Справа №250/4167/13-ц

Номер провадження2/250/208/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бичкова П.Ю.

при секретарі Костенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 345 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташована належна йому на праві власності будівля магазину. Вимоги мотивує тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 23 липня 2002 року він став власником будівлі магазину загальною площею 193 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Зазначає, що під час укладання договору відповідач повідомила позивача, що земельна ділянка, на якій розташована будівля магазину належить їй на праві власності, бо 14 вересня 2000 року вона придбала її у Ясинуватської міської ради за договором купівлі-продажу. За умовами договору вартість земельної ділянки відповідач мав сплачувати рівними частками до 14 вересня 2005 року і лише після повної сплати можливе виготовлення державного акту. Позивач погодився проводити сплату вартості земельної ділянки від імені відповідачки, взамін того, що після повної сплати ОСОБА_2 отримає державний акт і укладе з ним договір купівлі-продажу земельної ділянки. Посилається на те, що факт повної сплати підтверджений довідкою начальника фінансового управління Ясинуватської міської ради. Звернувшись в подальшому до відповідача з вимогою укласти договір, отримав відмову з посиланням на відсутність коштів на виготовлення технічної документації, а після її виготовлення за його рахунок, відповідачу було відмовлено у визначенні кадастрового номеру, оскільки змінився власник будівлі.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи позивач у судове засідання не з'явився. Також не з'явився представник позивача, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи без його участі.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд позову без його участі. В зазначеній заяві послався на те, що оплату по договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_2 та Ясинуватською міською радою здійснював ОСОБА_1

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч. 3 та ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч. 1, 3 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета спору.

Відповідно до договору купівлі продажу земельної ділянки від 14 вересня 2000 року Ясинуватська міська рада продала, а приватний підприємець ОСОБА_2 купила земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0345 га для обслуговування будівлі магазину, придбаної нею за договором купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Ясинуватського міського нотаріального округу ОСОБА_3 27 року 1998 року, яка розташована в АДРЕСА_1.

За приписами п. 7 даного договору право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця після одержання державного акту на право власності на землю, який видається за умови сплати ним всієї вартості придбаної земельної ділянки.

Згідно довідки № 03-75/249 від 25 травня 2012 року плата за земельну ділянку несільськогосподарського призначення за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0345 га в повному обсязі надійшла в бюджет міста Ясинувата згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2000 року.

Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу від 23 липня 2002 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купив цегляний будинок магазину, позначений в плані літерою «А-1», загальною площею 193,00 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1.

З пункту 2 договору купівлі-продажу від 23 липня 2002 року вбачається, що зазначений будинок належав продавцю на підставі договору купівлі-продажу будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Ясинуватського міського нотаріального о кругу 27 жовтня 1998 року.

Отже, на теперішній час, незважаючи на виконання відповідачкою умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 вересня 2000 року щодо повної сплати вартості земельної ділянки, ОСОБА_2 позбавлена можливості отримати державний акт на означену земельну ділянку, оскільки за приписами ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З поданих суду доказів вбачається факт домовленості між позивачем і відповідачем щодо майбутньої (після отримання державного акту на земельну ділянку) передачі земельної ділянки. Суд приймає доводи позивача, що за нинішніх умов позивач і відповідач позбавлені юридичної можливості реалізувати свою домовленість щодо передачі у власність позивача земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Системно проаналізувавши подані суду докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на означену земельну ділянку, адже сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, волевиявлення є вільним, відбулося повне виконання сторонами своїх зобов'язань, однак на теперішній час укласти угоду у формі, що передбачена законом не представляється можливим з причин, що не залежать від їх волі. Визнання права власності на земельну ділянку не порушить прав відповідача та будь-яких інших осіб.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 8, 10, 11, 15, 56, 60, 61, 73, 79, 88, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 345 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 на якій розташована будівля магазину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: П. Ю. Бичков