Справа № 256/3531/13-ц

2/256/1138/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Донецьк

Калінінській районний суд м. Донецька у складі:

головуючої судді - Гладкої І.А.,

при секретарі - Запарі С.П.,

за участю сторін:

представника позивача - не з'явився,

відповідачів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» в особі Донецької філії до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» про відшкодування шкоди в порядку регресу, яку обґрунтував наступними обставинами. Між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме, автомобіля HYUNDAI GETZ, д/н НОМЕР_5. 18 липня 2009 року на перехресті бул. Шахтобудівельників та пр. Миру у Калінінському районі м. Донецька сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля TOYOTA, д/н НОМЕР_3 під керуванням відповідача та автомобіля HYUNDAI GETZ, д/н НОМЕР_5, який належить страхувальнику, за кермом якого на законній підставі він і знаходився. 14 серпня 2009 року Калінінським районним судом міста Донецька була винесена постанова про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта». Зазначена вище ДТП, відповідно до норм чинного законодавства України, визнана страховою та проведено розрахунок суми страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику. Збиток заподіяний позивачу становить 23637,49 грн. 11 листопада 2009 року позивач, на підставі заяви страхувальника, виплатив страхове відшкодування у розмірі 27861,24 грн. Таким чином, до позивача перейшло право регресної вимоги суми збитків від ТДВ «СК Провіта» в розмірі 25 000 грн. та 2 861,24 грн. від ОСОБА_1

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак доказів поважності своєї неявки до суду не надав.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи в їх відсутність до суду не надала.

Разом із тим від представника відповідача - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог зазначив, що позивач не має права звертатись до відповідача ТДВ «СК «Провіта» із регресними вимогами, оскільки ним не була дотримані вимоги ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування збитків. Крім того, на думку ОСОБА_3, позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки страхове відшкодування було сплачено ще 11 листопада 2009 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки без поважних причин належним чином повідомленого позивача в судове засідання або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, суд визнав причини неявки сторін у судове засідання неповажними та ухвалив розгляд справи провести у їх відсутність на підставі наявних у справи матеріалів.

Згідно ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 8 Цивільного процесуального кодексу України визначає законодавство, відповідно до якого суд вирішує справи. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень проти них. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у розгляді справи. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких виникає у сторін спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, на зворотню вимогу (регрес) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 1 Закону України «Про страхування» передбачає поняття страхування. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про страхування», страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Предметом договору страхування, відповідно до статті 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності). Згідно зі статтею 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Стаття 16 Закону України «Про страхування», передбачає, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Обов'язки страховика передбачені статтею 20 Закону України «Про страхування». Страховик зобов'язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; 3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом; 4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору; 5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування; 6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страховика.

Обов'язки страхувальника передбачені статтею 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування. Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Судом встановлено, 11 лютого 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування № 006-26534, за яким було застраховано автомобіль HYUNDAI GETZ, д/н НОМЕР_5. (а.с. 11)

Як вбачається судом із долученої до матеріалів справи копії довідки № 4341 від 12 серпня 2009 року, а також з постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 14 серпня 2009 року, 18 липня 2009 року о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись за керуванням автомобіля «Тойота», д/н НОМЕР_3, рухаючись по бул. Шахтобудівників в Калінінському районі м. Донецька, в порушення п. 10.1, 16.11 ПДР України, перед початком руху з другорядної дороги на головну не переконався що це буде безпечним і не надав дорогу автомобілю Хюндай, д/н НОМЕР_5, який рухався по головній дорозі та скоїв з ним зіткнення, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 при розгляді адміністративного матеріалу визнав себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 14 серпня 2009 року відповідача було визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. (а.с. 8,9)

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована відповідачем ТДВ «СК «Провіта» відповідно до договору № 5637089, який діяв в період з 28.08.2008 року по 27.08.2009 рік. Суд був позбавлений можливості дослідити повний текст договору, у зв'язку із наданням страховиком копії договору низької якості.

Із долученої до матеріалів справи копії акту огляду транспортного засобу HYUNDAI GETZ, д/н НОМЕР_5, судом вбачається, що внаслідок ДТП за участю відповідача, були пошкоджені наступні вузли транспортного засобу: ступиця заднього лівого колеса; молдінг задньої лівої двері; дверь задня ліва; крило заднє ліве; арка крила задня ліва; поріг лівий; підлога задня; диск легко сплавний задній лівий; підкрилок задній лівий; в. стійка ліва; ручка двері задньої лівої; балка задньої підвіски.

Судом також встановлено, що відповідно до копії страхового акту № 11591/1, сума страхового відшкодування, що підлягає до виплати ОСОБА_2 відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 27 липня 2009 року, склала 27861,24 грн. (а.с. 10)

Згідно наказу № 11591/1/1 ОСОБА_2 було перерахована сума страхового платежу в розмірі 27861,24 грн., про що свідчить копія платіжного доручення № 10639 від 11 листопада 2009 року, яка долучена до матеріалів справи.

Як вбачається судом з копії звіту про результати огляду місця ДТП від 18 липня 2009 року цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована відповідачем ТДВ «СК Провіта» відповідно до договору № 17/02-5637086 на період з 28.08.2008 року по 27.08.2009 рік.

Згідно долучених до матеріалів справи документів, судом вбачається, що позивач двічі звертався до відповідача ТДВ «СК Провіта» із претензіями № 53/12 від 31 липня 2012 року та б/н від 24 січня 2013 року, відповідно до який просив відшкодувати йому суму виплаченого ОСОБА_2 страхового відшкодування.

Отже, проаналізувавши усі матеріали справи та враховуючи встановлені фактичні обставини даної цивільної справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд не бере до уваги посилання страховика ТДВ «СК Провіта» на пропущення позивачем строку позовної давності у зв'язку із тим, що позивач двічі звертався до відповідача із претензіями № 53/12 від 31 липня 2012 року та б/н від 24 січня 2013 року щодо відшкодування суми виплаченого страхового відшкодування, а й отже позивачем були дотримані вимоги ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а строк позовної давності не пропущено.

При задоволенні позову на користь позивача з відповідача, відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 526, 530, 610, 993, 1166, 1191 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 15, 10, 11, 59, 60, 88, 119, 169, 209, 212-216, 228, 294, 295 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1-5, 9, 16, 20, 21, 25, 27 Закону України «Про страхування», ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» в особі Донецької філії до ОСОБА_1, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», р/р № 265020423500 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ОКПО 20344871, суму відшкодування у розмірі 2861,24 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», р/р № 265020423500 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ОКПО 20344871, суму відшкодування у розмірі 25000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», р/р № 265020423500 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ОКПО 20344871, витрати по сплаті судового збору в розмірі 28,65 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Провіта» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», р/р № 265020423500 в АБ «Брокбізнесбанк», МФО 300249, ОКПО 20344871, витрати по сплаті судового збору в розмірі 250 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.А. Гладка 23.04.2014