Єдиний унікальний номер 243/11396/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3016/2014

15 квітня 2014 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г.,Ткачук С.С.

при секретарі Біляєві М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов»янського міскрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Слов»янського міскрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року частково задоволено позов ПАТ « ПУБМ» до ОСОБА_1 На користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором та додатковою угодою 415011 грн. та судовий збір у розмірі 3441 грн.

З рішенням суду не погодилась відповідачка, нею подана апеляційна скарга на рішення суду в якій вона зазначила, що відповідачка у 2010 році, а саме 05 серпня та 29 вересня 2011 року передбачаючи можливість невиконання обов»язків перед банком щодо належного виконання зобов»язань по поверненню кредитних коштів зверталася з пропозицією продати двокімнатну квартиру, яка є предметом іпотеки і розташована за адресою: АДРЕСА_1 і таким чином покрити за рахунок продажу квартири заборгованість. Проте банк не реагував на її пропозиції порушуючи п. 3.5.1 кредитного договору чим збільшив заборгованість для відповідача. Із суті зобов»язання за кредитним договором випливає обов»язок забезпечення виконання зобов»язання через реалізацією майна що надане відповідачкою у заставу банку. Без згоди банку відповідачка не могла самостійно реалізувати іпотечне майно. Така позиція за аналогічною справою викладена в ухвалі Верховного суду України від 10 жовтня 2010 року № 6-34630 св 10 за позовом акціонерного банку УКрСиббанк про стягнення заборгованості. Таким чином, можна вважати, що починаючи з 05. 08. 2010 року Позивач є таким, що прострочив виконання зобов»язання і тому починаючи з цієї дати відповідач не повинен сплачувати проценти за час прострочення кредитора та штрафні санкції. Рішення суду в частині стягнення відсотків за кредитом у розмірі 157928,94 грн. та штрафних санкцій є таким, що прийняте без повного та всебічного з»ясування обставин справи. Просила скасувати рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 повідомлена особисто 02 квітня 2014 року - телефонограмою №4966. в судове засідання не з»явилася. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник ПАТ "Перший Український міжнародний банк" заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2013 року ПАТ "Перший Український міжнародний банк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 6505802 від 05.06.2008 року та додатковою угодою № 8160928 від 08.10.2009 року, мотивуючи тим, що 05 червня 2008 року між ЗАТ "Перший Український міжнародний банк", правонаступниками якого є позивач та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 6505802, відповідно до якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 29000,00 доларів СІПА, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки в строки, визначені кредитним договором. Також 08.10.2009 року було укладено додаткову угоду № 8160928 до кредитного договору про надання відповідачу 2-го траншу (частини) кредиту у розмірі 243817,98 грн., що еквівалентно частині заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті 28752,12 долари США за курсом 8.48 гривень за 1 долар США.

З 07.08.2010 року відповідач порушує виконання взятих на себе зобов'язань щодо належного виконання умов кредитного договору тому позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом - 242082.10 грн; за непогашеними відсотками на користування кредитом - 157928,94 грн.; пені за порушення строків виконання зобов'язання за кредитним договором в розмірі 27 283,31 грн.; штрафів за порушення відповідачем обов'язків. договору у розмірі 243 8,18 грн.

ОСОБА_1 у зв»язку із її матеріальним станом 05 серпня 2010 року та 29 вересня 2011 року ( а.с.97, 98 ) до позивача подані заяви про її згоду на реалізацію її квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 що є предметом застави.

Проте, від банку відповідей на пропозицію ОСОБА_1 щодо реалізації квартири, не надійшло.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ « ПУМБ», задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши всю суму заборгованості, окрім пені - в межах строку позовної давності. Доводи відповідачки про прострочення кредитора не були прийняті до уваги оскільки відповідач, на погляд суду, не довела факт відмови позивача прийняти належне виконання зобов'язання. Крім того, в судовому засіданні не підтверджений той факт, що її квартира, яку пропонувала реалізувати відповідачка, перебуває в іпотеці банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, шо встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

В апеляційній скарзі апелянт в обґрунтування своєї позиції зазначила на порушення кредитором п. 3.5.1. кредитного договору, а тому і відсутності підстав вимагати з неї нараховані процента та штрафні санкції.

Згідно п. 3.5.1 кредитного договору № 650802 від 5 червня 2008 року( а.с.17-21) дострокове повернення кредиту може відбуватись за ініціативорю Позичальника, а також на вимогу Банку у випадках, передбачених цим договором та/або договором, предметом якого є забезпечення виконання зобов»язань Позичальника за цим Договором.

Пунктом 3.5.7. договору Банк набуває право вимагати від Позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із розрахованими процентами, а Позичальник, відповідально, зобов»язаний виконати таку вимогу Банку у випадках, передбачених договорами, якими забеспечується виконання зобов»язань.

Як убачається із змісту кредитного договору та додаткової угоди від 05 червня 2008 року № 8160928 ( а.с.16 ) предметом цих договорів є гроші у вигляді доларів США та української гривні, які банк надав Позичальнику, а останній згідно графіку, який є невід»ємною частиною договорів, має повертати їх банку разом із нарахованими процентами.

Тобто, положення п.3.5.1. кредитного договору свідчать про дострокове повернення Позичальником саме грошовими коштами.

Предметом забезпечення належного виконання умов договору -є іпотечне майно, звернення стягнення на яке може застосувати іпотекодержатель на свій розсуд, оскільки це є його правом за відповідних обставин, а не обов»язком.

Оскільки сторони не надали до матеріалів справи договору іпотеки, то він не був предметом дослідження в суді першої інстанції, на його положення не посилався апелянт в апеляційній скарзі.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 303 ЦПК України, який обмежений доводами апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307,308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді