2-257/2012

4с/245/1/2014

У Х В А Л А

28 квітня 2014 року. Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого судді Дехта Р.В., при секретарі Іваницькій Л.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду Старобешівського районного суду Донецької області скаргу Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на протиправну бездіяльність посадових осіб відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2014 року до Старобешівського районного суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на протиправну бездіяльність посадових осіб відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, в якій викладене наступне:

На примусовому виконанні Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку за місцем мешкання боржника перебувають виконавчі листи за № 2-257/2012, видані 19.11.2012 року Старобешівським районним судом Донецької області, щодо стягнення з ОСОБА_2 сум боргу для задоволення вимог ПАТ «ВБР» у загальному розмірі 4 806,51 гривень.

Постановами старшого державного виконавця Відділу ДВС Грущенко І.М. були відкриті виконавчі провадження, та надано боржнику строк на самостійне виконання виконавчих документів. Виконавчі листи в наданий на самостійне виконання строк боржником не виконані.

З метою повного, неупередженого та своєчасного виконання рішення суду Банк надіслав до ДВС Листа щодо виявлення рахунків та вкладів боржника у банках та інших фінансових установах, яким просив невідкладно підготувати (відповідно до вимог ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність») та направити запити по відношенню до боржника до обласних дирекцій банків та інших фінансових установ.

На що, 10.04.2014 року факсом отримав відповідь, якою ВДВС повідомив, що згідно відповіді державної податкової служби України № 1003116292 від 07.04.2014 року відкриті рахунки в установах банку у боржника ОСОБА_2 - ВІДСУТНІ, та з якої вбачається не направлення ДВСом запитів по відношенню до боржника до банків та інших фінансових установ.

ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ», як стягувач у зазначеному виконавчому провадженні, заперечує проти такої бездіяльності працівників ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, просив суд задовольнити скаргу та визнати бездіяльність посадових осіб Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку по не підготовці відповідно до вимог ст. 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та по не направленню запитів до банків та інших фінансових установ по відношенню до боржника ОСОБА_2, протиправними; Зобов'язати посадові особи Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку підготовити відповідно до вимог ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та направити запити до банків та інших фінансових установ по відношенню до боржника ОСОБА_2; З приводу порушень закону, на підставі ст. 211 ЦПК України постановити окрему ухвалу у відношенні до посадових осіб Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, для направлення її до керівництва відповідного органу ДВС вищого рівня щодо вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності; З приводу порушень закону, на підставі ст. 211 ЦПК України постановити окрему ухвалу у відношенні до посадових осіб Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, для направлення її до правоохоронних органів щодо вирішення питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності за ознаками злочинів, передбачених ст. 367 та ч. 2 ст. 382 КК України.

Від державного виконавця ВДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку Топузової О.П. надійшла заява, якою вона просила перенести судове засідання у зв'язку із необхідністю належної підготовки до судового засідання.

Представник заявника за довіреністю Вожов В.І. у судовому засіданні на задоволенні скарги наполягав з підстав, викладених у ній.

Перевіривши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу. (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими згідно з п.1 ч.2 ст. 17 цього Закону є виконавчі листи, видані судом.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

На виконання ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п.п. ґ) ч. 1 п. 3.12. Інструкції «З організації примусового виконання рішень» організацію розшуку майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Посадовими особами ВДВС цього зроблено не було, що є грубим порушенням діючого законодавства.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою забезпечення належного виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) і спрощення процедури забезпечення державних виконавців інформацією про реєстраційні номери облікової картки платників податків боржників - фізичних осіб, номери рахунків боржників юридичних осіб, а також рахунків, відкритих боржником юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, та/або фізичних осіб підприємців, яку отримує Міністерство доходів і зборів України від банківських та інших установ, та джерела отримання доходів боржників фізичних осіб, 05.02.2014 року сумісним Наказом Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України за № 254/5/119 був затверджений Порядок надання інформації Міністерством доходів і зборів України на запити органів державної виконавчої служби.

Пункт 2 Порядку визначає загальні правила надання Міністерством доходів і зборів України органам Державної виконавчої служби інформації про номери рахунків боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, яку отримують органи державної податкової служби від банківських та інших установ, та джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб і передають на запити органів державної виконавчої служби.

Згідно ч. 2 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Посадовими особами ВДВС цього зроблено не було, що є грубим порушенням вищевказаних положень діючого законодавства.

Посадові особи Відділу ДВС у порушенні ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» допускають у своїй діяльності нехтування прав та законних інтересів ПАТ «ВБР» як стягувача.

В свою чергу начальник Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку Гаркуша О.І. та його заступники у порушенні ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження», розділу IX Інструкції «З організації примусового виконання рішень» не контролюють правильність й повноту виконання виконавчого документу.

Така бездіяльність посадових осіб Відділу ДВС, які з порушенням виконують покладені на них посадові обов'язки, є неправомірною.

Посадові особи Відділу ДВС безпричинно не виконують рішення суду України, яке набрало законної сили.

При цьому, слід виходити з положень ч. 5 ст. 124 Конституції України щодо обов'язкового виконання рішень на всій території України в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином у бездіяльності посадових осіб Відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку, які не виконують рішення Старобешівським районним судом Донецької області від 24.04.2012 року щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 сум боргу для задоволення вимог ПАТ «ВБР», що набрало законної сили, маються ознаки злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 367 та ч. 2 ст. 382 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Відповідно до ст. 26 ЦПК України, п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» учасник виконавчого провадження, який звернувся до суду зі скаргою, бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення,- як заінтересовані особи.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" учасник виконавчого провадження, який звернувся до суду зі скаргою, бере участь у їх розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення,- як заінтересовані особи.

Частина 1 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем до суду.

Частина 4 вказаної статті закріплює, що дії (бездіяльність) державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно же ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Стаття 385 ЦПК України імперативно встановлює строк для звернення зі скаргою на бездіяльність державного виконавця ДВС - скаргу може бути подано до суду у 10-денний строк з дня, коли особа дізналася про порушення її прав чи свобод. Цієї ж думки притримується ВССУ у своєму Листі від 28.01.2013 за № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби при виконанні судового рішення у цивільній справі».

Розглядаючи скаргу, суд враховує такий принцип цивільного судочинства як виконуваність рішення суду та ст.14 ЦПК України, в якій визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання судового рішення - є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи ст..124 Конституції України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 386, 387 ЦПК України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ» на протиправну бездіяльність посадових осіб відділу ДВС Калінінського РУЮ у м. Донецьку - задовольнити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу Державної Виконавчої Служби Калінінського Районного Управління Юстиції у місті Донецьку по не підготовці відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та по не направленню запитів до банків та інших фінансових установ по відношенню до боржника ОСОБА_2 протиправними.

Зобов'язати державного виконавця Відділу Державної Виконавчої Служби Калінінського Районного Управління Юстиції у місті Донецьку підготовити відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та направити запити до банків та інших фінансових установ по відношенню до боржника ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'яти - денний строк з дати її винесення або отримання її копії.

Суддя Р.В. Дехта

28.04.2014