ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 904/8795/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі

суддів :Борденюк Є.М., Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014

у справі№ 904/8795/13

господарського судуДніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро"

простягнення 397 726,74 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро"

доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт"

простягнення 400 000,00 грн.

за участю представників від:

позивача Щоткін А.В. (довір. від 14.01.2014) Качанов М.М. (довір. від 18.03.2014)

відповідача не з"явилися, повідомлені належним чином

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014, зупинено провадження у справі № 904/8795/13, призначено у справі судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу № К/36/13 від 14.05.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Цеоліт" (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" (Покупець), Продавцем поставлено Покупцеві рідкі комплексні добрива власного виробництва.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Цеоліт" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" заборгованості за поставлені рідкі комплексні добрива за договором.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліекс-Агро" подано зустрічну позовну заяву про стягнення з ТОВ фірми "Цеоліт" збитків у розмірі 2 632 750 грн., спричинених поставкою неякісних рідких добрив. Відповідачем заявлено клопотання про призначення експертизи.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, призначено у справі судову експертизу, у зв"язку з чим зупинено провадження у справі № 904/8795/13.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Дослідивши відповідність оспорюваної ухвали нормам процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне залишити без змін ухвалу суду першої та постанову апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Згідно з приписами статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом.

Крім того, висновок судового експерта виступає лише як один з доказів у справі, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу статті 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Оскільки при розгляді даної справи у суду виникла необхідність вирішення питань, що потребують спеціальних знань, для усестороннього, об'єктивного та повного встановлення обставин справи, тому суд першої інстанції призначив у справі експертизу з урахування приписів статті 41 ГПК України та не порушуючи їх. Зупинення провадження у справі на час проведення експертизи є правомірним та відповідає вимогам статті 79 ГПК України.

Не заслуговують на увагу доводи ТОВ фірми "Цеоліт" про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції 23.01.2014, в засіданні якого було призначено судову експертизу і зупинено провадження у справі.

Згідно зі статтею 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Позовна заява ТОВ фірми "Цеоліт" надійшла до Господарського суду Дніпропетровської області 12.11.2013 і ухвалою цього суду від 13.11.2013 справу № 904/8795/13 призначено до розгляду на 02.12.2013, у зв"язку з відсутністю представника Відповідача у судовому засіданні 02.12.2013 розгляд справи відкладено на 24.12.2013. В судове засідання 24.12.2013 представник Відповідача не з"явився і надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв"язку з чим розгляд справи відкладено 13.01.2014. В судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 13.01.2014 були присутні представники Позивача Кононученко О.М. і Відповідача Агафонов В.М., у зв"язку з чим оголошено перерву в судовому засіданні до 16.01.2014.

В судове засідання 16.01.2014 представник Позивача не з"явився і розгляд справи відкладено на 23.01.2014.

Враховуючи, що місцевий господарський суд обмежений строками розгляду позовної заяви, він залишив без задоволення клопотання ТОВ фірми "Цеоліт" згідно з телеграмою від 22.01.2014 про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, в статті 99 ГПК України закріплено положення про те, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 04.03.2014 були присутні представники ТОВ фірми "Цеоліт" Гусінова Н.В., Конученко О.М. і могли доводити свою правову позицію.

Тому, суд касаційної інстанції не вбачає порушення процесуального права Позивача при ухвалені оспорюваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014.

Крім того, необхідність проведення судової експертизи відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України визначає суд. Для роз"яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань на експертну установу покладається обов"язок дослідити певні питання, по яким суддя не вправі давати власні висновки. Учасники судового процесу не можуть вплинути на висновки суду щодо необхідності проведення судової експертизи.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

За зустрічним позовом ТОВ "Оліекс-Агро" просить стягнути з Позивача збитки на суму 400 000 грн., у зв"язку з неотриманням належних прибутків через поставку Позивачем рідкого добрива, яке не дало змоги отримати прибутки від вирощеної сільськогосподарської продукції.

Для дослідження питання про якість поставлених Позивачем рідких комплексних добрив, суд першої інстанції призначив судову експертизу, проведення якої доручив Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення судової експертизи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що призначення судової експертизи та, як наслідок, зупинення провадження у справі, здійснено судом першої інстанції у відповідності з вимогами норм чинного законодавства, зокрема: статей 41, 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Цеоліт" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 у справі № 904/8795/13 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Є.М. Борденюк

Б.М. Грек