АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді              Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В., Мудрової В.В.,

при секретарі                         Цендра О. М.,

за участю: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, зацікавлені особи: відділ опіки та піклування виконкому Феодосійської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить визнати недієздатною її матір ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, стверджуючи, що вона страдає психічним захворюванням, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; укладає правочини, які ущемляють її інтереси.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2006 року заява ОСОБА_1 задоволена. Суд визнав ОСОБА_4 недієздатною, встановив над нею опіку та призначив позивачку опікуном ОСОБА_4.

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій; посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог законодавтсва до участі у справі її не залучив, до судового засідання не викликав, при цьому не зясувавши стан її здоров'я і можливість брати участь у розгляді справи, що позбавило її права захищати свої інтереси. Також не погоджується із призначенням їй опікуна ОСОБА_1, вважає, що остання діє недобросовсіно, з корисливих мотивів.

ОСОБА_1 подала заперечення на апеляційну скаргу ОСОБА_4, в яких вказує на неспроможність доводів апелянта, просить скаргу відхилити.

ОСОБА_5 - представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, також подала апеляційну скаргу на рішення. Вважає, що рішення суду незаконне та необгрунтоване тому, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_5 - частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно зі ст.239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення   психіатричну експертизу.

Головуючий суду першої інстанції                            Лошакова Т.А.

Справа  № 22-ц-2168-Ф/06                               доповідач      Притуленко О.В.

Таким чином, закон визнає обовязковим призначення судово-психіатричної експертизи за умови достатності даних про психічну хворобу громадянина.

Визнаючи ОСОБА_4 недієздатною, суд першої інстанції виходив з того, що згідно акту судово-психіатричної експертизи №273 від 14.03.2006 року ОСОБА_4 по своєму психічному стані не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судово-психіатрічна експертиза по даній справі судом не призначалась.

Документ, на який суд посилається в рішенні як на акт судово-психіатрічної експертизи, є копією акту судово-психіатричної експертизи, призначеної судом по інший справі (№ 2-1184-06), де основним запитанням є встановлення стану здоровья ОСОБА_4 на час укладення правочину про зміну розміру часток квартири (на жовтень 2005 року).

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 -ОСОБА_5 у судовому засіданні заявила клопотання про призначення експертизи (арк.спр. 42-46). При цьому представник звертав увагу суду на те, що звернення ОСОБА_1 до суду з даною заявою є наслідком виникнення спору між дітьми ОСОБА_4 за майно, належне останньої. ОСОБА_4 лише 1 раз в рік знаходиться на лікуванні, а з дня останього лікування пройшло більше року.

Суд відхилив клопотання представника, при цьому порушив вимоги ст.145 ЦПК України, відповідно до якої призначення експертизи є обовязковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Суд розглянув справу за відсутностю ОСОБА_4, що на думку останьої є порушенням норм закону.

Відповідно до змісту ч.І ст.240 ЦПК України справи про визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку з урахуванням стану її здоровья.

Згідно з п.5 постанови Пленума Верховного Суду України №3 від 28 березня 1972 року „Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" громадянин, щодо якого розглядається справа, викликається в судове засідання, якщо це можливо за станом його здоров'я. Неявка громадянина в судове засідання не позбавляє суд права розглянути справу в його відсутності при додержанні вимог, передбачених ст. 172 ЦПК (ст.169 ЦПК в ред. 2004 року).

Вирішуючи питання про визнання ОСОБА_4 недієздатною, суд не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про стан здоров"я вказаної особи на час розгляду справи та не вирішив питання про виклик ОСОБА_4 у судове засідання. Таким чином, судом були порушени вимоги ст.169 ЦПК України.

За таких обставин ухвалене рішення підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ст.ЗП ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 03 жовтня 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути

оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної

сили.