.3,4 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" - запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спроби ухилення від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК і його належної поведінки.

Всупереч вимогам закону ні в поданні, ні в інших матеріалах справи органом досудового слідства не вказано підстав, які б давали можливість суду вважати, що при обранні щодо ОСОБА_1 менш суворого запобіжного заходу, передбаченого ст.149 КПК України, останній буде намагатися ухилитися від слідства і суду, від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Ні органом досудового слідства, ні прокурором не подано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З матеріалів справи, зокрема, характеристики (а.с.28) вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, займається суспільно-корисною працею, має постійне місце проживання, раніше не судимий.

Обставин, які б спростували наведене, органом досудового слідства суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на даний час застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу не пов'язаного з взяттям під варту забезпечить виконання ним процесуальних обов'язків, передбачених ст.148 КПК і його належної поведінки.

Посилання прокурора у апеляції на те, що суд не врахував тієї обставини, що ОСОБА_1, знаходячись на волі може, шляхом погроз, застосування насильства, іншими способами впливати на   потерпілих та свідків   з метою зміни ними показань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ні прокурор, ні орган досудового слідства не подали відповідних доказів ні суду першої, ні суду апеляційної Інстанції.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання на те, що ОСОБА_1 як вдівець не виховує двох малолітніх дітей, оскільки з матеріалів справи вбачається, що діти знаходяться на його утриманні. Під час його роботи або навчання діти знаходились у дідуся і бабусі. Інших доказів органом досудового слідства суду не надано.

Тяжкість злочину, за яким ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення, а також суворість передбаченого за його вчинення покарання, без врахування наведених вище обставин, не можуть вважатися достатніми обставинами для застосування щодо нього запобіжного заходу - взяття під варту.

На підставі наведеного, керуючись ст. 366 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову судді Тячівського районного суду від 6 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.