справа №0414/799/2012
провадження №2/176/20/14
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 квітня 2014 р. Жовтоводський міський суд
Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,
при секретарі Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку майна та виплату грошової компенсації вартості ? частки,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства із позовною заявою, вимоги якої змінивши, просить припинити право власності ОСОБА_2 на ? частку квартири АДРЕСА_1, що у місті Жовті Води Дніпропетровської області, стягнувши із неї на користь відповідача грошову компенсацію вартості належної останньому частки квартира у розмірі 30410,50 гривен. При цьому, позивач просить визнати за нею право власності на дану ? частку квартири.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що із відповідачем перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Жовтоводського міського суду від 19 березня 2012 року, хоч подружні відносини між ними припинені у червні 2011 року. Під час шлюбу сторонами за спільні кошти придбано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. У зазначеному приміщенні ОСОБА_2 проживав до березня 2012 року разом із нею та дітьми, однак у подальшому, забравши особисті речі, переїхав до села Ганнівка Петрівського району, де мешкає і зараз. Із вказаного часу позивач, проживаючи у спірній квартирі, самостійно несе витрати пов'язані із утриманням майна. При цьому, відповідач інколи приходить до квартири, частина котрої є його власністю, однак, через неприязні стосунки між ними, останній провокує скандали, що свідчить про неможливість проживання їх у одному домоволодінні. Більш того, неприязні стосунки і сварки між ними, що відбуваються у присутності дітей, негативно відображаються на останніх. За таких обставин, а також враховуючи технічну неможливість розділення квартири в натурі, позивач просить позов задовольнити.
Позивач, як і її представник - адвокат ОСОБА_3, що діє відповідно договору № 14/05-ЦС від 14 травня 2012 року, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились. У матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_3 про розгляд справи за відсутності її та ОСОБА_1, при цьому позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_4, яка діє відповідно договору про надання правової допомоги від 14 травня 2012 року, у судове засідання також не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомленні у встановленому законом порядку. Представником відповідача ОСОБА_4 надано заяву, де остання виявила бажання щоб справа розглядалась за її відсутності та відсутності ОСОБА_2, позовні вимоги визнали у повному обсязі, не заперечуючи проти їх задоволення.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Сторони із 5 липня 1997 року перебували у шлюбі, котрий розірвано рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області 19 березня 2012 року, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження та рішення суду (а.с. 7, 34).
Від спільного життя вони мають дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35, 36).
Перебуваючи у шлюбі, за спільні кошти, сторонами придбано квартиру АДРЕСА_1, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири, посвідчений 29 січня 2004 року Державним нотаріусом Жовтоводської державної нотаріальної контори і зареєстрований у реєстрі за № 203 (а.с. 39).
Зазначена квартира загальною площею 46,3 кв.м. (житлова площа 26,6 кв.м.) складається із двох жилих кімнат, кухні, вбиральні, ванної кімнати, 2-х комор, коридору, що підтверджується копіями технічних паспортів (а.с.32, 42-43).
Після розірвання шлюбу у зазначеному житловому приміщення продовжили проживати позивач разом із дітьми, що зазначено у довідці ЖРЕУ № 1 (а.с. 31). При цьому, відповідач, будучи зареєстрованим за адресою АДРЕСА_2, став мешкати за даною адресою (а.с. 33).
На даний час між позивачем та відповідачем склались неприязні стосунки, що підтверджується копіями постанов про відмову в порушенні кримінальних справ (а.с. 37, 38).
До того ж, 22 червня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жовтоводського міського управління юстиції за актовим записом №107, зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та позивачем (ОСОБА_1), якій присвоєно прізвище ОСОБА_1 (а.с. 106, 107)
Запропонований позивачем варіант визнання за нею права власності на ? частку майна та виплату нею відповідачу грошової компенсації вартості даної частки не суперечить вимогам діючого законодавства та спрямований на захист прав сторін та їх спільних дітей на недоторканість житла та таємницю особистого життя.
Відповідно вимог статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.
Згідно ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, тому майно колишнього подружжя знаходиться у спільній частковій власності сторін.
Відповідно до п.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»вiд 04.10.1991 року № 7 при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, за його згодою присуджується грошова компенсація.
Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення на завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» відзначив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, для визначення якої при необхідності призначається експертиза.
Розмір грошової компенсації визначається судом по дійсній вартості спільного майна. Розмір сум компенсації, що підлягає виплаті ОСОБА_1 відповідачу вирахувана на підставі висновку № 3509-12 судової будівельно-технічної експертизи, де зазначено, що вартість квартири АДРЕСА_1 за становить 60821 гривен.
Представник відповідача, під час судових засідань, що відбувались раніше не заперечувала проти наданих суду вищезазначених оціночних висновків.
Виходячи із вищенаведеного розмір матеріальної компенсації вартості спірного майна складає 30410, 50 гривен.
Згідно квитанцій №39905.151.1 від 21серпня 2012 року, №43307.73.1 від 10 квітня 2014 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду 30410,50 гривен, з призначенням платежу: виплата грошової компенсації вартості ? частки вартості.
З урахуванням вище наведених норм права та обставин справи, суд вважає за необхідне припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. При цьому, суд приходиться до висновку, що внаслідок прийняття рішення про задоволення позовних вимог надається максимальний захист правам та охоронюваних законом інтересів сторін по справі, їх спільним дітям.
Враховуючи викладене, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись 317, 356, 358, 364, 365, 367 Цивільного кодексу України, ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України ст. 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 - Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»вiд 04.10.1991 року № 7, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку майна та виплату грошової компенсації вартості ? частки - задовольнити у повному обсязі.
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 46,3 кв.м.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Федорівка Сакського району Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Кам'янка Черкаської області, грошову компенсацію за 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 у розмірі 30410 (тридцять тисяч чотириста десять) гривень 50 копійок.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,3 кв.м.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м.Кам'янка Черкаської області, на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривен 45 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 53 (п'ятдесят три) гривні 66 копійок.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі через Жовтоводський міський суд до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів апеляційної скарги.
СуддяЖовтоводського міського суду І.А. Павловська