Справа №250/3420/13-ц

Номер провадження2/250/113/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Ясинуватськйи міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гаврилюка О.В.,

при секретарі судового засідання Черевко О.В.,

за участю: представника позивача Ковеза В.Г.,

представника відповідача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу та зустрічний позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за надані послуги з теплопостачання в загальній сумі 3 060,69 грн., 3% річних у розмірі 125,78 грн. та індекс інфляції у розмірі 150,22 грн., які утворилася за період починаючи з жовтня 2010 р. по квітень 2012 р. Позов було обґрунтовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, які надаються позивачем у житлову квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. В зв'язку з несвоєчасною або не у повному обсязі оплатою наданих послуг, у відповідачів виникла вказана заборгованість, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

До початку розгляду справи по суті відповідач за цим позовом - ОСОБА_3 подав зустрічний позов, в якому просив розірвати договір про надання послуг з централізованого опалення від 01.06.2009р., укладений між ним як споживачем комунальних послуг та позивачем за первісним позовом - ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилався на те, що у зв'язку із неналежним рівнем якості наданих йому за договором послуг з теплопостачання, він неодноразово звертався до відповідача с заявами стосовно неякісного опалення. В результаті було складено 15 актів про обстеження його житла, в яких було зафіксовано порушення температурного режиму. В зв'язку з цим, відповідач неодноразово перераховував нарахування за надані послуги опалення та зменшував їх вартість. 29 липня 2010р. він направив на адресу відповідача заяву про розірвання договору, на яку отримав відповідь, якою в розірванні договору було відмовлено, оскільки відключення від тепломережі повинно бути погоджено у встановленому законом порядку з органами місцевої влади. 07.04.2013р. він направив відповідачу повторну заяву, відповідь на яку не отримав. На цих підставах він відмовляється від послуг з теплопостачання, які надавалися позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на підставі укладеного між ними договору від 01.06.2009р., який просить розірвати.

Вимоги первісного позову, поданого ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, про стягнення з відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заборгованості за послуги з теплопостачання, було обґрунтовано в тому числі з посиланням на вищевказаний договір, який позивач за зустрічним позовом просив розірвати. Обидва позови є взаємопов'язаними, оскільки виникли з одних правовідносин, у зв'язку з чим ухвалою суду від 27.11.2013 року зустрічний позов було прийнято судом та об'єднано для розгляду в одному провадженні з первісним позовом.

У судовому засіданні представник позивача - ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, заявлений від імені підприємства позов підтримав, наполягав на його задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачі пред'явлений до них позов не визнали, посилаючись на обставини викладенні у зустрічній позовній заяві, просили відмовити у задоволені первісного позову.

Між цим відповідач вказував, що починаючи з 2009 року він надсилав на адресу позивача заяви, якими інформував про неякісність наданих йому послуг з теплопостачання та їх невідповідність встановленим нормам, та зауважував на тому, що у зв'язку з цим, нарахування проводитися не повинні, але позивач безпідставно продовжував нараховувати заборгованість. Також, посилаючись на ці обставини, просив задовольнити пред'явлений ним зустрічний позов.

У судовому засіданні представник ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління заявлений ОСОБА_3 зустрічний позов не визнав, посилаючись на те, що підстав для розірвання договору не має, оскільки позивач за зустрічним позовом не дотримується порядку відключення житлової квартири багатоквартирного житлового будинку від мережі централізованого опалення, а тому підстав для розірвання договору не має, так само як немає підстав звільняти від обов'язку своєчасно проводити оплату за укладеним договором про надання послуг з теплопостачання.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином за зареєстрованим місцем її проживання, але в судове засідання не з'явилася, про поважність причин неявки суд не повідомляла, заяву про відкладення розгляду справи до суду не подавала.

В судовому засіданні судом встановлено наступні обставини фактичних правовідносин між сторонами спору. Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3, який є позивачем за зустрічним позовом, проживає разом зі своєю дружиною та двома малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 818 від 29.08.2013р. виданою виконавчим комітетом Спартаківської сільської ради (а.с.32).

Позивачем за первісним позовом ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, який є відповідачем за зустрічним позовом, за особовим рахунком абонента ОСОБА_3 за адресою місця знаходження вказаної житлової квартири було розраховано розмір стягненої суми заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 3 060,69 грн., 128,78 грн. - 3% річних, 150,22 грн. - індекс інфляції (а.с. 8).

01 червня 2009 року між ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до п.п. 1, 2 якого останній зобов'язався у строки передбачені договором здійснювати оплату послуг з теплопостачання, розрахованих відповідно до тарифів.

В судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, за період з 2010 по 2012 роки, неодноразово звертався до позивача с заявами про невідповідність якості послуг з централізованого опалення, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 11, 12, 15, 18, 23,28, 30).

На підставі заяв утворювалася комісія з контрольного заміру температури у приміщенні ОСОБА_3, яка виходила на об'єкт за місцем проживання заявника та складала відповідні акти щодо показників температури повітря у квартирі, копії яких містяться у матеріалах справи (а.с.13, 16, 20, 21, 22, 24, 25, 29, 31).

В зв'язку з невідповідністю температурного режиму у квартирі встановленим нормам, позивач за первісним позовом на підставі Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р. проводив перерахунок вартості спожитої теплової енергій та зменшував нарахування, або звільняв від їх сплати у повному обсязі, що підтверджується листами копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.9, 14, 27).

Відповідач за первісним позовом, ОСОБА_3, 29 липня 2010 року звертався до директора Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, в якій просив розірвати укладений між ними договір від 01.06.2009р. про надання послуг з централізованого опалення в зв'язку з неналежною якістю послуг та повідомити про прийняте ним рішення.

11 серпня 2010 року на адресу відповідача за первісним позовом надійшла відповідь під № 2399, в який було зазначено, що для відключення житлової квартири необхідно звернутися до органів місцевої влади для отримання дозволу на відключення опалення.

07 квітня 2014 року ОСОБА_3 повторно звертався до директора Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління з заявою про відключення його квартири від системи централізованого опалення, відповідь на яку не отримав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, вислухавши пояснення сторін, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає первісний позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р., «Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати також із актів цивільного законодавства.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом. Статтею 13 цього Закону до комунальних послуг віднесено в тому числі й послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) за затвердженими в установленому порядку тарифами щомісячно.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до абз. 27 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживачем теплової енергії вважається фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, своєчасне укладення якого з теплопостачальною організацією відповідно до вимог абз. 1 ч. 2 ст. 24 цього Закону є обов'язком споживача.

Здійснення споживачем права, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, може мати місце тільки якщо це можливо за існуючими технічними умовами. За відсутності таких умов згідно із приписом ч. 6 ст. 19 цього Закону споживач не може бути звільнений від обов'язку щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію через його небажання її отримувати, якщо належний йому об'єкт теплопостачання приєднаний до мережі централізованого опалення та йому фактично постачається теплова енергія без укладення відповідного договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином та в установлений строк, що стосується в тому числі і виконання зобов'язання з оплати фактично спожитої теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 є власником житлової квартири АДРЕСА_1, яка була підключена до мережі централізованого опаленні, а відповідач - ОСОБА_4 є його дружиною та відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України вважається членом її сім'ї. Відповідачем за первісним позовом не оспорювався той факт, що належна йому квартира була підключена до системи центрального опалення на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.06.2009р., який він просить розірвати.

Таким чином починаючи з червня 2009 року, ОСОБА_3 як власник об'єкта теплопостачання, та ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління знаходилися у фактичних правовідносинах з надання та отримання послуг з теплопостачання, які надавалися згідно із «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. (далі - Правила).

Тому за цей період часу ОСОБА_3 зобов'язаний був оплачувати фактично отримувані послуги з теплопостачання з урахуванням тарифів, затверджених рішеннями Донецької міської ради № 27/16 від 23.01.2009р., які були чинними у 2009 - 2012 роках (а.с.4).

Однак, відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_3 як власником житлової квартири, яка була приєднана до системи централізованого опалення, в порушення цього обов'язку несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувалися рахунки за надані йому послуги теплопостачання.

За приписами абз.16 п. 32 Правил виконавець зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.

В судовому засіданні встановлено і це не сопорюється сторонами, що Донецьке будівельно-монтажного експлуатаційне управління неодноразово зменшувало рахунки на оплату вартості послуг теплопостачання, в зв'язку з тим, що температура у квартирі ОСОБА_3 не відповідала встановленим нормам.

Беручи наведене до уваги, суд знаходить безпідставними доводи ОСОБА_3 як відповідача за пред'явленим до нього позовом про відсутність у нього обов'язку оплачувати отримані послуги з теплопостачання з посиланням на їх невідповідність якісним показникам.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідачів за первісним позовом заборгованості за надані послуги теплопостачання, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

Водночас суд знаходить безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству, доводи ОСОБА_3, якими він обґрунтовує свої вимоги за зустрічним позовом про розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.06.2009р.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору може відбуватися за взаємною згодою його сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому відповідно до припису ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення будь-якого зобов'язання, в тому числі й того, що виникло на підставі договору, на вимогу однієї із його сторін допускається лише у випадках, прямо встановлених договором або законом.

Згідно із вимогою п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відключення споживачів від мереж централізованого опалення здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. При цьому самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Такий порядок було затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (далі - Порядок). Ним було врегульовано послідовність та порядок вчинення дій щодо відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Пунктами 2.1. - 2.2. вказаного Порядку встановлено обов'язок споживача теплової енергії, який має намір відключити належний йому об'єкт теплопостачання від мережі центрального опалення, звернутися за вирішенням цього питання до міжвідомчої комісії з письмовою заявою, за наслідком розгляду якої приймається відповідне рішення, що оформляється протоколом.

При позитивному рішенні вказаної комісії згідно із п.п. 2.3. - 2.4. Порядку споживач повинен отримати від уповноваженої організації технічні умови та звернутися за розробленням проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі центрального опалення, який виконується проектною або проектно-монтажною організацією на підставі укладеного зі споживачем договору, та підлягає узгодженню з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Окрім цього, п.п. 2.2.3. цього Порядку передбачено, що якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.

Відповідно до п.п. 2.5. - 2.6. Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі центрального опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект. По закінченні робіт складається відповідний акт, який подається до міжвідомчої комісії на затвердження. Згідно із приписом п. 2.7. Порядку після затвердження такого акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Таким чином відповідно до наведених вище положень чинного законодавства перегляд умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, в тому числі його розірвання за вимогою споживача, житло якого підключене до мережі централізованого опалення, може мати місце лише після затвердження міжвідомчою комісією, що прийняла відповідне рішення, акту про відключення приміщення від мережі центрального опалення, проведеного відповідно до узгодженого у вище вказаному порядку технічного проекту.

Відповідачем за первісним позовом - ОСОБА_3 не було надано суду доказів відключення своєї квартири від мережі централізованого опалення у зазначеному порядку. Тому суд не вбачає підстав для розірвання договору про надання послуг з централізованого опалення від 01.06.2009р. та доходить висновку, що позивач за первісним позовом правомірно та обґрунтовано нараховував йому заборгованість за послуги з теплопостачання.

Враховуючи вище викладене суд знаходить безпідставними заявлену ОСОБА_3 зустрічну позовну вимогу про розірвання договору від 01.06.2009 року, укладеного між ним та ДП «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління, з посиланням на право споживача відмовитися від отримуваної послуги, оскільки відповідно до вищенаведених приписів діючого законодавства розірвання договору про надання послуг з теплопостачання шляхом односторонньої відмови від нього споживача без проведення у вищезазначеному порядку відключення його приміщення від мережі централізованого опалення не допускається.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.67,68 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІНН НОМЕР_1), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління (р/р 26001000000712 у ПАТ «ВБР», МФО 380719, ОКПО 26019959) суму заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 3060,69 грн., 3% річних у розмірі 125,78 грн., індекс інфляції у розмірі 150,22 грн., а всього 3336 (три тисячі триста тридцять шість) грн. 69 коп., солідарно.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління судовий збір по 114,70 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. І. Гаврилюк