Справа № 22ц/2192 Головуючий в суді 1 інст. Невмержицький І.М.
Категорія 40 Доповідач Худяков А.М.,
Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
"20" листопада. 2007 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Худякова A.M. ,
суддів Франовськоі К.С. , Широкової Л.В.
при секретарі судового засідання Забеліній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 3 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого науково-виробничого підприємства "Чорнобильський радіологічний центр", треті особи Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про захист та поновлення трудового права на належну оплату праці на території зони відчуження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист та поновлення трудового права на належну оплату праці на території зони відчуження. Свої вимоги обґрунтувала тим, що з жовтня 1994 року по жовтень 2006 року працювала на посаді лаборанта, а після на посаді старшого лаборанта хімічного аналізу у Державному спеціалізованому науково-виробничому підприємстві "Чорнобильський радіологічний центр" (далі - ДСНВП "Екоцентр") і не отримувала доплати до її заробітної плати за роботу на території зони відчуження. Просила стягнути з відповідача 242664 грн. 59 коп. невиплаченої доплати за роботу на території зони відчуження, 94274 грн. 13 коп. невиплаченої премії у період з 1 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, а всього просила суд стягнути на її користь 336938 грн. 72 коп. належних їй коштів.
Ухвалою Радомишльського районного суду від 15.06.2006 року притягнуті до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДСНВП "Екоцентр", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Радомишльського районного суду від 01.12.2006 року об'єднано в одне провадження справи за позовом ОСОБА_1 до ДСНВП "Екоцентр", треті особи Кабінет Міністрів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство надзвичайних ситуацій України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист та поновлення трудового права на належну оплату праці на території зони відчуження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка посилалась на те, що 19.10.2006 року була незаконно звільнена з посади старшого лаборанта хімічного аналізу на підставі наказу директора ДСНВП "Екоцентр" від 05.10.2006 року у зв'язку із скороченням штату. Такі дії відповідача оцінює, як порушення її трудових прав визначених п.4 ст. 42 КЗпП України, зокрема, її переважене право на залишення на роботі при вивільнені працівників, яке надається тим, хто навчається у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва.
Крім того зазначила, що в день звільнення в порушення трудового законодавства не отримала трудову книжку, а отримала її лише 26.10.2006 року. Вважає, що такими діями відповідач порушив її законні права і інтереси та заподіяв моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 30000 грн.
За вказаних обставин позивачка просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.2006 року по день поновлення на роботі 1257 грн. 06 коп. та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 3 вересня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі позивачка порушує питання про скасування постановленого по справ рішення у повному обсязі та ухвалення нового по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповноту їх дослідження.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення - скасуванню, з направленням справи на новий розгляд виходячи з наступного.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними. Проте такий висновок є передчасним.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до вимог закону обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Рішення суду в частині вимог позивачки щодо поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, в ньому відсутня фактично мотивувальна частина, як того вимагає ст. 215 ЦПК України.
Доводи позивачки не перевірені.
Крім того, відповідно до п.4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення до заробітної плати позивачки доплат і компенсацій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Постановою KM України N'137 від 29.01.2003 року, суд не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі, з огляду на джерело фінансування цих коштів.
У зв'язку з цим суду слід було з'ясувати і питання про можливість об'єднання позовів у одне провадження.
За таких обставин коли рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 215, 311 п.4 ЦПК України, воно підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області вій 3 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.