ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
26.12.2006 року Справа № 3/429ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Перлова Д.Ю.
Якушенко Р.Є.
Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.2006.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача Бондарева І.М., за дов. від 03.05.2006 № 14-249д
Розглянувши
апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит”
в особі ВП шахти „Харківська”,
м.Свердловськ Луганської області
на постанову
господарського суду Луганської області
від 31.10.2006
у справі № 3/429ад (суддя Доманська М.Л.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м.Луганськ
до відповідача Державного підприємства „Свердловантрацит”
в особі ВП шахти „Харківська”,
м.Свердловськ Луганської області
про стягнення 170976 грн. 08 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі № 3/429ад (суддя Доманська М.Л.) задоволений позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відділення Фонду) до Державного підприємства (ДП) „Свердловантрацит” в особі ВП шахти „Харківська”, м.Свердловськ Луганської області: стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції у 170976 грн. 08 коп.
Суддя-доповідач Бородіна Л.І.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон № 875), статті 4, 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, пункти 1, 3-5, 8, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), пункти 2, 4, 11 Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 (далі –Порядок № 1767), пункт 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823 (далі –Інструкція), пункт 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, мотивована доведеністю виникнення зобов”язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 170976 грн. 08 коп. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році. Відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році, а саме: не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Місцевий господарський суд зазначив, що відсутність прибутку не звільняє від зобов”язання відповідадча по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій, виключень щодо порядку розрахунку 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів залежно від специфіки підприємства чинним законодавством не передбачено.
ДП „Свердловантрацит” в особі ВП шахти „Харківська”, (відповідач у справі) не погодилося з прийнятою постановою і подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що підприємство самостійно не повинно знаходити інвалідів на робочі місця, штрафна санкція не повинна сплачуватися в обов”язковому порядку як податок за робоче місце, не зайняте інвалідом, і тим більше, при відсутності у звітному періоді у підприємства прибутку.
Підприємство відноситься до категорії підприємств підвищеної безпеки. Переважна кількість робочих місць на підприємстві пов”язана з важкими та шкідливими умовами праці, де використання праці інваліда неможливе.
Відповідач вважає, що нарахування штрафних санкцій за період, коли інвалід працював неповний рік є помилковим, на думку відповідача, відповідальність підприємства наступає тільки у випадку не заняття інвалідом робочого місця та не пов”язана з тривалістю його роботи на підприємстві.
Відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивач у справі) належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджено повідомленням про вручення йому поштового відправлення 15.12.2006, проте не скористалось своїм правом на участь у судовому засіданні. Заперечень на апеляційну скаргу не надало.
Заслухавши доводи і пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з’ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств (об”єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2005 році складала 1086 осіб, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу згідно статті 19 Закону № 875, складає 43 особи, фактично на підприємстві працювало 32 інваліда (а.с.10-11).
Згідно довідок позивача від 28.08.2006 №№ 03-01/3829, 03-01/3828 ВП шахта „Харківська” ДП „Свердловантрацит”, в 2005 році не проінформувало Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась (а.с.6, 9).
Листом від 30.08.2006 № 2394 Свердловський міський центр зайнятості повідомив, що протягом 2005 року ВП шахта „Харківська” інформацію про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів не надавало (а.с.7-8).
З довідок Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Свердловської міської ради Луганської області від 18.09.2006 № 01/18-2454 та від 16.10.2006 № 01/18-2724 вбачається, що у 2005 році ВП шахта „Харківська” про створення нових робочих місць для працевлаштування інвалідів не повідомляло. Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом ДП „Свердловантрацит” укладений на першій конференції трудового колективу 27.04.2004, його дія розповсюджується на всіх робітників відокремлених підрозділів, які входять до складу ДП „Свердловантрацит”, зокрема, і на ВП шахта „Харківська”. У даному колективному договорі відсутні зобов”язання щодо заходів по створенню робочих місць для інвалідів (а.с.19-20, 62).
Позивач вважає, що відповідач в порушення приписів Закону № 875 не працевлаштував необхідну кількість інвалідів (11) і тому повинен нести відповідальність згідно чинного законодавства у вигляді штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році у сумі 170976 грн. 08 коп., виходячи із розрахунку: 11 (осіб) х 15543 грн. 28 коп. (середня річна заробітна плата) = 170976 грн. 08 коп. штрафних санкцій (а.с.11-12).
ДП „Свердловантрацит” в особі ВП шахти „Харківська” у строк, встановлений пунктом 4 Порядок № 1767, тобто до 15.04.2006 вказані штрафні санкції не сплатило, що стало підставою звернення позивача 31.08.2006 до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача 170976 грн. 08 коп. штрафних санкцій за 11 робочих місць, не зайнятих інвалідами.
Постановою господарського суду Луганської області від 31.10.2006 позов задоволений з підстав, викладених вище (т.ІІ, а.с.23-25).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанова господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення № 314 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров”я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН „Звіт про вивільнення працівників” (що діяла у період виникнення спірних правовідносин), відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:
- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;
- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв”язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;
- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр „14”).
Отже, законодавство України обов”язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладає на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об”єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5 Положення № 314).
Пунктом 14 Положення № 314 передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Пунктом 3 Положення № 314 встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З метою здійснення моніторингу виконання Закону № 875 наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 338 затверджено форму державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, відповідно до якої середньооблікова кількість штатних працівників та інвалідів (штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність) визначається відповідно до підпунктів 3.3.1 –3.3.3 Інструкції.
Згідно з підпунктом 3.3.3 Інструкції, що діяла у період виникнення спірних правовідносин щодо працевлаштування інвалідів, середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Підпунктом 3.2.4 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, яка набрала чинності з 01.01.2006 та діє на момент заповнення та подання відповідачем до відділення Фонду соціального захисту інвалідів звітності за формою № 10-ПІ „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.
З огляду на викладене фактична тривалість роботи кожного інваліда на підприємстві впливає на показник кількості працюючих інвалідів у звітному періоді .
Дана вимога щодо розрахунку чисельності працюючих інвалідів діяла і до внесення змін до Закону № 875 Законом України від 06.10.2005 № 2960 „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів”, що спростовує доводи відповідача про те, що виконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів не пов”язане з тривалістю роботи окремого інваліда у звітному періоді.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції відповідачем не вжиті передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів у 2005 році, а саме: не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство належним чином не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, атестація робочих місць для працевлаштування інвалідів за участю працівників МСЕК відповідно до Положення № 314 не проводилась.
Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1767 суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку № 1767).
Посилання заявника скарги на велику кількість робочих місць на підприємстві з важкими та шкідливими умовами праці вважаються апеляційною інстанцією безпідставними, оскільки особливості господарської діяльності підприємства та відповідні умови праці лише обмежують коло робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, але не можуть бути підставою для зменшення встановленого статтею 19 Закону № 875 нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Факт відсутності у відповідача прибутку у 2005 році не може бути підставою для відмови в позову, оскільки стаття 20 Закону № 875 не ставить обов”язок щодо сплати штрафних санкцій в залежність від наявності чи відсутності прибутку.
Отже, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність позивачем виникнення зобов”язання відповідача по сплаті штрафних санкцій у сумі 170976 грн. 08 коп.
На підставі викладеного апеляційна скарга Державного підприємства „Свердловантрацит”, м.Свердловськ Луганської області не підлягає до задоволення, постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254, п.6 р.УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В :
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит”, м.Свердловськ Луганської області на постанову господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі № 3/429ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 31.10.2006 у справі № 3/429ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку у місячний строк до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено 29.12.2006.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Д.Ю.Перлов
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 5 примірників:
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу
4- ГСЛО
5- до наряду ЛАГС
Внесено