АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-2259-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Бердієва Б.А.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Полянської В.О.,
ІщенкаВ.І., при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кіровської райдержадміністрації, Кіровського районного відділу освіти про стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою Кіровського районного відділу освіти на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіровської райдержадміністрації, Кіровського районного відділу освіти про стягнення заробітної плати у сумі 1425 грн. 60 коп. Вимоги мотивовані тим, що вона працює педагогом у ІНФОРМАЦІЯ_1 Кіровського району, а також завідує кабінетом фізики. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту», відповідачі повинні доплачувати їй за завідування кабінетом надбавку до заробітної плати у розмірі 15 % тарифної ставки з 01 вересня 2001 року (з часу набрання сили вказаного закону). Проте, вказує позивачка, відповідачі порушили вимоги закону і не сплачували їй надбавку з 01 вересня 2001 року по 31 грудня 2004 року.
Рішенням Кіровського районного суду АР Крим від 29 серпня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з Кіровського районного відділу освіти на користь ОСОБА_1 - 1425,60 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає, що рішення було постановлено з порушенням норм матеріального права.
Апелянт вказує, що посилання суду на порушення відповідачем ст. 25 абз. 2-8 Закону України «Про загальну середню освіту», не є правильним, так як дія цього закону припинена ст.. ст. 58,55,63,80 Законів України про державний бюджет України на 2001-2004 роки та встановлено, що положення норм передбачених ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» реалізується у розмірах та порядку, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року в межах витрат врахованих у розрахунках до Державного бюджету України та місцевих бюджетах на відповідні роки.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1, судова колегія вважаэ, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог. Даний висновок суду суперечить вимогам чинного у спірний період законодавства.
Відповідно до ч. З ст. 43 Конституції України кожен має право на заробітну плату не нижче встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
Судом встановлено, що щорічно, наказами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, позивачка призначалася завідуючою кабінетом фізики, зі встановленням доплати за завідування.
Статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлене за завідування учбовими кабінетами 10-15 відсотків тарифної ставки. Дана норма набрала сили з 01 вересня 2001 року, але нарахування і виплата заробітної плати у вказаних розмірах позивачці не проводилося.
Відповідно до ст. 98 Кодексу України законів про працю і ст. 43 Закону України «Про оплату праці» працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів і інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевої, регіональної угод, колективних договорів в межах бюджетного фінансування і позабюджетних доходів і джерел коштів на оплату праці для працівників вказаних організацій (установ) є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів:
Частиною 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, що вступила в силу з 25 січня 2001 року, передбачено, що положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу і закону про Державний бюджет України.
Законом «Про Державний бюджет України» на 2001 рік не передбачалося витрачення на цій рік засобів державного бюджету на виконання вимог статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту».
Статтею 55 Закону України «Про державний бюджет на 2002 рік», статтею 63 Закону України «Про державний бюджет на 2003 рік», статтею 80 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» припинена дія абзаців другого-восьмого частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» відповідно на 2002, 2003, 2004 роки.
Викладене свідчить про те, що в 2001- 2004 роках відповідач не мав підстав для виплати позивачці необхідні доплати, отже у вказаній період не діяв закон, що встановлює спірну норму.
Крім того, абзацом 14 статті 57 Закону України «Про освіту» передбачено, що затвердження схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам і підвищення їх посадових окладів (ставок заробітної плати) проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На спірний момент такий порядок був встановлений наказом Міністра освіти від 15 квітня 1993 року № 102 «Про затвердження інструкції про порядок нарахування заробітної плати робітникам освіти, згідно п. 41 якого, вчителю за завідування учбовим кабінетом встановлена додаткова оплата у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати.
Так, абзацом 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78 «про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини 1 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» встановлено, що розміри доплат за класне керівництво, перевірку зошитів та письмових робіт, завідування майстернями, навчальними кабінетами та інших доплат, обсяги навчального навантаження, передбачені ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту» та статтею 22 Закону України «Про позашкільну освіту» визначаються на рівні, який діяв у 2000 році. Термін дії цієї Постанови продовжений Постановами КМУ від 19 серпня 2002 року № 1222 і від 31 березня 2003 року.
Доплата до тарифної ставки за завідування кабінетом у розмірі 10-15 відсотків відповідно до статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту» встановлено п. 1.10 Наказу Міністерства освіти та науки України від 24 лютого 2005 року № 188.
З цього часу Яг'яєвій 3.3. виплачується надбавка за завідування учбовим кабінетом відповідно до вимог ч. 1 ст. 25 Закону України «Про загальну середню освіту».
При таких обставинах колегія суддів приходить до висновку про те, що норми матеріального права судом першої інстанції застосовані неправильно, що є підставою для скасування рішення суду, оскільки воно не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, з ухваленням нового рішення.
На підставі Закону України «Про державний бюджет на 2001 рік», ст. 55 Закону
України «Про державний бюджет на 2002 рік», ст. 63 Закону України «Про державний
бюджет на 2003 рік», ст. 80 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік»
абзацу 3 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 року № 78
«Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про
освіту» частини 1 статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини
другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»,
Постанов Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1222 і від 31 березня
2003, керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ст. 307, п. 4 ст. 2 ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України,
колегія судців, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Кіровського районного відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації - задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Кіровського районного відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації про стягнення заробітної плати.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді