ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 5016/2580/2011(13/173)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.

суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі

розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову відОдеського апеляційного господарського суду 26.11.2013

у справі господарського суду№ 5016/2580/2011(13/173) Миколаївської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_7

простягнення 1 330 980,06 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - ОСОБА_8

від третьої особи 1 - не з'явились

від третьої особи 2 - не з'явились

від третьої особи 3 - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (з урахуванням заяви позивача від 14.12.2012) 1 209 832,73 грн., з яких: 675 000,00 грн. боргу за кредитом, 408 057,75 грн. відсотків та 126 774,98 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 у справі № 5016/2580/2011(13/173) (суддя Алексєєв А.П.) позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 вартість судової експертизи в сумі 5 149,20 грн. та стягнуто в дохід Державного бюджету України штраф в розмірі 1 700,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 5016/2580/2011(13/173) (колегія суддів у складі: головуючого судді Бєляновського В.В., суддів Мишкіної М.А., Будішевської Л.О.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 скасовано, справу передано до господарського суду Миколаївської області на розгляд.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 у даній справі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду, господарський суд Миколаївської області виходив із невиконання позивачем вимог ухвал суду від 14.12.2012 та від 14.01.2013 щодо надання письмового розрахунку заявленої до стягнення суми боргу, виконаного відповідно до умов кредитного договору. При цьому місцевий господарський суд зазначив, що не має можливості прийняти у справі законне та обґрунтоване рішення у зв'язку з ненаданням вказаного розрахунку. Також суд першої інстанції вказав не те, що внаслідок недодержання позивачем п. 3.3. кредитного договору при зарахуванні сплачених відповідачем коштів виникла різниця у сумі боргу, яка заявлена позивачем до стягнення та яка обрахована експертним шляхом. Крім того, у зв'язку з невиконанням вказаних вимог ухвал суду місцевий господарський суд стягнув з позивача штраф у розмірі 1 700,00 грн. Ухвала суду першої інстанції мотивована посиланням на ч. 3 ст. 22 та п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив із того, що місцевий суд не зазначив, яким чином відсутність витребуваних ним документів унеможливлює розгляд справи, та не врахував приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України щодо можливості розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження пред'явлених вимог позивач надав належним чином засвідчені копії генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007, кредитного договору № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007 з додатковим договором до нього, витяги з банківських рахунків відповідача та обґрунтовані розрахунки заборгованості відповідача станом на 13.12.2012 на семи аркушах. Також апеляційний суд вказав на те, що матеріали справи містять висновок № 197-198 судової економічної експертизи від 18.07.2013, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, щодо заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007, а також письмові роз'яснення судового експерта до зазначеного судового висновку. При цьому оскаржувана постанова мотивована посиланням на ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 47, 43, 75, 81, 84 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування касаційної скарги фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зазначає про порушення судом апеляційної інстанції ст.ст. 22, 81, 82, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник вказує на те, що позивачем не надано суду витребуваних розрахунків, які б відповідали вимогах законодавства та умовам договору, що є підставою для залишення позову без розгляду. Також скаржник посилається на ненаведення судом апеляційної інстанції доводів щодо непогодження із висновками місцевого господарського суду про накладення штрафу на позивача.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами. При цьому обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду є неможливість вирішення спору по суті за відсутності витребуваних судом документів.

Проте, залишаючи позов без розгляду у зв'язку із ненаданням позивачем письмового розрахунку заявленої до стягнення суми боргу, виконаного відповідно до умов кредитного договору, місцевий господарський суд не зазначив у чому саме полягає неможливість розгляду спору у даній справі по суті без витребуваного ним документу. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання вимог ухвал суду від 12.12.2012 та 14.01.2013 у даній справі було надано розрахунки заборгованості за кредитом, відсотками та пенею станом на 13.12.2012, 14.01.2013 та 23.01.2013, у яких визначено періоди нарахування заявлених до стягнення сум та враховано часткову сплату боргу відповідачем. Крім того, протокол судового засідання від 27.09.2013, у якому було оголошено перерву до 29.10.2013, не містить відомостей щодо зобов'язання позивача надати суду письмовий розрахунок заявленої до стягнення суми боргу.

Колегія суддів також зазначає, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування сум штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Беручи до уваги наведене та враховуючи наявні у матеріалах справи докази (копії генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007, кредитного договору № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007 з додатковим договором до нього, витяги з банківських рахунків відповідача, висновок № 197-198 судової економічної експертизи від 18.07.2013, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, розрахунки заборгованості відповідача тощо), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зобов'язаний був надати правову оцінку спірним правовідносинам, застосувати норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішити даний спір по суті заявлених вимог та не мав правових підстав для залишення позову без розгляду.

Однак, безпідставно залишивши позов без розгляду, суд фактично ухилився від здійснення правосуддя, що суперечить ст.ст. 124, 129 Конституції України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 29.10.2013 та передачу справи на розгляд до місцевого господарського суду.

Щодо стягнення місцевим господарським судом 1 700,00 грн. штрафу з позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Стягуючи з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції в дохід Державного бюджету України 1 700,00 грн. штрафу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконав вимог ухвал суду.

Разом з тим, як зазначалось вище, на виконання вимог ухвал суду від 12.12.2012 та 14.01.2013 позивач надавав розрахунки заборгованості від 13.12.2012, 14.01.2013 та 23.01.2013, а місцевий господарський суд не обґрунтував у чому саме полягає неможливість розгляду спору у даній справі по суті без витребуваного ним письмового розрахунку заявленої до стягнення суми боргу, виконаного відповідно до умов кредитного договору

Враховуючи викладене, ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції в дохід Державного бюджету України 1 700,00 грн. штрафу не можна визнати законною та обґрунтованою.

Щодо доводів скаржника про ненаведення апеляційним судом мотивів скасування ухвали місцевого господарського суду в частині накладення штрафу, то їх незазначення не призвело до прийняття неправильної по суті постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013, а тому не може бути підставою для її скасування.

Інші доводи касаційної скарги також не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а відтак підстав для скасування прийнятої у даній справі постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 106, 1115, 1117, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.11.2013 у справі № 5016/2580/2011(13/173) залишити без змін.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.