ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/27543/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії. Просив суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області протиправними та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Право на пенсію на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів) після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Управлінням було відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «з» частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу водія міського пасажирського транспорту - 12 років 6 місяців.
Листом № 1/17-09-73 Мінсоцзабез України № 02-3 від 25.03.1992 року «Про порядок підтвердження стажу роботи водіїв автомобілів для призначення пільгової пенсії» передбачено, що для обчислення стажу роботи водіїв, на підставі якого повинні призначатися пільгові пенсії, можуть бути використані такі документи: записи в трудових книжках; подорожні листи за останні три роки; накази про закріплення водіїв за міськими маршрутами; особливий рахунок форми Т-54 про нараховану заробітну плату; розрахункові листи обчислення заробітної плати; табелі обліку робочого часу; особиста карточка форми Т-2 по обліку особистого складу.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що для перевірки пільгового стажу відповідачу було надано тільки два накази про закріплення водіїв за автобусами: наказ №20 від 30.12.1991 року та наказ №28 від 20.12.1999 року. Інші накази про закріплення водіїв за міськими маршрутами та договори про надання послуг КП «РАД» про перевезення пасажирів в автобусах міських маршрутів відсутні.
З метою підтвердження необхідного стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідачем проведено дві перевірки достовірності наданих документів про стаж роботи 12.08.2011 року і 05.09.2011 року, та встановлено наявність договорів між виконавчим комітетом Краматорської ради і КП «РАД» на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Документи про закріплення водія за автомобілем за 1996, 1997, 1998, 2001, 2002, 2003 роки не збереглися. Перевіркою також було встановлено, що заробітна плата ОСОБА_2 згідно розрахункових відомостей нараховувалась помісячно за період його роботи в КП «РАД» з 12.06.1996 року по 12.06.2003 року. У відомостях посада позивача вказана як «водій» і марка автобуса «ЛИАЗ-677», розмір зарплати та показники з яких вона складається. Відомості про маршрути не вказані. Внески в Пенсійний фонд нараховувались щомісячно
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджений факт роботи позивача на посаді водія пасажирського транспорту, а тому управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області неправомірно відмовило позивачу, оскільки останнім були надані всі необхідні документи для призначення пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів виходячи з наступного.
Так, між сторонами у справі виник спір щодо підтвердження пільгового стажу роботи позивача водієм міського пасажирського транспорту, який дає право на призначення пільгової пенсії.
Відповідно пункту «з» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991, № 1788-XII, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг 55 річного віку, згідно записів трудової книжки має загальний трудовий стаж більш ніж 25 років, з них не менше ніж 12,5 років водієм міського пасажирського транспорту.
Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більш ніж дев'ять з місцем водія включно; автобусний маршрут міський - автобусний маршрут, який не виходить за межі території населеного пункту; перевезення пасажирів у звичайному режимі руху - перевезення пасажирів автобусами на маршруті загального користування з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху; перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху.
Також судами зазначено, що КП «РАД», де працював позивач водієм автобусу з 1996 року по 2001 рік, укладало договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом. Згідно з договорами, КП «РАД» здійснювало перевезення пасажирів автобусами на міських маршрутах у звичайному та у режимі маршрутного таксі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправними дій відповідача і задоволення позовних вимог
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення, а постанову Краматорського міського суду Донецької області від 06 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній