ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 року м. Ужгород№ 2а-419/10/0770

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дору Ю.Ю.

при секретарі Пирожук Н.П.

за участю:

позивача: Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області , - представник Михайлов А.А.,

відповідача: Приватного підприємства "Весна" , - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна" про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України 15 квітня 2014 року було винесено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 22 квітня 2014 року.

Позивач - суб'єкт владних повноважень Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" про стягнення коштів у загальній сумі 12197644,80 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що договори поставки товарів між відповідачами є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.09.2010 року в задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 року дану постанову було залишено без змін. Ухвалою ВАСУ від 16.01.2014 р. дані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Згідно даної ухвали, слід зробити висновок щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських операцій та з'ясування питання суперечності інтересам суспільства і держави правочинів, укладених між відповідачами, реальності операцій. Також слід дослідити вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 27.05.2011 р., яким ОСОБА_2 (директора ПП «Весна») засуджено за ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 212, ч.1, 2 ст. 366 КК України. Також в ухвалі ВАСУ вказано на вірність висновків судів першої та другої інстанцій про застосування юридичних наслідків в межах строків давності, встановлених ст. 250 ГК України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримали повністю, просили суд їх задовольнити. Також просили застосувати наслідки, передбачені ст. 228 ЦК України з урахуванням строків давності - 10 років. (т.2 а.с.111).

Представники відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «Дайлінг», приватного підприємства "Весна", будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явилися.

Разом з тим, ліквідатором ТОВ «Дайлінг» було повідомлено суд про припинення юридичної особи ТОВ «Дайлінг», про що надано витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області (т.2 а.с.100-106). Відповідно, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 р. було закрито провадження на підставі п.5 ч.1 ст. 157 КАС України в частині позовних вимог, які стосуються стягнення грошових коштів в сумі 6098822,40 грн. із ТОВ «Дайлінг».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції державної податкової адміністрації України від 10 жовтня 2008 року «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна»(м. Перечин, пл. Народна, буд. 5, код за ЄДРПОУ - 20459893) по кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора приватного підприємства «Весна» ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України, а також з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно наказу державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19 січня 2009 року № 22 проведена невиїзна документальна перевірка приватного підприємства «Весна» з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30 жовтня 2007 року по 31 серпня 2008 року, про що складено акт перевірки від 18 лютого 2009 року № 6/23-50/20459893.

В процесі проведення планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" за період з 14 вересня 2006 року по 31 березня 2008 року встановлено, що відповідно до договору № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року, Приватним підприємством "Весна" (Постачальник) на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажено товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" (Покупець) товарну продукцію (бензин марки А-92 та А-95), а саме: видаткова накладна № РН-0000255 від 28 січня 2008 року, податкова накладна № 254 від 28 січня 2008 року, специфікація № 1 до даного договору на постачання товару (бензин А-92) в кількості 512 тон на загальну суму 3096576, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 516096, 00 грн.); видаткова накладна № РН-0000000615 від 25 лютого 2008 року, податкова накладна № 559 від 25 лютого 2008 року, специфікація № 2 до договору на постачання товару (бензин А-95) в кількості 461, 6 тон на загальну суму 3002246, 40 грн. (в тому числі ПДВ 500374, 40 грн.)

Поставка бензину згідно договору повинна була здійснюватися партіями на умовах EXW - склад ВАТ "Дніпронафтопродукт". Вищенаведені операції з придбання товару відображені товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" в податковому обліку відповідних періодів, тобто включено до складу валових витрат суму 5082352, 00 грн. та до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі - 1016470, 40 грн. Згідно платіжного доручення від 25 травня 2008 року № 474 товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" перерахувало на користь приватного підприємства "Весна" кошти на загальну суму 6098822, 40 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що у відповідачів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

У своїй позовній заяві позивач в обґрунтування нікчемності правочину посилається не на невідповідність чи суперечність договору № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року вимогам чинного законодавства, а виключно на безтоварність поставки по даному договору, оскільки перевіркою встановлено відсутність у сторін необхідних умов для здійснення господарський операцій, а саме виробничих активів, персоналу, складських приміщень, транспортних засобів їх оренди тощо, а також первинних та перевізних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов договору приватне підприємство "Весна" зобов'язувалося поставити та передати у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" нафтопродукти, а товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг", у свою чергу, зобов'язується їх прийняти та оплатити у кількості за ціною та на умовах встановлених договором, специфікаціями та додатковими угодами до нього. Згідно даного договору, зобов'язання приватного підприємства "Весна" вважаються виконаними з моменту надання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг".

Моментом передання товару у розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" є момент підписання відповідної видаткової накладної. Тобто право власності на товар переходить від приватного підприємства "Весна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" в момент підписання та оформлення видаткової накладної. Оплата за товар здійснюється в безготівковій формі в національній валюті на розрахункові рахунки вказані в Договорі.

Згідно специфікацій № 1 від 28 січня 2008 року та № 2 від 25 лютого 2008 року зазначено, що приватним підприємством "Весна" було поставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" 512 тон бензину А-92 та 461 тонна бензину А-95 відповідно, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000255 від 28 січня 2008 року податковою накладною № 254 від 28 січня 2008 року видатковою накладною № РН-0000000615 від 25 лютого 2008 року податковою накладною № 559 від 25 лютого 2008 року. Транспортування товару за цим договором фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання № 0412/07-2 від 04 грудня 2007 року відкрите акціонерне товариство "Дніпронафтопродукт" надає послуги зберігання нафтопродуктів товариству з обмеженою відповідальністю "Дайлінг". Придбаний відповідно до договору поставки № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року товар повинен був переданий товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" на зберігання відкритому акціонерному товариству "Дніпронафтопродукт" згідно актів здачі - прийому ПММ по договору зберігання № 0412/07-2 від 28 січня 2008 року та 25 лютого 2008 року на тому ж складі відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" на якому товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" прийняло товар від приватного підприємства "Весна".

Крім того, матеріалами справи встановлено, що 18 червня 2008 року товариством з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" було укладено договір поставки № 18/06-08 відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" продало придбаний у приватного підприємства "Весна" товар на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Пеленг Плюс" зі складу відкритого акціонерного товариства "Дніпронафтопродукт" на умовах поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс". Здійснення оплати за договорами № В-08/01-4 від 25 січня 2008 року та № 18/06-08 від 18 червня 2008 року підтверджується виписками КБ "ПриватБанк" від 29 травня 2008 року та від 23 вересня 208 року, 18 вересня 2008 року, 29 вересня 2008 року, 25 вересня 2008 року, 19 вересня 2008 року, 27 серпня 2008 року, 26 вересня 2008 року, 29 липня 2008 року відповідно.

Разом з тим, суд приходить до висновку про безтоварність вказаних операцій, та про те, що такі не були направлені на реальне їх виконання, виходячи із наступного.

Предметом вищевказаних договорів була поставка нафтопродуктів. Порядок приймання, транспортування, відпуску, зберігання нафтопродуктів у момент виконання вищевказаних договорів поставки між ПП «Весна» та ТОВ «Дайлінг» регулювався спільним наказом Держкомстату, Мінтрансу, Держстандарту, Міністерства економіки України, Державного комітету нафтової; газової та нафтопереробної промисловості України, від 02.04.1998, № 81/38/101/235/122 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України". Так, згідно вищевказаної Інструкції, зокрема п. 4.1.3.16 Під час приймання нафтопродуктів потрібно: одержати супровідні транспортні документи; перевірити технічний стан цистерн (вагонів), наявність пломб і відбитків на них, відповідність відбитків у документах і насправді, справність зливних приладів і пристроїв. Відповідно до п. 4.1.3 .19 на всі нафтопродукти, що надійшли, складається "Акт приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою N 5-НП (додаток 5). При цьому в разі приймання нафтопродукту, що надійшов в одній цистерні, заповнюється п. 12.1, при прийманні кількох цистерн заповнюється п. 12.2 цього додатка. Згідно п. 4.1.4.1 на всіх ППЗН ведеться облік нафтопродуктів із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 7) у кожному резервуарі окремо з відображенням усіх операцій, що провадяться кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються і скріплюються печаткою та підписом керівництва ППЗН. Згідно п. 4.1.5.4 на відпуск нафтопродуктів матеріально відповідальними особами оформляються відповідні документи. Відповідно до п. 4.1.6.16 при здачі нафтопродуктів вантажовідправникам на наливних пунктах у залізничних і автомобільних цистернах і суднах представники сторін визначають масу нафтопродукту в кожних цистерні та судні. Маса налитого нафтопродукту в залізничні цистерни і судна звіряється з його масою, виміряною у резервуарі вантажовідправника. П. 4.1.6.35 передбачає, що товарний балансовий звіт складається на перше число кожного місяця на підставі актів приймання-здачі нафтопродуктів за цей період, результатів інвентаризації та інших документів. Згідно п. 4.1.11.1 при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні нафти, нафтопродуктів та інших товарів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти, нафтопродуктів, інших товарів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху в бухгалтерському обліку; максимальне зниження витрат обертання; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрати, нестачі та розкрадання нафти, нафтопродуктів та інших товарів, а також створювати потрібні умови для їх зберігання. Відповідно до п. 4.1.11.4 матеріально відповідальні особи ведуть кількісний облік нафтопродуктів за видами, марками у товарній книзі, форма N 37-НП (додаток 37), в якій записуються надходження та відпуск за день, а також виводяться залишки на кінець дня.

Згідно п.1 Додатку 1 вищевказаної інструкції зазначено, що порядок приймання нафти та нафтопродуктів за якістю застосовується в усіх випадках, якщо нормативною документацією на нафтопродукти, умовами поставки або іншими зобов'язаннями не встановлено іншого порядку приймання за якістю. Згідно п.8 Додатку 1представникові, який уповноважений для участі в прийманні продукції за якістю, видається належно оформлене та засвідчене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Згідно Додатку 4 до вищевказаної інструкції передбачено обов'язкову встановлену форму відвантажувальної відомості. Додаток 5 встановлює обов'язкову форму акту приймання нафтопродуктів за кількістю. Додаток 8 передбачає обов'язкову відомість наливу і відвантаження нафтопродуктів.

Жодна із встановлених форм відповідачами дотримана не була, а акти здачі-приймання нафтопродуктів невідповідної форми наявні тільки щодо передачі таких нафтопродуктів на зберігання від ТОВ «Дайлінг» до ВАТ «Дніпронафтопродукт» (т.1 а.с.262-264). Жодних товарно-транспортних накладних, актів зливу паливних матеріалів, руху такого товару від ПП «Весна» до ТОВ «Дайлінг» та інших доказів підтверджуючих реальність операцій надано не було. Самі договори поставки, видаткові та податкові накладні та квитанція про оплату не можуть бути належним підтвердженням товарності вищевказаних операцій.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок та є нікчемним, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Оскільки такий правочин укладається з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства повинен бути наявним суб'єктивний намір сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, а тому для визнання правочину нікчемним необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди.

Так, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентними державними органами та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторони правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 27.05.2011 р. щодо засудження директора ПП «Весна» ОСОБА_2, який, згідно ухвали ВАСУ від 16.01.2014 року, слід було взяти до уваги та дослідити не вбачається за можливе, оскільки такий вирок є скасованим, а згідно постанови Перечинського районного суду від 24 березня 2014 року дану кримінальну справу було скеровано до Генеральної прокуратури України для організації додаткового розслідування. (т.2 а.с.117-122). Відтак, жодних відомостей щодо наявності в діях посадових осіб приватного підприємства "Весна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Дайлінг" вини у формі протиправного умислу, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили не наведено.

Згідно ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ч. 2. недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Відповідно до ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Однак, згідно із ст. 250 Господарського кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення договорів між ПП «Весна» та ТОВ «Дайлінг») адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тобто, на момент подання позову закінчився встановлений ст. 250 ГК України максимальний річний термін з дня укладення і виконання угод між відповідачами. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не встановлено можливості поновлення такого строку.

Суд відхиляє доводи позивача, вказані у заяві від 08.04.2014 р. про врахування строків давності, передбачених ст. 228 ЦК України, виходячи із наступного. Так, згідно ч.2 ст. 1 ЦК України, передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Згідно ч.2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. В даному випадку позивачем є суб'єкт владних повноважень, а застосування адміністративно-господарських санкцій передбачено саме ст. 250 ГК України, посилання на яку, як вказано в ухвалі ВАСУ від 16.01.2014 року є вірним.

Таким чином, застосування адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 208 ГК України до відповідачів є неправомірним у зв'язку із закінченням терміну давності, що встановлений ст. 250 ГК України.

За наведених обставин, суд вважає, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 6, 9-11, 70, 71, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна" - відмовити повністю.

2. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяЮ.Ю. Дору