Єдиний унікальний номер 235/803/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2391/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.

при секретарі Руденко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 16 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задоволено у повному обсязі: ОСОБА_1 визнаний батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, на відділ державної реєстрації актів цивільного стану покладено зобов»язання в актовий запис про народження дитини ОСОБА_4 внести відомості про ОСОБА_1 як про батька дитини, з нього стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12 лютого 2013 року до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання, стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 229,40 грн.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню. Апелянт зазначив, що суд не надав належної уваги правильності об»єднання позивачем своїх позовних вимог і не зважаючи на відсутність правових підстав та належних доказів ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 Так в розумінні ст. 180 СК України належним доказом при обґрунтуванні позовної вимоги про стягнення аліментів на неповнолітню дитину має бути актовий запис, в якому міститься інформація про особу батька дитини або судове рішення про встановлення батьківства. Натомість, на аркуші справи 9 міститься копія свідоцтва про народження дитини ОСОБА_4 в якому відсутні відомості про ОСОБА_1, як батька дитини. Станом на час прийняття рішення відомості про батька дитини відсутні. Суд в своєму рішенні не зазначив заперечень сторони відповідача стосовно висновків експертів та не зазначив умови за яких було відмовлено у задоволені клопотання про призначення повторної експертизи. Суд не прийняв до уваги той факт, що Бюро судово-медичних експертиз УЗО Донецької облдержадміністрації не є достатнім доказом при постановленні рішення про батьківство ОСОБА_1 Замість стандартних 16 локусів експертами досліджено лише 12, а результати досліджень безпідставно оцінені за даними К. Hummel. Окрім того, на виконання ухвали суду від 19 червня 2013 року до проведення судової генної експертизи директором Донецького бюро судово медичних експертиз було залучено експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 З дослідницької частини висновку вбачається, що дослідження проводилися не в державній спеціальній установі, а у відділі молекулярно- генетичних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України, яка згідно ст. 7 Закону України « Про судову експертизу» не є суб»єктом судово-експертної діяльності. До того ж, при перевірці Реєстру атестованих судових експертів на офіційному сайті Міністерства юстиції України встановлено, що експерт ОСОБА_6 не є експертом в галузі імунології, а тому в даному реєстрі не значиться. Лабораторні дослідження проводилися за 12 локусами ( 12 відрізків хромосомної ДНК ) ОСОБА_1, ОСОБА_3, дитини ОСОБА_4. Однак експертиза є неповною та необґрунтованою. Згідно ст. 2 Закону України « Про судову експертизу» законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно- правових актів. У 2012 році директором Департаменту лікувально-профілактичної допомоги МОЗ України Хобзей М.К. узгоджено методичні рекомендації використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства, у III розділі якого проведення експертизи спірного батьківства з використанням ДНК-аналізу базуються на законах спадковості Менделя, а при проведенні ДНК- аналізу використовується стандартна тест-система до якої входить панель алельних маркерів, яка складається з 16 локусів. Проте як експертами досліджено тільки 12. Проведена експертиза базується на оцінці К. Hummel, яка в більшості країн не є загальновизнаним критерієм. Саме за таких обставин експертиза, на яку посилається суд, як на єдиний доказ батьківства ОСОБА_1 викликає сумнів в її правильності і обумовлює необхідність призначення повторної експертизи проведення якої у відповідності до ст. 150 ЦПК України необхідно доручити іншим експертам. Суд першої інстанції своєю ухвалою від 16 лютого 2014 року неправомірно відмовив у проведенні повторної експертизи. З цих підстав рішення суду підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги,просила про скасування суду першої інстанції та відмовленні у задоволені позову позивачці.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8 заперечували проти доводів апеляційної скарги. просили її відхилити. а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи -орган опіки та піклування виконавчого комітету Красноармійської міської ради, відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Красноармійську реєстраційної служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції в Днецькій області повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з»явилися. що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 12 лютого 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи свої вимоги тим, що з грудня 2011 року проживала у фактичних шлюбних відносинах разом з ОСОБА_1, вели спільне господарство, проживали як подружжя, планували народження дитини,з приводу чого звертались до медичних закладів та слідкували за своїм станом здоров'я, але в зареєстрованому шлюбі вони не перебували. У червні місяці 2012 року, коли вона була вагітна, відповідач через складнощі у роботі поїхав з Красноармійська і більше не повернувся.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину - ОСОБА_4.

Дитина знаходиться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Просила встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів прибутків щомісячно, з дня подання позову до суду.

У зв»язку з тим, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, за його клопотанням судом було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Відповідно до ст. 128 Сімейного Кодексу України підставою для визнання батьківства являються будь-які відомості, що посвідчують походження дитини від певної особи, які зібрані у відповідності до Цивільно-процесуального Кодексу України.

Суд першої інстанції виходячи з пояснень позивачки, допитаних в суді свідків, один з яких ОСОБА_9- лікар, який лікував як ОСОБА_3 так і ОСОБА_1 та, як лікар, займався плануванням її вагітності, на підставі висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 3193 від 05 грудня 2013 року, проведеної відділенням судово-медичної імунології Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи за яким вірогідність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_4, народженого громадянкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, складає 99,99 %, що за даними К.Hummel, відповідає формулюванню «батьківство практично доведено» (а.с.54 ), а також відомостей про те, що дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні, а ОСОБА_1, який працює на шахті «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля», отримує постійний дохід, проте матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 і має надавати допомогу у вигляді аліментів розмірі ? частини всіх видів його доходу до досягнення дитиною віку повноліття.

Апеллянт посилався на те, що молекулярно - генетичне дослідження проводилося за межами Донецького бюро судових експертиз, тобто в приміщенні Центральної науково- дослідницької лабораторії ( ЦНДЛ ) Донецького національного медичного університету, що суперечить ст. 7 Закону України « Про судову експертизу», експертами, які не внесені до Реєстру атестованих судових експертів.

Згідно ст. 9 Закону України « Про судову експертизу» особа або орган, які призначили судову експертизу можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до Державного реєстру атестованих судових експертів, а у випадку, передбаченому ч.4 ст. 7 цього закону іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

Донецьке бюро судових експертиз, якому було доручено проведення судової молекулярно-генетичної експертизи по зазначеній справі, на підставі договору від 07 серпня 2000 року з Донецьким національним медичним університетом «Про науково-методичне співробітництво», проводить дослідження на базі центральної науково- дослідницької лабораторії ( ЦНДЛ )Донецького національного медичного університету, яке обладнано спеціальним обладнанням, в якому працюють фахівці з медичної генетики. Лабораторна частина відбувається на базі приміщення ЦНДЛ, яка має Свідоцтво про атестацію НОМЕР_1, видане Міністерством охорони здоров»я 10 червня 2013 року.

З медичного висновку № 3193 вбачається, що генетично-молекулярні дослідження проводили фахівці судово-медичної імунології - завідуючий відділенням судово-медичної імунології ОСОБА_5, та завідуючий відділу молекулярно- генетичних досліджень ЦНДЛ - професор ОСОБА_6

Апеллянт, який ставив під сумнів висновок вищевказаної експертизи послався на методичні рекомендації МОЗ України «Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства ( материнства, підміни дітей ), узгоджених з директором Департаменту лікувально- профілактичної допомоги МОЗ України у п.2 якого зазначено, що Україна дотримується міжнародних вимог, які були прийняті на другому Міжнародному Симпозиумі з Ідентифікації людини в 1991 році. Для виключення батьківства необхідне неспівпадання як мінімум за трьома локусами ( при дослідженні 12-18 локусів) За вимогами цього Симпозіуму батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше ніж 99.99 %

З висновків експерттизи вбачається, що ДНК проаналізовано за дванадцятью локусами. Молекулярно-генетичним аналізом крові ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 встановлено, що заявлений батько співпадає з дитиною як мінімум по одному алелю у всіх досліджених локусах, що відповідає формулюванню « батькіство практично доведено».

Як вбачається з дослідницької частини висновку ( а.с.57 ) при проведенні досліджень фахівцями було використано методичні рекомендації, на які посилався апелянт.

Експертами було досліджено 12 локусів, тобто мінімальна кількість, яка зазначена в рекомендаціях, проте не менша від дванадцяти і по кожному дослідженому локусу встановлено співпадання, як мінімум по одному алелю батька і дитини, що свідчить про високий рівень доведеності батьківства ОСОБА_1

Суд першої інстанції задовольняючи вимоги ОСОБА_3 щодо встановлення батьківства та стягнення аліментів з ОСОБА_1 виходив з аналізу наданих доказів та положень ст. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», яким передбачено, що відповідно до статей 213,215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства ( материнства ) має грунтуватися на всебічно перевірених судом даних що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання про походження дитини суд вирішує на підставі будь яких доказів, проте висновки експертизи, у тому числі судово - генетичної необхідно оцінювати з урахуванням положнь ст.212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Апеляційний суд відхиляючи доводи апелянта з приводу розгляду позову про встановлення батьківства та стягнення аліментів в одному провадженні вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги про встановлення батьківства та стягнення аліментів, які заявлені в одному позові, тісно пов»язані між собою. Право на отримання аліментів на дитину є похідним, тобто випливає із встановлення батьківства, тому розгляд таких позовних вимог в одному провадженні є доцільним і не суперечить законодавству.

З цього випливає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства та основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді