ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" грудня 2006 р. Справа № 12/4451
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Весельського В.Ц. - представника за довіреністю від 14.08.2006р.,
Зуєва В.Б. - представника за довіреністю від 12.01.2006р.;
від відповідача: Шпарук Н.П. - представника за довіреністю від 28.02.2006р.,
Манзик М.П. - представника за довіреністю від 05.12.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Житлово-комунального об'єднання, м.Нетішин
Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "31" серпня 2006 р. у справі № 12/4451 (суддя Шпак В.О.)
за позовом Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії
"Енергоатом" в особі Відособленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м.Нетішин Хмельницької області
до Житлово-комунального об'єднання, м.Нетішин Хмельницької області
про стягнення 7896546,30 грн., -
з перервою в судовому засіданні з 12 грудня 2006 року по 19 грудня 2006 року
згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.08.2006р. у справі №12/4451 позов Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом", від імені якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" "Хмельницька АЕС", до Житлово-комунального об'єднання м.Нетішин про стягнення 7896546,30грн. боргу за використану останнім теплову енергію задоволено в повному обсязі. Судові витрати, в тому числі 25500,00грн. витрат з державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на відповідача.
Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в частині стягнення з нього вартості послуг з теплопостачання, які ніким не споживаються та ніким не відшкодовуються і складають 403205,89Гкал, що становить 3866672,50грн., а також в частині стягнення витрат на підживлення теплової енергії мережі в розмірі 874441,83грн., разом 4741114,30грн. та нарахований на дану суму ПДВ в розмірі 948222,86грн., всього 5689337,10грн., а також прийняти нове рішення - про відмову в позові в цій частині.
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає наступне:
- в мотивувальній частині рішення господарський суд першої інстанції зазначив, що позивач на виконання своїх договірних зобов'язань постачав споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах у період з вересня 2003 року по червень 2006 року, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, однак, судом не враховано, що договір №1043-127/88тэ між позивачем та відповідачем розірвано з 01.02.2006р., а, відповідно до ч.2 ст.275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору не допускається. Розрахунки за фактично надані послуги за період з 01.02.2006р. здійснювались на підставі актів виконаних робіт, а не виставлених позивачем рахунків;
- судом не взято до уваги ту обставину, що, всупереч п.5 ч.2 ст.54 Господарського процесуального кодексу України, позивач, звертаючись з позовною заявою, не надав обґрунтований розрахунок суми позову, в зв'язку з чим позовна заява підлягала поверненню без розгляду на підставі п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України;
- одним з головних принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, а роль господарського суду - створити сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, проте, відповідач був позбавлений можливості скористатись таким правом, що передбачене процесуальним законом, оскільки місцевий господарський суд не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою компетентного представника;
- відповідно до ст.87 Господарського процесуального кодексу України прийняте рішення та ухвали розсилаються сторонам, іншим особам, які брали участь у судовому процесі не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, однак, рішення у даній справі було надіслано з порушенням вказаного строку - 14.09.2006р.;
- в пункті 5.5 укладеного між сторонами у справі договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р. передбачено, що за відсутності приладів обліку або виході їх з ладу розрахунки за послуги з опалення та гарячого водопостачання здійснюються розрахунковим способом. Рішенням виконавчого комітету Нетішинської міської ради №43 від 17.02.2000р., яке на даний час є чинним, встановлено тарифи на комунальні послуги для населення міста, зокрема, вартість послуги з гарячого водопостачання на одного мешканця в місяць становить 1,86грн., вартість теплової енергії на опалення за 1кв.м. житлової площі в місяць - 0,18грн. Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Відтак, населенням міста отримано та відшкодовано вартість послуг з гарячого водопостачання та теплової енергії на опалення в обсягах та кількості, що не відповідають виставленим у рахунках ДП НАЕК "Енергоатом" ВП "Хмельницька АЕС";
- відповідно до п.6.5 договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р. споживач оплачує вартість об'єму хімічно очищеної води для заповнення теплової мережі споживача, а також за об'єм хімічно очищеної води на підживлення, однак, зобов'язання в цій частині договору не відповідають вимогам закону та порушують права і законні інтереси відповідача, оскільки у відповідності до п.7.3.4.1 "Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємства, організаціях житлово-комунального господарства", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №47 від 06.03.2002р. "...витрати на воду, що використовується для заповнення теплових мереж підживлення теплоагрегатів, промивних фільтрів при хіміоочищенні води..." відносяться до статей "Сировина та матеріали", а тому, ЖКО м.Нетішин не вправі виставляти окремо витрати на підживлення мережі населенню міста. Зазначені витрати на підживлення ніким не відшкодовуються і є прямими збитками Житлово-комунального об'єднання.
Позивач у письмових запереченнях №45-1994/8493 від 11.12.2006р. на апеляційну скаргу спростовує доводи відповідача, які викладені у скарзі та просить залишити її без задоволення, а судове рішення від 31.08.2006р. - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені у ній доводи. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.2006р. у даній справі скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, а також прийняти нове рішення, яким відмовити в позові в частині стягнення з Житлово-комунального об'єднання м.Нетішин 5689337,10грн.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, надавши пояснення на підтвердження своїх заперечень. Просить оскаржене рішення залишити без змін, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, зазначені в апеляційній скарзі відповідача, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.09.2001р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька АЕС” та Житлово-комунальним об’єднанням м.Нетішин було укладено договір №1043-127/88тэ на постачання теплової енергії в гарячій воді (т.1 а.с.9-14), відповідно до умов якого ДП НАЕК "Енергоатом" (за договором "енергопостачальна організація") зобов'язалась постачати Житлово-комунальному об'єднанню м.Нетішин теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач, в свою чергу, виконувати умови та порядок оплати одержаної теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в обсягах і в терміни, передбачені цим договором (р.1 та п.п.3.2.2 договору).
Як визначено пунктом 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення – в період опалювального сезону,
- гаряче водопостачання – протягом року.
Згідно пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом. Розрахунковим способом кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією лише у разі відсутності приладів обліку або виході їх з ладу (п.5.5 договору) .
Порядок розрахунків визначений розділом 6 договору
В п.6.1 цього розділу зазначено, що розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 договору).
Крім того, сторони погодили, що споживач сплачує вартість об’єму хімічно-очищеної води для заповнення теплової мережі споживача, а також за об’єм хімічно-очищеної води на її підживлення, відповідно планової вартості (п.6.5 договору).
Згідно п.10.1 укладеного між сторонами у справі договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.09.2002р.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).
Як зазначено в п.10.3 договору, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Додатковою угодою від 16.12.2005р. (т.1 а.с.26) сторони погодили продовжити термін дії договору до 01.01.2006р.
На виконання своїх договірних зобов’язань позивач постачав споживачу (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах у період з вересня 2003р. – червень 2006р., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками, відомостями відпуску теплової енергії в гарячій воді (т.1 а.с.30-63,118-150, т.2 а.с.1-104).
Відповідно до ч.2 ст.4, ч.2 ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., який діяв на час укладення сторонами договору №1043-127/88-тэ від 01.09.2001р., п.1 ч.2 ст.11, ч.2 509 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., положення якого, у відповідності до п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу застосовуються до спірних правовідносин, та абз.3 ч.2 ст.174 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.
В силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.151 Цивільного кодексу УРСР, ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.161 Цивільного кодексу Української РСР, а також ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається (ст.162 Цивільного кодексу УРСР та ст.525 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Статтями 212 Цивільного кодексу УРСР та ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлений і ч.6 ст.19 Закону України від 02.06.2005р. №2633-IV "Про теплопостачання".
Відповідач своїх зобов'язань на виконання умов договору №1043-127/88-тэ щодо розрахунків за спожиту теплову енергію належним чином не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
08.11.2005р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію на суму 5471860,60грн. (т.1 а.с.64), яка відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.
В березні 2006р. позивач направив на адресу відповідача претензію №45-358/1717 від 23.03.2006р. на суму 7029856,71грн. (т.1 а.с.65), у відповідь на яку Житлово-комунальне об'єднання м.Нетішин (лист №01-09/548 від 26.04.2006р., т.1 а.с.66) зазначило, що вимоги позивача в частині оплати 6360418,30грн. – вартості теплової енергії, яка ніким не відшкодовується – є безпідставними.
13.07.2006р. Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ ДП НАЕК "Енергоатом" Хмельницька АЕС" (м.Нетішин), посилаючись на неналежне виконання Житлово-комунальним об'єднанням м.Нетішин умов договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р., звернулося з позовом про стягнення з Житлово-комунального об'єднання м.Нетішин 7779088 грн.81коп. заборгованості, яка утворилася станом на 01.06.2006р.
Заявою від 11.08.2006р. №45-1155/5348 (т.1 а.с.88) позивач збільшив розмір позовних вимог до 7896546,30грн., мотивуючи це тим, що 30.06.2006р. ВП "Хмельницька АЕС" було виставлено Житлово-комунальному об'єднанню м.Нетішин ще два рахунки №387 на суму 98696грн.05коп. та №985 на суму 18761грн.44коп.
У відзиві №01-09/1025 від 14.08.2006р. (т.1 а.с.90-93) на позовну заяву відповідач зазначив, що у рахунках за вересень 2003р. - березень 2006р. позивачем включено витрати на підживлення мережі населення міста в загальній сумі 874441,83грн., хоча п.6.5 договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р., яким встановлено обов'язок споживача оплачувати вартість об'єму хімічно очищеної води для заповнення теплової мережі споживача, а також за об'єм хімічно очищеної води на підживлення, не відповідає вимогам законодавства.
В зв'язку з цим, відповідач просив суд відхилити вимоги позивача в частині стягнення цих витрат та нарахований на вказану суму ПДВ в розмірі 174888,36грн., всього 1049330,10грн. Обґрунтовуючи таку вимогу, відповідач зазначив, що у відповідності до п.7.3.4.1 "Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємства, організаціях житлово-комунального господарства", затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №47 від 06.03.2002р. "...витрати на воду, що використовується для заповнення теплових мереж підживлення теплоагрегатів, промивних фільтрів при хіміоочищенні води..." відносяться до статей "Сировина та матеріали", а тому, Житлово-комунальне об'єднання не вправі виставляти окремо витрати на підживлення теплової мережі населенню міста.
За твердженням відповідача зазначені витрати на підживлення ніким не відшкодовуються і є прямими збитками Житлово-комунального об'єднання.
Відповідач також просив відмовити позивачу у стягненні 2982713,60грн. що нараховані позивачем за 313279,86Гкал. - кількість теплоенергії, що не підлягає відшкодуванню, та нарахований на дану суму ПДВ в розмірі 596542,72грн., всього 3579256,30грн., й відмовити позивачу у стягненні 77790,88грн. що, витрачаються Житлово-комунальним об'єднанням для збору комунальних платежів (в апеляційній скарзі відповідач не погоджується в частині стягнення з нього вартості послуг з теплопостачання, які ніким не споживаються та ніким не відшкодовуються і складають 403205,89Гкал, що становить 3866672,50грн.).
За правилами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, всупереч цьому положенню, відповідач належних доказів проведення розрахунків за відпущену йому позивачем теплову енергію не надав.
Господарський суд першої інстанції повно, всебічно дослідив надані сторонами докази і доводи, належно їх оцінив та, задовольнивши позов, прийняв правильне рішення.
Заперечення відповідача стосовно того, що п.6.5 договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р., яким встановлено обов'язок споживача оплачувати вартість об'єму хімічно очищеної води для заповнення теплової мережі споживача, а також за об'єм хімічно очищеної води на підживлення, не відповідає вимогам законодавства, до уваги не беруться, оскільки підпунктом 12.1.4 діючих на момент укладення сторонами договору "Правил користування тепловою енергією", затверджених Наказом Міненерго України та Держбуду України 28.10.1999р. №307/262, передбачено, що в зв'язку з тим, що тарифи на теплову енергію не повинні враховувати витрати на хімводопідготовку джерел тепла в разі неповернення споживачами конденсату або мережної води з відкритих і закритих систем теплопостачання, крім оплати теплової енергії за тарифом, споживачі пари або гарячої води відшкодовують енергопостачальній організації витрати, пов'язані з неповерненням конденсату або мережної води, виходячи з планової собівартості одержання й виготовлення хімочищеної або знесоленої води в середньому по джерелах тепла енергопостачальної організації.
Підписання відповідачем договору №1043-127/88тэ від 01.09.2001р. свідчить про те, що на умови цього договору він погодився.
Докази на підтвердження врегулювання розбіжностей по договору в порядку, визначеному розділом 8 цього договору, в матеріалах справи відсутні.
Твердження відповідача про неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що договір №1043-127/88тэ між позивачем та відповідачем розірвано з 01.02.2006р., а, відповідно до ч.2 ст.275 Господарського кодексу України, відпуск енергії без оформлення договору не допускається, є безпідставними, оскільки, як зазначалося вище, ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А тому, припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманої від позивача теплової енергії.
До того ж, після закінчення дії договору позивач продовжував забезпечувати відповідача тепловою енергією, а відповідач приймав від позивача подані йому послуги.
Таким чином, між сторонами фактично продовжували існувати правовідносини, передбачені договором, дія якого закінчилась. За період їх існування між сторонами склалася усталена практика щодо надання послуг та оформлення відповідних документів, які підтверджують їх надання (переліків, відомостей, рахунків).
Отже, нарахування відповідачу коштів за надані послуги після 01.02.2006р. та виставлення рахунків №387 від 30.06.2006р. на суму 98696грн.05коп. та №985 від 30.06.2006р. на суму 18761,44грн. є правомірним.
Відповідач безпідставно стверджує, що розрахунки за фактично надані послуги за період з 01.02.2006р. здійснювались на підставі актів виконаних робіт, а не виставлених позивачем рахунків, оскільки, як свідчать матеріали справи, рахунки виставлялись позивачем у відповідності з п.п. 5.5 договору на підставі актів виконаних робіт.
Доводи відповідача про те, що всупереч вимогам ст.87 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі було надіслано місцевим господарським судом з порушенням п'ятиденного строку, належними доказами не підтверджені та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.
З відмітки ж суду першої інстанції на зворотній стороні судового рішення вбачається, що строк, встановлений ст.87 Господарського процесуального кодексу України, судом дотримано.
Колегія суддів не вбачає порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з незадоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Згідно ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Нез'явлення представника відповідача в судове засідання, який належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, не перешкоджало вирішенню спору по суті, тому у суду не було підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Із вказаних вимог Закону вбачається, що начальник Житлово-комунального об’єднання, м.Нетішин мав право направити для участі в судовому засіданні будь-яку особу з довіреністю на участь у справі, а при неможливості направити таку особу - прийняти участь у справі особисто. Однак, відповідач своїм правом на участь у судовому процесі не скористався.
Незадоволення клопотання відповідача, який належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про відкладення розгляду справи не призвело до прийняття неправильного рішення, тому вказана обставина не може бути підставою для скасування судового акту.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 31.08.2006р. у справі №12/4451 є законним та обґрунтованим, таким, що відповідає нормам чинного законодавства, отже, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 серпня 2006 року у справі №12/4451 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлово-комунального об'єднання, м.Нетішин Хмельницької області - без задоволення.
2. Матеріали справи №12/4451 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Шкляр Л.Т.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд