Єдиний унікальний номер 219/9902/2013-к

Номер провадження 11-кп/775/688/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - судді Терещенко І.В.,

суддів: Повзло В.В., Брагіна І.Б.,

при секретарі Шатохіній А.А.,

за участю: прокурора Красної К.О., адвоката ОСОБА_1 , законних представників потерпілої: ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050150005514 за апеляцією представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2014 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч.1 ст.286 КК України до одного року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в наступному.

ОСОБА_4, маючи водійське посвідчення на право керування транспортними засобами категорії "А1, А, В1, В" 23.10.2013 року приблизно о 13 годині 30 хвилин, керуючи мопедом марки "DELTA ЕХ 50 QT - В" р.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Гаршина, в м. Артемівську Донецької області в напрямку вул. Некрасова з боку вул. П. Лумумби зі швидкістю приблизно 40 км/г, та побачивши попереду пішохода малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка поблизу дома №59 перетинала проїжджу частину вул. Гаршина з права наліво відносно напрямку його руху по нерегульованому пішохідному переходу, не виконавши вимоги: п.18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якому: "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", діючи необережно, із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків в результаті своїх дій та бездіяльності, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого на даному пішохідному переході скоїв на неї наїзд, в результаті якого пішохід малолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого, просив вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.286 КК України покарання у вигляді одного року і шести місяців обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. Вважав, що суд безпідставно застосував до обвинуваченого ст.75 КК України, оскільки не врахував обтяжуючі обставини.

Заслухавши доповідача; представників потерпілої, які підтримали апеляцію; обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, які вважав вирок суду законним та обґрунтованим; прокурора, яка частково підтримала доводи апеляції; дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення встановлені судом першої інстанції на основі досліджених в ході судового слідства і наведених у вироку доказів.

При визначенні міри покарання судом було враховано всі вимоги ст.65 КК України, дані про особу винного, в тому числі були обґрунтовано враховані пом'якшуючі обставини, якими було визнано щире каяття, активні дії після ДТП направлені на відвернення тяжких наслідків для малолітньої потерпілої, а також часткове відшкодування завданої шкоди шляхом надіслання грошового переказу.

Доводи апеляції представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно не визнав обставиною, що обтяжує покарання "вчинення злочину щодо малолітньої" є необґрунтованими, оскільки ця обтяжуюча обставина може мати місце при умисному складі злочину, а в даному випадку обвинувачений вчинив необережний злочин.

У відношенні винного було обрано найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч.1 ст.286 КК України.

Доводи апеляції представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно застосував до обвинуваченого ст.75 КК України, а також не застосував до нього додаткове покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є необґрунтованими.

З мотивувальної частини вироку вбачається, що суд першої інстанції при звільнені обвинуваченого з випробуванням врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, а також характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину. Судом було враховано щире каяття та активні дії після ДТП, направлені на відвернення тяжких наслідків для малолітньої потерпілої, які виразились у тому, що ОСОБА_4 викликав швидку допомогу, дочекався на місці бабусю потерпілої, а також частково відшкодував завдану шкоду.

Також судом достатньо вмотивовано не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у зв'язку з поїздками мопедом на тимчасові заробітки з метою відшкодування завданої шкоди потерпілим.

Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає меті покарання, передбаченої ст.50 КК України.

Враховуючи наведене, вирок суду є законним та обґрунтованим і підстави для його зміни відсутні.

Керуючись ст.407 КПК України, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2014 року, яким засуджено ОСОБА_4, залишити без зміни, а апеляцію представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5 - ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: