АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА                                                            

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 29 дня             Судова колегія судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів              -Градовського Ю.М.

-Бітова А.І. при секретарі - Пащенко Т.П. з участю представника апелянта - Хрипко М.Ю., та позивача - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області на постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 08 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до Державного управління екології та природних рерурсів в Одеській області про визнання неправомірною постанови від 02 грудня 2006 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 98 Лісового Кодексу, ст. 153 КУпАП України, та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 51 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

30 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області про визнання неправомірною постанови від 02 грудня 2006 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 98 Лісового Кодексу, ст. 153 КУпАП України, та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 51 грн., вказуючи, що він був притягнутий до відповідальності з порушенням закону.

Представник відповідача позов не визнав, та вважає, що позивач на підставі закону був притягнутий до адміністративної відповідальності.

Постановою суду від 08 серпня 2006 року постанова головного спеціаліста ДУ екології і природних ресурсів Одеської області по Тарутинському району Карабаджака О.Ф. від 12 грудня 2005 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 153 КУпАП України і накладення штрафу в сумі 51 грн. скасована.

Адміністративне провадження по справі закрито.

Суд стягнув з ДУ екології і природних ресурсів Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати : 3,40 - судовий збір, 7,50 - судові витрати по розгляду справи, 75 грн. -правової допомоги, а всього 85 грн.90 коп.

Справа   № 22-1717/2006 р.                                                Головуючий у першій інстанції Топал O.K.

Доповідач Суворов В.О.

В апеляційній скарзі Державного управління екології і природних ресурсів Одеської області ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також у зв'язку з тим, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалення нової постанови, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що справа повинна була розглядатися не за нормами КАС України, а в порядку глави 24 КУпАП України. Судова колегія не може погодитися з даним доводом скарги, оскільки відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Судова колегія погоджується, що позивачем при знесенні зелених насаджень в Україні був порушений п. 4.6 „Правил утримання зелених насаджень міста та інших населених пунктів України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспом України 29 липня 1994 року, відповідно яких знесення та пересадка дерев може здійснюватися лише на підставі спеціального дозволу (ордеру). Ордер видається на підставі обстеження зелених насаджень, погодженого з місцевими органом Мінприроди України і рішення місцевого органу державної виконавчої влади.

Позивач зносячи дерево, не виконавши вказаних умов, скоїв правопорушення яке передбачено ст. 153 КУпАП України. Суд першої інстанції в постанові зазначив, що позивач „формально" здійснив правопорушення, яке передбачено ст. 153 КУпАП України, таким чином, погодився з тим, що в діях позивача міститься склад правопорушення передбаченого ст. 153 КУпАП України.

Суд задовольняючи позов вказав, що позивач повинен бути звільнений від адміністративної відповідальності, оскільки зростаюче дерево руйнувало будівлю, та він отримав дозвіл від голови сільради на зруб дерева. Судова колегія не погоджується з вказаним висновком, з наступних підстав.

По-перше позивач не отримав ордер на знос дерева від місцевого органу Мінприроди України та органу місцевого самоврядування.

По-друге відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказуючи, що позивач отримав дозвіл на знос дерева від голови сільської ради, і що зростаюче дерево руйнувало будівлю послався на пояснення свідка ОСОБА_2 Судова колегія вважає, що пояснень свідка не достатньо для встановлення вказаних фактів, оскільки позовні вимоги крім свідчень ОСОБА_2 ні чим не були доведені. Відповідно до відповіді Тарутинської районної державної адміністрації від 01.08.2006 р. дерево, яке росло впритул до фундаменту будівлі до моменту зрубу створювало загрозу руйнування несучих конструкцій стін будівлі. Таким чином, згідно відповіді знесене дерево не  руйнувало будівлю, а створювало загрозу руйнування.

За таких обставин судова колегія вважає, що позивач скоїв правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 193 КУпАП України.

Суд першої інстанції виносячи постанову вказав, що при призначенні адміністративного стягнення не були враховані обставини, які пом'якшують відповідальність. Але вказаній довід враховується при призначенні стягнення, а не звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд першої інстанції вийшов за межі позову, оскільки позивач у ході судового засідання на підставі ст. 51 КАС України змінив свої позовні вимоги про що свідчить протокол судового засідання.

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції приймаючи постанову не довів обставини, що мають значення для справи, які він вважав встановленими, порушив норми матеріального права, що: привело до неправильного вирішення справи і що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198 ч. 1 п.З, 202 п. п.2, 4, 205, 207, 210, 211, 212 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області задовольнити.

Постанову Тарутинського районного суду Одеської області від 08 серпня 2006 року -скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою в позові ОСОБА_1до Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області про визнання неправомірною постанови від 02 грудня 2006 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 98 Лісового Кодексу, ст. 153 КУиАП України, та накладення адміністративного стягнення в вигляді штрафу в розмірі 51 грн. -відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.