Єдиний унікальний номер 223/569/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3350/2014

Категорія 27

Головуючий в I інстанції Луньова О.Г.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Вугледарського міського суду від 09 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2013 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтував тим, що 06 серпня 2007 року відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит в розмірі 2 484,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період оплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією а також інші витрати згідно умов. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав у зв'язку з чим, станом на 28 травня 2013 року має заборгованість в розмірі 34 791,28 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2 013,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9 686,05 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 182,58 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 20 775,96 грн., штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентна ставка) в сумі 1 632,92 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 34 791,28 грн. за кредитним договором №DOXRRX00421728 від 06 серпня 2007 року та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Вугледарського міського суду від 09 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що суд дійшов передчасного висновку про застосування строків позовної давності до даного спору, оскільки п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам встановлено позовну давність 5 років. Відповідно до умов кредитного договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме на те, що суд не звернув увагу, що банком разом з позовом надані Умови, що затверджені в 2009 році та розглянув справу без проведення попереднього судового засідання, не надавши позивачу можливості надати до суду Умови в редакції на момент укладання кредитного договору.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» Кахраманов Р.Н., діючий на підставі довіреності, апеляційну скаргу підтримав частково, оскільки на момент підписання діяли Умови, які передбачали загальний строк позовної давності в три роки.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги та просив її відхилити.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором поза межами строку позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем до винесення судового рішення.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DOXRRX00421728 від 06 серпня 2007 року.

Зазначені умови викладені у заяві позичальника при отриманні кредиту, а не у кредитному договорі, однак вказана заява містить ознаки такого договору, відповідач був ознайомлений з усіма суттєвими умовами договору, про що свідчить його підпис (а.с.4).

Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору є вичерпною. Підписавши договір ОСОБА_1 погодився з умовами надання кредиту.

Таким чином, волевиявлення ОСОБА_1 було направлено на отримання грошей. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду з умовами кредитного договору і зобов'язався їх виконувати, засвідчивши це своїм підписом (а.с.4).

Тим самим, ОСОБА_1 вчинив правочин у письмовий формі, з умовами якого був ознайомлений.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема тривалість позовної давності.

В заяві позичальника, завіреній особистим підписом відповідача зазначено, що ОСОБА_1 згоден, що ця заява разом із запропонованими Приват Банком Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифами складає між нею та Банком кредитно-заставний договір (а.с.4).

Таким чином, підписуючи заяву позичальника від 06 серпня 2007 року, ОСОБА_1 був ознайомлений з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і Тарифами, які були надані йому у письмовій формі, у тому числі й з положеннями передбаченими в заяві позичальника, якими передбачено, що Банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 2484,00 грн. на строк 12 місяців по 06 серпня 2008 року включно (а.с.4).

Отже, в заяві вказано кінцевий термін повернення коштів, позичених ОСОБА_1 06 серпня 2007 року (а.с.4).

Апеляційний суд бере до уваги нові докази (наказ про затвердження нової редакції договірної бази технологій «Розстрочка», Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.80-81, 82-84), копію судового наказу Вугледарського міського суду Донецької області від 04 грудня 2008 року, постанову про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2009 року, заяву про видачу судового наказу (а.с. 138-141), розрахунок заборгованості та пені (а.с. 142-179), представлені представником Банку, оскільки вони не були подані до суду першої інстанції з поважних причин, так як рішення суду постановлено без участі представника банку, а нові докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням частини 2 статті 303 ЦПК України.

Більш того, апеляційний суд бере до уваги новий доказ Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.108-110), представлений відповідачем в обґрунтування заперечень саме до апеляційної скарги, оскільки апелянт не заперечував в суді першої інстанції строк позовної давності та новий доказ має суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням частини 2 статті 303 ЦПК України.

Однак, зазначені докази, представлені представником Банку, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, в момент укладання кредитного договору, саме 06 серпня 2007 року, діяли Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), представлені відповідачем, з положень яких вбачається, що строк позовної давності не був збільшений і до спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (а.с.108-110).

Зазначену обставину підтвердив і повноважний представник ПАТ КБ «Приватбанк» Кахраманов Р.Н., діючий на підставі довіреності (а.с. 137). Також він пояснив в судовому засіданні апеляційного суду, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), представлені відповідачем діяли саме в період з 21 березня 2006 року по 13 вересня 2007 року включно та до спірних правовідносин був встановлений трирічний строк позовної давності. Більш того, представник апелянта просив не брати до уваги Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), представлені ними до апеляційної скарги, оскільки вони надані помилково.

Отже, відповідно до положень частини першої статті 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Тому, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.6-13), представлені позивачем в суді першої інстанції, оскільки з положень цих Умов вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк», діє на підставі Ліцензії НБУ « 22 саме від 29 липня 2009 року, а кредитний договір укладався шляхом підписання заяви ще 06 серпня 2007 року, тобто ці Умови взагалі не існували на момент укладання договору.

Але, Банк звернувся до суду з позовом лише 17 червня 2013 року, тобто після спливу більш ніж чотири роки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Тому слід вважати, що 06 серпня 2008 року у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов кредитного договору.

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права поза межами строку позовної давності.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредиту в розмірі 2 484,00 грн. строком на 12 місяців на період з 06 серпня 2007 року по 06 серпня 2008 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 60,86 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 414,00 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії, які зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 16 по 21 число кожного місяця, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 281,75 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами (а.с.4).

Так, згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) ( п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 28 травня 2013 року утворилась заборгованість в розмірі 34 791,28 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 2 103,77 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9 686,05 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 182,58 грн., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 20 775,96 грн., штрафу (фіксованої частини) в сумі 500,00 грн., штрафу (процентної ставки) в сумі 1 632,92 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 було здійснено останню сплату грошових коштів за кредитним договором 21 травня 2008 року.

Втім, відповідно до копії судового наказу Вугледарського міського суду Донецької області від 04 грудня 2008 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 березня 2009 року, заяви про видачу судового наказу (а.с. 138-141), розрахунок заборгованості та пені (а.с. 142-179), представлені представником Банку, строк позовної давності переривався.

Банк звернувся з позовом до суду 17 червня 2013 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, починаючи з дня переривання такого строку, саме з грудня 2008 року.

Відповідно до положень статті 257, частини 1 ст. 259 ЦК України та частини 3 статті 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін та позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, що було зроблено відповідачем ОСОБА_1 що підтверджено відповідною заявою в матеріалах справи (а.с.61).

Отже, суд першої інстанції у відповідності ст. ст. 212-214 ЦПК України звернув увагу на зазначені умови договору та положення закону, та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: