Справа № 249/493/14-а
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 квітня 2014 р. м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
судді Вірченко О.М.,
при секретарі Грузновій О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, представників відповідача Плугіна І.М., Комаровського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати рішення суду,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу ДВС Шахтарського МРУЮ про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати рішення суду, мотивуючи свої вимоги наступним. Він має статус інваліда війни 2 групи. В 2007, 2008, 2009, 2010 роках Шахтарським міськрайонним судом були ухвалені рішення про стягнення з УПСЗН на його користь одноразової допомоги до 05 травня, виконавчі листи, видані на підставі вказаних рішень здано до ВДВС, жодне рішення на теперішній час не виконано. 24 січня 2014 року ОСОБА_1 поштою отримав виконавчий лист № 2а-128/2008, виданий 17 грудня 2008 року, та постанову про повернення виконавчого документа від 27 червня 2013 року. Під час звернення до відповідача йому було рекомендовано звернутися з вказаним виконавчим листом до казначейства. Крім зазначеного, позивач дізнався, що у відповідача відсутні документи за 2009, 2010 роки, які нібито були направлені йому поштою. Просив визнати неправомірним повернення виконавчого листа № 2а-128/2008 із великим запізненням без виконання; визнати незаконною втрату виконавчих листів №№ 2а-1955/2009, 2а-49/11; зобов'язати відповідача виконати рішення суду №№ 2а-81/2008, 2а-128/2008, 2а-1955/2009, 2а-49/2011. Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, зазначивши, що на даний час йому було повернуто виконавчі листи №№ 2а-1955/2009, 2а-49/2011, тому просив визнати неправомірним повернення виконавчих листів № 2а-128/2008, 2а-1955/2009, 2а-49/2011 із великим запізненням без їх виконання та зобов'язати відповідача виконати рішення суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що на його користь Шахтарським міськрайсудом було ухвалено чотири рішення про стягнення грошової допомоги як інваліду війни, виконавчі листи здані ним до виконавчої служби, але на даний час рішення суду не виконані. Відповідач звертався до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення, після чого виконавчі листи по трьом рішенням позивачу повернуті без виконання, причому через досить тривалий час після винесення постанов про повернення виконавчих документів. Один виконавчий лист до теперішнього часу знаходиться на виконанні у відповідача, ніяких дій по ньому не проведено. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали з наступних підстав. З 10 січня 2012 року до відділу ДВС від відповідача надійшло три виконавчих листа про стягнення на користь позивача відповідних сум з УПСЗН, були відкриті виконавчі провадження, боржником було повідомлено про неможливість виконання рішень суду. З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. Зобов'язання боржника виконати певні дії позбавляє державного виконавця звернути стягнення на грошові кошти та інше майно боржника. На підставі вказаного Закону державний виконавець звертався до суду із заявами про заміну способу і порядку виконання рішення суду, які були задоволені. Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заяву про виконання рішення суду може бути подано до Державної казначейської служби. В зв'язку із наведеним виконавчі провадження були закінчені на підставі п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та направлені стягувачу простою кореспонденцією. Дії відповідача відповідали вимогам діючого законодавства. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
У відповідності із посвідченням серії Є № 111420, виданим 27 квітня 2011 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - інвалідів війни.
В 2007, 2008, 2009, 2010 роках Шахтарським міськрайонним судом були ухвалені рішення про стягнення з УПСЗН на його користь одноразової допомоги до 05 травня.
Виконавчий лист № 2а-81, виданий 29 серпня 2008 року Шахтарським мыськрайонним судом, про зобов'язання УПСЗН м. Шахтарська виплатити на користь ОСОБА_1 щорічну разову допомогу в розмірі 2888,00 грн. надійшов до відповідача на примусове виконання 10 січня 2012 року, в цей же день відкрито виконавче провадження № 35041837 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання.
Виконавчий лист № 2а-1985, виданий 19 жовтня 2009 року Шахтарським мыськрайонним судом, про зобов'язання УПСЗН м. Шахтарська зробити нарахування ОСОБА_1 доплати щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та виплатити цю допомогу в розмірі 3982,00 грн. надійшов до відповідача на примусове виконання 10 січня 2012 року, в цей же день відкрито виконавче провадження № 35040833 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання.
Виконавчий лист № 2а-128, виданий 17 грудня 2008 року Шахтарським мыськрайонним судом, про зобов'язання УПСЗН м. Шахтарська виплатити допомогу до 05 травня за 2008 рік в розмірі 4440,00 грн. надійшов до відповідача на примусове виконання 10 січня 2012 року, в цей же день відкрито виконавче провадження № 35041847 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання.
Виконавчий лист № 2а-49, виданий 26 січня 2012 року Шахтарським міськрайонним судом, про зобов'язання УПСЗН м. Шахтарська провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 05 травня як інваліду війни в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, встановлених на момент виплати, за 2010 рік, з урахуванням сум, виплачених у цей період, надійшов до відповідача на примусове виконання 07 грудня 2012 року, 09 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження № 31090753 та встановлено боржнику строк для самостійного виконання.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У відповідності із інформацією УПСЗН Шахтарської міської ради від 07 березня 2014 року № 01/3493 виконавчі листи №№ 2а-1985, 2а-128, 2а-49 самостійно в добровільному порядку управлінням не виконані через відсутність бюджетних призначень. Інформація стосовно рішення суду по справі № 2а-81 в управлінні відсутня.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначене в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Враховуючи наведене, державним виконавцем по вищевказаним провадженням були направлені до Шахтарського міськрайсуду заяви про заміну способу та порядку виконання рішення.
Ухвалою від 25 квітня 2013 року замінено спосіб і порядок виконання рішення по справі № 2а-1985, ухвалою від 14 травня 2013 року замінено спосіб і порядок виконання рішення по справі № 2а-128, ухвалою від 14 травня 2013 року замінено спосіб і порядок виконання рішення по справі № 2а-49.
На підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 20 червня 2013 року було закінчено виконавче провадження № 35040833, 27 червня 2013 року було закінчено виконавче провадження № 35041847 та виконавче провадження № 31090753.
Виконавче провадження № 350041837 на час розгляду справи не закінчено, рішення суду не виконано, відомості про заміну способу та порядку виконання вказаного рішення у відповідача відсутні.
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частиною 4 наведеної правової норми встановлено, що про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У мотивувальній частині про повернення виконавчих документів державний виконавець посилається на те, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Внаслідок змін, внесених до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) Законом України від 04.11.2010 року № 2677-VI, та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 03.08.2011 року № 845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, встановлено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів та бюджетних установ без участі органів державної виконавчої служби, а за участю органів Державного казначейства України.
Відповідно до п. 7 Постанови від 03.08.2011 року № 845 у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Тобто державний виконавець зобов'язаний був самостійно направити виконавчий лист за належністю, адже такий обов'язок встановлений після внесення змін до вказаного Порядку, що пов'язані з набранням чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
За приписами ч. 1 та 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.
П. 1 ст. 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод»).
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену зокрема в рішенні у справі «Кечко проти України» від 8 листопада 2005 року (набрало законної сили 8 лютого 2006 року), реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чи чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги.
У справі «Півень проти України» від 29 червня 2004 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Таким чином, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
З огляду на наведене позовні вимоги щодо визнання неправомірними та скасування постанов про повернення виконавчого документа є обгрунтованими.
Вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача виконати рішення суду №№ 2а-128/2008, 2а-1955/2009, 2а-49/2011 є передчасними, оскільки виконання рішень не проводиться, виконавчі документи повернуті, на виконанні не знаходяться і всі дії по їх виконанню повинні вчиняться після відновлення виконавчого провадження в зв`язку з скасуванням постанов про повернення виконавчого документу.
Вимога позивача про зобов'язання відповідача виконати виконавчий лист № 2а-81 підлягають задоволенню - вказаний виконавчий лист тривалий час не виконується, відповідачем не надано суду жодних доказів проведення відповідних виконавчих дій по його примусовому виконанню.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 158-163, 167 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання виконати рішення суду задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20 червня 2013 року № 35040833 по виконанню виконавчого листа № 2а-1985, виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 19 жовтня 2009 року, від 27 червня 2013 року № 35041847 по виконанню виконавчого листа № 2а-128, виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 17 грудня 2008 року, від 27 червня 2013 року № 31090753 по виконанню виконавчого листа № 2а-49, виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 26 січня 2012 року.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції Донецької області здійснити заходи та провести примусове виконання виконавчого листа № 2а-81, виданого Шахтарським міськрайонним судом Донецької області 29 серпня 2008 року, за виконавчим провадженням ВП № 35041837.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.М. Вірченко