Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про припинення права на частку у спільній власності на квартиру та зустрічного позову ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_1про вселення та усунення перешкод у користуванні часткою квартири ,

                                                     в с т а н о в и в :

ОСОБА_3.  звернулась до ОСОБА_2. з позовом про припинення права власності на частку у спільному майні, а саме квартири № АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову позивачка посилалась на те, що оскільки зазначена квартира знаходиться у спільній власності сторін, де їй  належить ѕ квартири, а відповідачу ј частина , і складається з двох сумісних кімнат , кухні, ванни, які неможливо поділити, то вона просила, з урахуванням того, що спільне володіння, користування і проживання в квартирі з урахуванням її віку, стану здоров'я, статі, є неможливим, частка квартири, що належить відповідачу, є незначною, припинити право власності відповідача у праві спільної часткової власності, що не завдасть йому істотної шкоди , так як він постійно проживає за іншою адресою.

Ухвалою Деснянського районного суду від 5 вересня 2008 року проведена заміна позивача  ОСОБА_3 на ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3. подарувала 13 червня 2008року ОСОБА_1. належні їй  ѕ частини квартири  № АДРЕСА_1.   .

В зустрічній позовній заяві ОСОБА_2. просив вселити його в спірну квартиру та усунути перешкоди у користуванні квартирою, мотивуючи тим, що в квартирі № АДРЕСА_1він проживав більше 13 років, а після смерті дружини, ОСОБА_3., яка є його тещою, 8 вересня  2005 року вигнала його  з квартири і  перешкоджає йому  користуватися квартирою.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 30 жовтня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені. Суд припинив право власності  ОСОБА_2. на ј частку у квартирі № АДРЕСА_1, визнав право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1. і зобов'язав ОСОБА_1. сплатити ОСОБА_2. вартість ј  частини квартири  у розмірі 49305 грн. 75 коп. Суд також розподілив судові витрати і відмовив у задоволенні зустрічного позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить  рішення суду скасувати через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апелянт вказує на те, що судом не враховано  вимоги ч.2 ст.364 ЦК України відповідно до якої компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою, а такої згоди він не  давав, бо у нього  не  має іншого житла.  Крім того, судом порушені вимоги ч.2 ст.365 ЦК України, оскільки позивачкою не внесено вартість його частки на депозитний рахунок.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що  апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Припиняючи право відповідача на частку у спільній власності на квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що в наслідок особливих обставин спільне користування квартирою сторонами неможливе та відповідач забезпечений іншою житловою площею і це не завдасть йому істотної шкоди.

Проте такі висновки суду суперечать нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1. в 3/4 частинах та ОСОБА_2.  в ј частині і на час розгляду справи в квартирі зареєстровані ОСОБА_3. разом із ОСОБА_1.

Згідно із вимогами ст. 365 ЦК України  право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду, лише якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та члена його сім'ї, крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 365 ЦПК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього  внесення  позивачем  вартості цієї частки  на депозитний рахунок суду.

ОСОБА_2. не давав згоди на отримання компенсації за свою частку у спільному майні і вказував на те, що  у нього не має іншого житла, він вимушено проживає у своїх батьків. Припинення права на частку ОСОБА_2. у квартирі  призведе до позбавлення його єдиного житла, яким він володіє на законних підставах, т.т. матиме місце завдання істотної шкоди інтересам  ОСОБА_2., цю частку не можна визнати незначною, а тому відсутні підстави для застосування ст.365 ЦК України.

         Крім того, позивачкою за первісним позовом не внесена вартість частки квартири відповідача ОСОБА_2. на депозитний рахунок суду, що є невиконанням вимог ч.2 ст.365 ЦК України.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову, оскільки підстави для задоволення вимог ОСОБА_1. відсутні. Зустрічний  позов ОСОБА_2. необхідно  задовольнити, так як він є власником частини квартири і має право користуватися квартирою нарівні з іншими власниками, а тому його слід вселити в квартиру і зобов'язати осіб , які зареєстровані в квартирі, не чинити йому перешкод в користуванні власністю. Враховуючи наведене та беручи до ваги , що ОСОБА_3. є інвалідом  першої групи, апеляційний суд вважає за необхідне розподілити судові витрати відповідно до ст. 88 ЦПК України і стягнути понесені ОСОБА_2судові витрати з ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п.4, 316, 314, 319 ЦПК України, ст.365 ЦК України, апеляційний суд,

                                              в и р і ш и в :

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_2задовольнити.

      Рішення Деснянського  районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2008 року скасувати. 

В  задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1- відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру № АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_3 та  ОСОБА_1  не чинити перешкоди у користуванні зазначеною квартирою

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 38 грн.25 коп. на повернення судового збору, та 37 грн. 50 коп. на повернення сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду   цивільних справ.    

         Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:                                              Судді: