Справа № 345/5624/13-ц

Провадження № 22-ц/779/950/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Шишко А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Шишка А.І.,

суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,

секретаря Вилки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 17 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 17 березня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а саме, усунути ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від права на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 та стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та витрат на правову допомогу.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що вона звернулась з заявою про прийняття спадщини за померлою бабусею ОСОБА_6, після того, як її мама, єдина спадкоємиця, відмовилась від спадщини на її користь. У вересні 2013 року позивач дізналась, що відповідачі також звернулись з заявами про прийняття спадщини. Однак, вони не мають на це право та повинні бути усунені від права на спадкування, так як умисно, свідомо ухилялись від надання допомоги спадкодавцю, вони знали, що бабуся перебуває у похилому віці, протягом багатьох років не покидає своєї домівки і потребує постійного стороннього догляду. На підтвердження таких обставин нею подано до суду довідки про стан здоров'я померлої ОСОБА_6, її доходи, а також довідки про витрати на оплату електроенергії, газу, отримання субсидії у зв'язку із поганим матеріальним забезпеченням, які суд належним чином не врахував та не дав їм відповідної оцінки. Також, суд не взяв до уваги покази свідків, які підтвердили доводи позивача.

Таким чином, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено та підтверджено похилий вік ОСОБА_6, її безпорадний та хворобливий стан, встановлено факт надання позивачем, у мірі своїх можливостей, допомоги бабусі чого відповідачі не робили.

Вислухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення відповідачів та їхнього представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.

Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 89 років померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_6 заповіту не складала, а спадкоємцем згідно закону стала її дочка ОСОБА_7, яка відповідно є спадкоємцем першої черги.

Після відкриття спадщин до приватного нотаріусу Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_8 20.04.2013 року звернулась з заявою ОСОБА_7, яка відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 Цього ж дня ОСОБА_2 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 09.07.2013 року до приватного нотаріусу Калуського міського нотаріального округу ОСОБА_8 з заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які мають право на частку у спадщині, яка б належала за законом їх батьку ОСОБА_9 - синові ОСОБА_6, якби він був живим на час відкриття спадщини (право представлення). Таким чином, на даний час на спірне спадкове майно в рівних частках претендують ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Згідно ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право у рівних частках на одержання спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що немає підстав для усунення від спадкування відповідачів. Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ухилялись від надання допомоги спадкодавцеві, яка потребувала допомоги, а також не підтверджено, що дії відповідачів були спрямовані на уникнення обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю і вони мали можливість його виконувати, але не вчиняли необхідних дій, а спадкодавець отримувала допомогу від інших осіб.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Суд при вирішенні такої справи, згідно вимогам ст.214 ЦПК України, повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Позивачем не було надано доказів того, що ОСОБА_6 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебувала у безпорадному стані. ОСОБА_6 була особою похилого віку - 89 років, що природньо не виключає її хвороб та звернення за медичною допомогою, однак даних про медичний діагноз та висновок лікарів, який би підтверджував безпорадний стан спадкодавця в матеріалах справи не має, як і того, що спадкодавець потребувала постійного стороннього догляду. На думку колегії суддів, така хвороба ОСОБА_6 не призводила до її безпорадності, оскільки навіть в останні роки свого життя вона мала змогу самостійно пересуватись, що підтвердили свідки. Також, свідки підтвердили, що спадкодавець потребувала догляду та допомоги, як особа похилого віку, однак це не свідчить про її безпорадний стан.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що ОСОБА_6 не могла матеріально себе забезпечувати, оскільки як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець отримувала пенсію в разі втрати годувальника, яка хоч і була незначною, проте дозволяла особі пенсійного віку забезпечувати себе самостійно. Доказів які б свідчили про незадовільний матеріальний стан ОСОБА_6 суду надано не було.

Крім того, зібрані по справі письмові докази та покази свідків не доводять, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умисно ухилялись від надання допомоги своїй бабці ОСОБА_6 При цьому, їх батько ОСОБА_9 до своєї смерті в 2012 році відвідував та допомагав матері, що сторонами не заперечується. Одночасно, не має даних і про те, що ОСОБА_6 вимагала, щоб відповідачі допомагали їй особисто чи надавали відповідну матеріальну допомогу.

Якщо ОСОБА_2 доглядала та надавала матеріальну допомогу спадкодавцеві, то не можна вважати, що за такого догляду та допомоги, яку вона надавала, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не роблячи аналогічних дій, ухилялись від надання допомоги своїй бабусі, а тому, мають бути усунені від права на спадкування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 17 березня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий А.І. Шишко

Судді: Р.Й. Матківський

Г.П. Мелінишин