Справа № 437/12297/13к
Провадження № 11кп/782/482/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2014 року Апеляційний суд Луганської області у складі:
головуючого - Рубльової О.Г.
суддів - Кошелєва Б.Ф., Шмигельського І.В.
за участю: секретаря - Пундор А.О.
прокурора - Дербенець К.В.
адвоката - ОСОБА_1
обвинуваченого - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську кримінальне провадження № 12013030050004292 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2
на вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луганська, громадянин України, маючий середню освіту, одружений, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, неодноразово судимий, зокрема 02.11.2009 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, умовно-достроково звільнений 25.12.2012 року із Суходільської ВК № 36, невідбута частина покарання 7 місяців та 26 днів, -
визнаний винним та засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України до 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднана невідбута частина покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 02.11.2009 у вигляді 6 (шести) місяців та остаточно призначено покарання у вигляді 9 (дев'яти) років (шести) місяців позбавлення волі.
Зараховано в строк відбування покарання строк тримання під вартою обвинуваченого з моменту затримання ОСОБА_2, з 24 червня 2013 року та з цієї ж дати обчислений строк відбування покарання.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишений без змін.
Вирішено питання із речовими доказами та судовими витратами.
В С Т А Н О В И В:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 23.06.2013 року приблизно о 02 годині 15 хвилин, знаходився за адресою: АДРЕСА_1, у приміщенні загальної ванної кімнати комунальної квартири, де у нього виник злочинний намір на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_3 на підґрунті побутової сварки та виниклих неприязних відносин.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_2 пішов до своєї кімнати АДРЕСА_1, розташованої за вказаною адресою, де взяв ніж та направився до ванної кімнати, де знаходився ОСОБА_3, тримаючи у руці ніж, підійшов до останнього, схопив його рукою за корпус тіла, після чого наніс йому один удар ножем в область правого боку, потім наніс один удар ножем в область шиї. ОСОБА_3 намагався повалити ОСОБА_2 на підлогу та схопив останнього за ноги. У цей момент ОСОБА_2 наніс йому один удар ножем в область спини. Далі ОСОБА_3 схопив пластикове відро та захищаючись вдарив ним ОСОБА_2, і одразу почав тікати з приміщення ванної кімнати та побіг з дому АДРЕСА_1 до проїзної частини по вул. Совєтской м. Луганська, де його підібрала швидка медична допомога. У зв'язку з викладеним ОСОБА_2 не зміг довести свій злочинний намір, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_3 до кінця через обставини, що не залежали від його волі.
У результаті насильницьких дій, вчинених ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_3 згідно висновку експерта № 1658 від 30.07.2013 року заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з крайовим пошкодженням третього сегменту печінки, колото-різане поранення шиї з пошкодженням трахеї, непроникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини. За ступенем тяжкості вищевказане проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки у сукупності з пошкодженням печінки, а також колото-різане поранення шиї з пошкодженням трахеї (усіх її слоїв), як у сукупності так і ізольовано один від одного, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя у момент їх заподіяння. Непроникаюча колото-різана рана грудної клітини є легким тілесним ушкодженням, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.
На вирок суду подана апеляційна скарга захисником ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, в якій просить вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України та знизити покарання за цією статтею та остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України. Вказує, що при ухваленні вироку суд не врахував істотні однобічність і неповноту досудового розслідування. ОСОБА_2 не замітав сліди, не перебував у розшуку, сам з'явився до міліції із зізнанням. На досудовому слідстві та в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював про агресивне втручання нетверезого потерпілого ОСОБА_3 вночі 23 червня 2013 року у приміщенні ванної кімнати будівлі колишнього гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 в конфлікт між подружжям ОСОБА_2. Спроба ОСОБА_3 обійняти ОСОБА_4 - жінку обвинуваченого, нецензурні образи, кинутий потерпілим в ОСОБА_2 пластиковий таз, розмахування молотком - все це підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Коли, як здавалося, чоловіки заспокоїлись, то жінки залишили ванну кімнату. Саме тоді ОСОБА_3 зробив спробу вдарити ОСОБА_2 молотком по голові, на що ОСОБА_2 відреагував застосуванням складаного ножа із завданням поранень передньої черевної стінки, шиї, задньої поверхні грудної клітини. У момент нанесення ОСОБА_2 ножових поранень ОСОБА_3 очевидців не було. ОСОБА_2 словесних погроз вбивством ОСОБА_3 не висловлював, потерпілого, коли він став тікати, не переслідував, дії ОСОБА_2 були вимушеними, відповідними до ситуації, спрямованими на захист свого здоров'я та життя. Версія ОСОБА_2 про перебіг подій 23 червня 2013 року переконливими доказами в вироку спростована не була. Крім того, при призначенні покарання суд формально послався на часткове добровільне відшкодування заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди потерпілому, як на обставину, що пом'якшує його покарання та призначив йому занадто суворе покарання. З'явлення із зізнанням, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, матері пенсійного віку, позитивна характеристика з місця проживання, у якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, помилково враховані не були. Цивільного позову потерпілий не заявляв, ОСОБА_2 добровільно відшкодував ОСОБА_3 10000 грн. на лікування.
На вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_2, в якій просить вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року змінити: перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України, остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України знизити. Зазначає, що при ухваленні вироку судом не було враховано, що вночі 23 червня 2013 року він захищав від посягання ОСОБА_3 своє життя та здоров'я, а також гідність своєї родини. Його дії по нейтралізації ОСОБА_3 були у відповідь та вимушеними, ніяких причин його вбивати у нього не було, він лише перевисив межі необхідної оборони. При призначенні покарання з'явлення із зізнанням, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, матері пенсійного віку, позитивна характеристика з місця проживання, у якості обставин, що пом'якшують покарання, судом помилково враховані не були. Цивільного позову потерпілий не заявляв, але він добровільно відшкодував ОСОБА_3 10000 грн. на лікування.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали апеляції, прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Як вбачається з апеляцій обвинуваченого та захисника фактичні обставини скоєння ОСОБА_2 правопорушення щодо ОСОБА_3 не оскаржують ся, однак вказують, що в діях обвинуваченого вбачається перевищення межі необхідної оборони.
Такий висновок суду ґрунтується на сукупності зібраних доказів та підтверджується:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_2, який частково визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки потерпілий спровокував його, ударив тазом та махав молотком, він вимушений був захищатись, вбивати його не хотів;
- показаннями потерпілого ОСОБА_3 про обставини спричинення йому ножових поранень ОСОБА_2, який пояснив, що хотів припинити конфлікт між подружжям ОСОБА_2, після чого останній пішов до себе в кімнату, через декілька хвилин повернувся, підійшов до нього, обняв правою рукою, а лівою рукою наніс йому удар ножем, який тримав за спиною, в правий бік в живіт, та одразу ж наніс ще один удар ножем в шию, після чого він, захищаючись, намагався ОСОБА_2 повалити на підлогу, тоді як останній наніс йому ще один удар ножем в спину, він схопив пластикове відро, яке попало під руку та вдаривши ОСОБА_2 вибіг з будинку на вулицю, молотка у нього не було, він оборонявся тазом. Вважає, що ОСОБА_2 хотів його вбити та його врятувала своєчасна медична допомога;
- показаннями свідка ОСОБА_4, яка пояснила, що дома з 22 на 23 червня 2013 року між нею та її чоловіком, ОСОБА_2, відбувся конфлікт. Між ОСОБА_3, який почав ображати її чоловіка та ОСОБА_2 почалася сварка, вона їх розборонила та не давала битися. Що за ніж був в руках у чоловіка вона не знає та його не бачила, у нього на ключах був ніж брелок. Молоток, яким махав потерпілий вона вранці бачила на столі ванної кімнати, де він дівся не знає;
- показаннями свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що вона є матір'ю обвинуваченого, її син останній тиждень скаржився на потерпілого ОСОБА_3, який його постійно тероризує;
- показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що є сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їй відомо, що 23.06.2013 р. між подружжям ОСОБА_2 виник конфлікт, в який втрутився ОСОБА_3 Потім між ним та ОСОБА_2 почалась бійка, яку намагалась припинити ОСОБА_4 та не давала їм битися, після чого вони заспокоїлись. Бачила як ОСОБА_3, продовжуючи ображати ОСОБА_2, зайшов з пляшкою пива, поставив її, взяв таз та вдарив ним ОСОБА_2, десь взяв молоток та став махати ним, ОСОБА_4 заспокоїла їх, що було далі не бачила, потім їй повідомили, що ОСОБА_2 порізав ОСОБА_3 Ножа в руках у ОСОБА_2 вона не бачила. Молоток, яким махав потерпілий вона потім не бачила, де він взявся та де він дівся не знає. Вказала, що ініціатором конфлікту був ОСОБА_3, оскільки він вів себе з ОСОБА_4 як коханець, що не сподобалось її чоловіку, його поведінка була викликаючою;
-показаннями свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що співмешкає з ОСОБА_3, по сусідству проживає родина ОСОБА_2, в той день вона працювала, приблизно о другій годині поверталась додому на таксі, вийшла біля магазину «Київський» по вул. Совєтская, на пішохідному переході побачила ОСОБА_3, який сидів та в нього всі речі були в крові, пояснив, що його порізав ОСОБА_2, потім ОСОБА_3 забрала «швидка допомога». Очевидцем конфлікту вона не була, про конфлікти між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які були раніше, їй нічого не відомо;
-показаннями свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що є сусідкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3, свідком обставин конфлікту вона не була, щодо поведінки ОСОБА_2 вказала, що він часто не контролював свої емоції у відносинах як у сім'ї, так і з сусідами;
- протоколом огляду місця події від 23.06.2013 року;
- явкою з повинною ОСОБА_2, в якій вказано, що він наніс три ножових поранення ОСОБА_3, сусіду з кв. 48, щиро розкаюється , свою вину визнає повністю;
- протоколом огляду місця події від 24.06.2013 року;
- протоколом огляду місця події від 26.06.2013 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.07.2013 року, в ході якого ОСОБА_3 підтвердив свої показання, надані суду;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 16.07.2013 року, в ході якого ОСОБА_2 відтворив події 23.06.2013 року, де вказав, що ОСОБА_3 махав молотком та нініс удар пластиковим відром, показав механізм нанесення ударів ножем потерпілому;
- висновками експерта № 462 від 08.07.2013 р. та № 492 від 27.07.2013 року, відповідно до яких на одежі, наданій на експертизу, вилученій слідчим, а саме які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виявлена кров людини, яка може мати походження від потерпілого ОСОБА_3, а може бути і кров'ю ОСОБА_2, але при умові наявності у нього пошкодження, яке супроводжується зовнішньою кровотечею;
- висновком експерта № 1658 від 30.07.2013 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки з крайовим пошкодженням третього сегменту печінки, колото-різане поранення шиї з пошкодженням трахеї, непроникаюче колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини. За ступенем тяжкості вищевказане проникаюче колото-різане поранення передньої черевної стінки у сукупності з пошкодженням печінки, а також колото-різане поранення шиї з пошкодженням трахеї (усіх її слоїв), як у сукупності так і ізольовано один від одного, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя у момент їх заподіяння. Непроникаюча колото-різана рана грудної клітини є легким тілесним ушкодженням, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я. Ушкодження могли утворитись при обставинах, на які вказує як він сам, так і ОСОБА_2 в наданих протоколах їх допитів та в ході проведення слідчих експериментів за їх участю;
- висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 121 від 02.08.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 хронічними психічним захворюванням не страждав раніше і не страждає в цей час. У ОСОБА_2 виявлені клінічні ознаки органічної псевдо психопатичної особи, але це не позбавляє його здібності усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, який відноситься до вчинення правопорушення, застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Вказані докази зібрані у встановленому порядку, досліджені в судовому засіданні, правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку, є належними, допустимими, достатніми та узгоджуються між собою.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що вказані докази у своїй сукупності спростовують доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 про вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення при необхідній обороні або перевищенні меж необхідної оборони, оскільки потерпілий заперечує наявність молотка в процесі конфлікту, про молоток не вказує і обвинувачений у написаній власноруч явці з повинною, його не виявлено при оглядах місця події, жодного тілесного ушкодження від нанесених ударів молотком у обвинуваченого не було, ніхто з допитаних свідків не вказав звідки молоток взявся та куди подівся.
На думку апеляційного суду, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про наявність в його діях ознак необхідної оборони обґрунтовано оцінені судом першої інстанції критично, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою та не оспорюються в апеляційній інстанції.
Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він не довів свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як потерпілий втік.
Локалізація тілесних ушкоджень, які були спричинені ОСОБА_3 в життєво важливі органи колото-різаним предметом - ножем, свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 були спрямовані на позбавлення життя потерпілого. Іншої кваліфікації протиправних дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 не вбачається.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь суспільної небезпеки злочину, який скоїв ОСОБА_2, його віднесено законом до злочину особливої тяжкості, конкретні обставини справи, особу обвинуваченого, який раніше неодноразова судимий, у період умовно-дострокового звільнення скоїв кримінальне правопорушення, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, компенсував потерпілому ОСОБА_3 частково спричинену шкоду; обставинами, які пом'якшують покарання визнано часткове відшкодування спричиненої матеріальної шкоди потерпілому, обставинами, які обтяжують покарання суд визнав рецидив злочинів, і обрав йому покарання достатнє для його виправлення і запобігання вчинення ним нових правопорушень, а також пропорційно скоєному шляхом призначення покарання у вигляді позбавлення волі.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно, об'єктивно і всебічно враховані всі обставини справи, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни не вбачається, покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог чинного законодавства України, підстав для призначення йому більш м'якого покарання не знайдено, апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 13 лютого 2014 року щодо ОСОБА_2 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді: