Харківський апеляційний господарський суд

                                 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22 листопада  2006 року          Справа № 33/219-06

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого           судді          Погребняка В.Я.,

                            судді          Гончар Т.В.,

                            судді  Істоміної О.А.

при секретарі –Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

 позивача    -Мар"їної І.О. - довіреність №231/102 від 04.09.2006 р.

 відповідача  –Галигіна В.М. - довіреність №3394/1188 від 04.11.2005 р.

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№ 4102Х/2) ВАТ «Харківгаз»на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2006 року по справі № 33/219-06

за  позовом ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до ВАТ «Харківгаз», м. Харків

про стягнення 528376,40 грн.

встановила:

                Позивач, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 528376,40 грн. заборгованості, у тому числі 388335,35 грн. основного боргу, 37964,58 грн. пені, 79092,82 грн. інфляційних, 22983,65 грн. 3% річних за договором № 06/03-3118 на постачання природного газу, укладеним між сторонами 24.12.2003р. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.2006 р. по справі № 33/219-06 (суддя Савченко А.А.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 79092,82  грн. інфляційних, 22983,65 грн. –3% річних, 4904,11 грн. державного мита та 109,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  мотивуючи своє рішення тим, що позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, відповідачем  в порушення умов договору оплата за зобов*язанням не була виконана   своєчасно і в повному обсязі.

            Не погоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення в частині, що задоволена судом та  постановленння нового, яким в задоволенні позову ДК «Газ України»відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з*ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування  судом норм матеріального та процесуального права.

     Позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Справа розглядалась в умовах перерви з 20.11.06 р по 22.11.06 р. з метою  надання відповідачем контррозрахунку вимог позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 24.12.03 р. між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ВАТ „Харківгаз" (Покупець) був укладений договір № 06/03-3118 на постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2004 р. природний газ виключно для потреб споживачів, а саме установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а покупець зобов'язався прийняти природний газ та оплатити його на   умовах даного договору.

Оплата за газ згідно п. 6.1. договору оплата за газ мала бути здійснена грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок мав бути здійснений на підставі акту приймання- передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.

На підставі вищезазначеного договору позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та передав відповідачу природний газ протягом січня-грудня 2004 р. в обсязі 35003,942 тис. куб. м. на загальну суму 5 531 149,47 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Відповідачем отриманий за договором газ було оплачено частково на суму 5 142 814,12 грн. Решта боргу в розмірі 388 334,99 грн. в порушення умов договору не була сплачена відповідачем   своєчасно у повному обсязі.

ВАТ „Харківгаз" платіжним дорученням № 3972 від 21.07.06 р. перерахував на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 388 334,99 грн. з зазначенням призначення платежу: „Ст. 36 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", Постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.06 р. № 124, протокол -погодження від 08.06.2006 р. № 21/738 та угоди № 06/03-3118 від 24.12.03 р., у т.ч. ПДВ 64722,50 грн. перерах. за ВАТ „Харківгаз". Крім того, платіжним дорученням № 4584 від 19.08.06 р. на рахунок позивача було перераховано решту боргу в розмірі 0,36 грн. за договором № 06/03-3118 від 24.12.03 р.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Оскільки борг в сумі 388 335,35 грн. за спірним договором сплачено відповідачем після звернення позивача до суду з позовом, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 388 335,35 грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України   за відсутністю предмету  спору.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.

Оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд визнав вимогу позивача в частині стягнення інфляційних в розмірі 79092,82 грн. та 3% річних в розмірі 22983,65 грн.    обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

На підставі п. 7.2 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п.7.4. договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей, штраф та пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Приписами ст.258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в   один рік.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором регулюється п.6 ст.232 Господарського кодексу України, відповідно до якого припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Твердження позивача, що сторони мали право встановити інший порядок нарахування пені, передбачений в п. 7.4 договору, суд не прийняв до уваги, оскільки визначивши такий порядок, згідно якого пеня може нараховуватись протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, сторони фактично усунули саме поняття про час, коли в особи виникає право на позов, а також нивілювали такий правовий інститут у цивільному законодавстві, як позовна давність. Тим більше, що договір про збільшення   позовної давності   між сторонами не було укладено.

Враховуючи вищезазначене,  місцевий господарський суд  з урахуванням строків оплати за договором дійшов висновку, що нарахування пені  за період з  16.12.05 р. по 16.06.06 р.  є   безпідставним,   позов в частині стягнення пені   не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції також дійшов висновку про безпідставність  посилань     відповідача  на     те,   що  підписавши     протокол  -погодження розрахунків   №21/738    між сторонами   відбулась   новація, яка припинила додаткові зобов'язання з огляду на таке.    

Дійсно 07.06.06 р. був підписаний Протокол -погодження розрахунків № 21/738 підприємств, установ та організацій, які приймають участь в розрахунках відповідно до ст.36 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.06 р. № 124 на суму 388 334,99 грн. між Управлінням Державного казначейства в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, Головним управлінням житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації, ВАТ "Харківгаз", ДК "Газ України" та НАК "Нафтогаз України". В цьому протоколі-погодження відображена заборгованість відповідача перед позивачем за спірним   договором   в розмірі 388334,99 грн..

При цьому судом враховано, що договір, за яким позивачем нараховано заборгованість, інфляційні, 3% річних та пеню не визнано недійсним, в п.11.1 договору сторонами визначено, що договір в частині проведення розрахунків діє до їх повного здійснення. Будь-якого іншого договору про зміну первісного зобов'язання на нове зобов'язання між сторонами не було укладено. Підписання протоколу-погодження розрахунків не змінювало первісного зобов'язання відповідача по сплаті за поставлений природний газ за договором № 06/03-3118 від 24.12.03 р. на    нове зобов'язання, тому дію первісного зобов'язання   не було припинено.

               З висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції  погоджується частково з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи позивач надав обґрунтовані докази того, що ним дійсно зобов'язання виконані в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передано відповідачу природний газ протягом січня-грудня 2004 р. в обсязі 35003,942 тис. куб. м. на загальну суму 5 531 149,47 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи. Господарський суд Харківської області дослідив та оцінив докази, які свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по оплаті отриманого газу. Відповідачем отриманий за договором газ було оплачено частково на суму 5 142 814,12 грн. Решта боргу в розмірі 388 334,99 грн. в порушення умов договору не була сплачена відповідачем   своєчасно у повному обсязі.

Зазначені обставини і стали підставою для захисту позивачем своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.  

Відповідач же ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень. Його посиланням на те, що зобов'язання по договору № 06/03-3118 від 24.12.03 р. припинилися згідно ч.2 ст.604 ЦК України за домовленістю сторін шляхом укладання протоколу-погодження розрахунків № 21/738 від 07.06.06 р., оформленого на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.05 р., тобто було здійснено заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація),  надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства.

        Відповідно до ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін, незалежно від того, коли сторони дійшли згоди до початку виконання зобов'язання чи в процесі його виконання.

         Однак з матеріалів справи не вбачається факту домовленості сторін про припинення зобов*язань за вищевказаним договором. Разом з тим намір  замінити одне зобов*язання іншим  у тексті договору про це повинен  бути прямо і недвозначно виражений. Тобто тільки тоді має місце новація, коли це саме було позитивно виражене договірними сторонами.

              Однією з різновидностей домовленості сторін є новація зобов'язання, передача боржником відступного кредитору та пробачення боргу.

          Як свідчать матеріали справи договір на постачання природного газу № 06/03-3118 від 24.12.03 р. не визнано недійсним, ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»не було ініціатором припинення зобов'язань по вищевказаному договору та згідно п.11.1 договору: «даний договір набирає чинності з 1.01.04 р. і діє в частині поставки газу до 31.12.04 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення».  Укладання договору про заміну первісного зобов'язання на нове зобов'язання не відбувалося.

         Щодо проведення розрахунків шляхом укладання протоколу-погодження розрахунків № 21/738 від 07.06.06 р., оформленого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.05 р., то це не є новація.

         Укладання протоколу-погодження розрахунків № 21/738 від 07.06.06 р. не змінювало первісного зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за поставлений природний газ перед позивачем на якесь нове зобов'язання.

         Заборгованість за природний газ як існувала за відповідачем по договору № 06/03-3118 від 24.12.03 р. перед ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», так і була відображена у протоколі-погодження розрахунків № 21/738 від 07.06.06 р. як заборгованість по тому ж договору.

                За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Наведені ж апелянтом у своїй апеляційній скарзі твердження про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим ним не підтверджені та не відповідають законодавству.

          Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження про те, що судом першої інстанції не був належним чином досліджений наданий позивачем розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції приймаються судом до уваги  та мають бути задоволені.

          Листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.97 р. рекомендовано Порядок  застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, згідно якого, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, що складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

           Оскільки позивач в наданому розрахунку інфляційних збитків використовував борг з урахуванням індексу інфляції, а не суму чистого боргу, інфляційні збитки фактично  нараховані на інфляційні збитки, що не передбачено законодавством.

           Таким чином, Порядку  застосування індексів інфляції відповідає саме контр-розрахунок відповідача.           Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що є підстави для зміни рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2006 року по справі № 33/219-06. Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції  зміні в частині стягнення суми інфляційних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, 105,  ГПК України,

постановила:

 Апеляційну скаргу  ВАТ «Харківгаз»задовольнити частково.

  Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.2006 року по справі № 33/219-06  змінити в частині стягнення  суми інфляційних, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»" (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 3 поверх, у тому числі п/р 26009240, МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, у тому числі р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 75 043,84 грн. інфляційних, 4868,44 грн. державного мита, 108,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 В іншій частині рішення  господарського суду Харківської області від 23.10.2006 року по справі № 33/219-06 залишити без змін.

                  Головуючий суддя                                                       В.Я.Погребняк

                                         Суддя                                                       Т.В. Гончар

                                         Суддя                                                       О.А.Істоміна