ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 914/2614/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Капацин Н.В. - доповідача у справі

суддів :Борденюк Є.М. Грека Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014

у справі№ 914/2614/13

господарського судуЛьвівської області

за позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерства оборони України, 2. Концерну "Військторгсервіс"

доПриватного підприємства "Кардинал"

треті особиРегіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Фонд державного майна України

провизнання недійсним договору та повернення до державної власності нежитлових приміщень

за участю представників від:

позивачів 1. не з"явилися, повідомлені належним чином 2. Фещенко І.В. (довір. від 27.01.2014)

відповідача не з"явилися, повідомлені належним чином

третіх осіб1. не з"явилися, повідомлені належним чином 2. Кирпичова Т.Б. (довір. від 17.12.2013)

прокурораЯговдік С.М. посвідчення № 000730

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2013 у справі № 914/261413, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014, відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (Прокурор) в інтересах Міністерства оборони України (Позивач 1), Концерну "Військторгсервіс" (Позивач 2) до Приватного підприємства "Кардинал" (Відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (РВ ФДМУ по Львівській області - третя особа 1), Фонду державного майна України (ФДМУ - третя особа 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 10.11.2008 та повернення нежитлових приміщень до державної власності.

Обґрунтовуючи судові рішення про відмову в позові суди попередніх інстанцій вказали на відсутність правових підстав для визнання договору недійсним.

Зокрема, суди послалися на статтю 58 Конституції України, статті 239, 241 Цивільного кодексу України, які передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє та правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Також місцевий Господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на сплив позовної давності для захисту порушеного права Позивачів, про застосування якої заявлено Відповідачем у справі, але позов Прокурора є необґрунтований по суті, а тому заява про застосування позовної давності відхиляється.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2013, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 у справі № 914/2614/13 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Колегією суддів Вищого господарського суду України залишено без задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване та документально не підтверджене.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10 листопада 2008 року між Концерном "Військторгсервіс" (Продавець) і Приватним підприємством "Кардинал" (Покупець) укладено, нотаріально посвідчено і зареєстровано в державному реєстрі за № 3219 договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресо:м. Львів, вул. Шевченка Т., буд. б/н.

Предметом договору купівлі-продажу є нежитлові приміщення загальною площею 2 581,3 кв.м., із яких: З-1 - будівля свинарника площею 498,5 кв.м.; В-1- будівля контори загальною площею 63,4 кв.м.; Д-1 - будівля трансформаторної станції площею 23.2 кв.м.; Г-1- будівля вагової площею 27,2 кв.м.

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість проданих об'єктів нерухомості склала суму 619 450 грн.

В липні 2013 року Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.11.2008, укладеного між Концерном "Військторгсервіс" і Приватним підприємством "Кардинал" та повернення майна до державної власності в порядку реституції відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги Прокурора ґрунтуються на тому, що відповідно до пункту 1.1 Статуту Концерн "Військторгсервіс" є державним об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України, договір купівлі-продажу зі сторони Продавця підписано начальником філії "Управління Західного оперативного командування" без необхідного обсягу цивільної дієздатності, без дозволу Міністерства оборони України та без погодження Фонду державного майна України, що в силу статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову Прокурора, суди попередніх інстанцій вказали на те, що Продавцем за договором купівлі-продажу від 10.11.2008 є Концерн "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс" Свідерського Г.М., який діяв на підставі нотаріально посвідченої 12.09.2007 довіреності, яка надана Концерном "Військторгсервіс" в особі його генерального директора Пукіра П.Н., який діяв на підставі Статуту Концерну та з дозволу органу управління майном Концерну - Міністерства оборони України.

При цьому, суди посилаються на статті 3,4,5 Закону "Про управління об'єктами державної власності", які передбачають, що Кабінет Міністрів України визначає порядок відчуження об'єктів державної власності та Порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 06.06.2007 №803, де зазначено, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном та за погодженням з Фондом державного майна України.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що Міністерство оборони України довіреністю №220/2071 від 04.10.2004 (зі строком дії до 01.10.2007) уповноважило начальника головного управління торгівлі тилу Міноборони Пукіра П.Н. здійснювати представництво майнових та інших немайнових інтересів довірителя, в тому числі надавати підприємствам (установам) військової торгівлі від імені Міністерства оборони України висновки (дозволи) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання (т.1, а.с.155).

В свою чергу начальник головного управління торгівлі тилу Міноборони Пукір П.Н. 12.09.2007 видав довіреність начальнику філії Концерну "Військторгсервіс" Свідерському Г.М. на право укладати договори від імені Концерну "Війсьторгсервіс" щодо відчуження належного Концерну будь-якого нерухомого майна. Термін дії цієї довіреності до 12.09.2010 (т.1, а.с. 52).

При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися вимоги, закріплені частиною 2 статті 247 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства).

На час укладення оспорюваного договору діяв порядок відчуження об'єктів державної власності, затверджений постановою КМУ від 06.06.2007 № 803, в пунктах 6, 11, 13 якого зазначається, що відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника, відчуження нерухомого майна здійснюється лише за погодженням з Фондом державного майна України, початкова вартість нерухомого майна встановлюється на підставі погодженого висновку про вартість такого майна, відчуження майна здійснюється на аукціоні, у разі коли майно не продано на аукціоні, воно може бути продано через біржі за погодженням з суб'єктом управління майном та/або Фондом державного майна України.

Пункти 1.1,7.3, 7.5 Статуту Концерну "Військторгсервіс" вказують на те, що Концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, майно Концерну перебуває у державній власності і закріплене за ним на праві господарського відання, Концерн володіє користується і розпоряджається майном з обмеженням правомочності розпоряджатися щодо окремих видів майна, зокрема, основних фондів лише за попередньою угодою Органу управління майном - Міністерства оборони України.

Матеріали справи не містять доказів виконання вимог Порядку та Статуту при відчуженні військового майна за договором купівлі-продажу від 10.11.2008.

Безпідставними є посилання апеляційного господарського суду на те, що Міністерством оборони України надано згоду на відчуження майна за договором купівлі-продажу від 10.11.2008 шляхом видачі довіреності начальнику головного управління торгівлі тилу Міноборони Пукіру П.Н на право розпорядження військовим майном від імені Міноборони, оскільки, надання дозволу № 140/6/1466/31 від 12.1.2004 на відчуження, зокрема, свиновідгодівельного комплексу в м. Львові, по вул. Шевченка, (т.1, а.с.51) скасовано у зв'язку з визнанням недійсною довіреності, виданої Пукіру П.Н. згідно окремого доручення Міноборони від 12.02.2005 (т.1, а.с. 156).

В свою чергу, генеральний директор Концерну "Війсьторгсервіс" Пукір П.Н. видав нотаріально посвідчену довіреність начальнику філії Концерну "Військторгсервіс" Свідерському Г.М. на право відчуження належного концерну майна після відкликання окремим дорученням Міноборони від 12.02.2005 довіреності, виданої Пукіру П.Н. № 220/2071 від 04.10.2004.

Із цього слідує висновок, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі досліджено питання про повноваження особи, яка підписала від імені Концерну "Війсьторгсервіс" договір купівлі-продажу від 10.11.2008, що в силу частини 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання договору недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Прокурора підлягає задоволенню.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2013, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 у справі № 914/2614/13 скасовуються з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2013, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2014 у справі № 914/2614/13 скасувати.

Справу № 914/2614/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Є.М. Борденюк

Б.М. Грек