Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№22-ц/778/1864/13 Головуючий у 1-й інстанції: Боровікова А.І.

Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Бєлки В.Ю.

суддів Каракуші К.В.

Глазкової О.Г.

при секретарі Камінської О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2014 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору № AB46RC01500026 від 22.02.2008 р. відповідач ОСОБА_2 22.02.2008 р. отримав кредит у розмірі 8 321, 79 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується заявою позичальника.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам „Розстрочка", Тарифами складає між ним і банком кредитно-заставний договір.

Відповідач був ознайомлений і згоден з умовами надання кредиту фізичним особам „Розстрочка", банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

Згідно Умов кредитного договору, договір складається з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно умов договору.

У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 06.06.2013р. мав заборгованість у сумі 10 6124, 62 грн., яка складається з наступного: - заборгованість за кредитом - 8 321, 8 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 972, 28 грн.; - заборгованість по комісії за користування кредитом 1 797, 48 грн.; - пеня за несвоєчасне виконання зобов*язань за договором - 89 503, 32 грн., а також штрафи відповідно до п. 5.3 умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 5 029, 74 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 106 124, 62 грн. та судові витрати у сумі 1 061, 25 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у сумі 18 662, 25 грн. та судові витрати у сумі 229, 4 грн., а усього стягнуто у сумі 18 891, 65 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2014 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у межах позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної карги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, щ апеляційний суд відхиляє апеляційну скару і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що вирішуючи спір між сторонами, суд неправильно застосував строк позовної давності та неправильно зробив розрахунок заборгованості по кредиту .

Про те, з доводами апелянта погодитися не можна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.02.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № АВ46RC01500026, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 8321,79 грн. зі строком повернення до 22.02.2011 року. Відповідно умов договір складається із заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам. Відповідач був ознайомлений з умовами надання кредиту та тарифами. Свою згоду підтвердив підписом.

Як вбачається із наданих документів, позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредит. Про те, відповідач порушив умови договору та станом на 06.06.2013 року має заборгованість у сумі 106 124,62 грн.

Відповідно розрахунку позивача заборгованість складається з наступного: 8321,80 грн. - заборгованість за кредитом ; 972,28 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1797,48 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 89503,32 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов*язань за договором ; штраф відповідно до п.5.3 умов та правил надання банківських послуг ( штраф фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 5029,74 грн.

При вирішенні даного позову суд врахував строк позовної давності, який відповідно до ч. 2 ст.258 ЦК України застосовується в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені ). Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Такий договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.5.5 укладеного кредитного договору за домовленістю сторін термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Суд правильно дійшов висновку про те, що платежі за кредитним договором з моменту укладення останнього відповідачем не здійснювалися, а банк звернувся до суду у липні 2013 року, то заборгованість за кредитом підлягає стягненню у межах п*ятирічного строку позовної давності, тобто з червня 208 року по липень 2013 року та ця заборгованість складається: 7968,89 грн. - заборгованість за кредитом; 688,18 грн. - заборгованість по процентам; 1348,11 грн. - заборгованість по комісії; 89573, 04 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов*язань за договором. Загальна сума заборгованості в межах строку позовної давності - 5 років за період з червні 2008 року по липень 2013 року складає 18662,25 грн.

Крім цього, позичальник зобов*язується сплатити банку пеню - 5% від суми простроченого платежу, але не менше 1,0 грн. за кожний день прострочки платежу, що передбачено п.5.1 кредитного договору.

Крім цього, відповідно до п.5.3 кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів більш ніж на 30 днів позичальник зобов*язаний сплатити банку штраф - 500,00 грн. + 5% від суми. Кім цього, позичальник зобов*язаний сплатит банку штрафи у розмірі 500,00 грн.(фіксована частина)+ 5% від суми заборгованості за порушення строків платежів більш ніж на 30 днів.

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що стягнення з відповідача штрафів (фіксована частина) та процентна складова за порушення строків платежів є подвійною відповідальністю, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, суд вважає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків. Це передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України та підтверджується наданими доказами.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду зазначив, що рішення суду відповідає вимогам закону, є обґрунтованим. Згодні з розрахунком суду та сумою заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були досліджені всі обставини справи, порушення норм закону не встановлено, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: