Номер провадження: 22-ц/785/4231/14

Номер справи місцевого суду: 505/5946/13-ц

Головуючий у першій інстанції Нікітішина В.П.

Доповідач Троїцька Л. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Троїцької Л.Л.,

суддів - Кварталової А.М., Фальчука В.П.,

при секретарі - Счастлівцевої Л.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України і ОСОБА_3, голови ліквідаційної комісії Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці»МОЗ України про визнання сум боргу за ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

04.12.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України і ОСОБА_3 - голови ліквідаційної комісії Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці»МОЗ України (далі - Державний заклад), який неодноразово уточнювала та просила:

1. стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України на її користь борг за рішенням Котовского міськрайонного суду Одеської області від 14 грудня 2012 року у сумі 755,37 грн.;

2. стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України на її користь індексацію у зв'язку з затримкою виплати належних їй грошових коштів 755,37 грн. та 510,60 грн. у розмірі 60,76 грн.;

3. зобов'язати голову ліквідаційної комісії ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України - ОСОБА_3 видати довідку про середню заробітну плату у сумі 1 513,24 грн.;

4. зобов'язати голову ліквідаційної комісії ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України ОСОБА_3 видати довідку про середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 27 грудня 2012р. по 02 серпня 2013р. у сумі 10 957,32 грн.;

5. стягнути з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України на її користь 12 180 грн. у порядку відшкодування матеріальної і моральної шкоди;

6. покласти матеріальну відповідальність по відшкодуванню матеріальної шкоди на відповідача ОСОБА_3 відповідно до ст. 237 КЗпП України.

Позов обґрунтований тим, що 26 грудня 2012 року вона була звільнена з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» Міністерства охорони здоров'я України за п.1 ст.40 КЗпП України.

При звільнені з нею не провели повний розрахунок коштів з урахуванням рішення Котовського міськрайонного суду від 14.12.2012р., а також було відмовлено в отримані довідок про розмір невиплаченого боргу та середньої заробітної плати.

20 грудня 2012р. вона звернулась до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_3 з претензією про виплату сум згідно вказаного рішення та видачу необхідних документів, але остання відмовилась її отримати, про що складено акт.

Цим рішенням її поновили на повну ставку дезінфектора. Однак рішення суду ОСОБА_3 у добровільному порядку не виконала. В примусовому порядку воно також не виконано, оскільки в ньому не вказано конкретної суми боргу.

За отриманням довідок вона неодноразово зверталась до закладу. Головний бухгалтер СЕС видала їй довідку, але без підпису керівника і без печатки. Згідно довідки від 25.01.2013р. їй заборговано: вихідна допомога в сумі 510,60 грн.(а.с.5).

Посилаючись на те, що в день її звільнення з нею не провели повний розрахунок вихідної допомоги при звільнені, вищевказане рішення суду не виконано по теперішній час, вона втратила частину коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, видати необхідні їй довідки ОСОБА_3 відмовляється, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги. (а.с.1-2,42-44,53).

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.03.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Державного закладу «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України на користь ОСОБА_2 різницю в оплаті за рішенням суду у розмірі - 755 грн. 37 коп. та індексацію за несвоєчасну виплату коштів у розмірі - 60,76 грн.

Зобов'язано голову ліквідаційної комісії ДЗ «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» МОЗ України - ОСОБА_3 видати ОСОБА_2 довідку про її середню заробітну плату на час звільнення.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.70-71).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови в стягненні суми, що була утримана з її зарплати за переказ коштів - 12,24 грн.; скасувати рішення в частині витребування довідки про середньомісячну заробітну плату, в якій не відображена сума 755,37 грн., згідно рішення суду від 14.12.2012 року; скасувати рішення щодо відмови в видачі їй довідки за час вимушеного прогулу з урахуванням суми 755,37 грн., згідно рішення суду від 14.12.2012 року та щодо відмови у відшкодуванні моральної і матеріальної шкоди у сумі 10 мінімальних заробітних плат, а саме - 12 182,00 грн. Направити справу до суду 1-ї інстанції для розгляду по суті, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав зміст рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 працювала в Державному закладі «Котовська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Одеській залізниці» на посаді дезінфектора.

07.06.2012 року вона була переведена на 0,75 ставки.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2012 року ОСОБА_2 поновлена повна ставка дезінфектора з 17.10.2012 року (а.с.9).

Відповідно до наказу №149-«К» від 25.12.2012 року ОСОБА_2 звільнено з посади дезінфектора у зв'язку з ліквідацією ДЗ «Котовська ЛСЕС на Одеській залізниці»МОЗ України за п.1 ст. 40 КЗпП України з 26.12.2012 року.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01.06.2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22.01.2014 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову про поновленні на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації, зобов'язання вчинити певні дії (а.с.48-51).

В процесі розгляду справи представником відповідачів були визнані вимоги позову ОСОБА_2 в частині щодо стягнення з Державного закладу на її користь різниці в її оплаті на суму 755,37 грн. за період з 17.10 по 25.12.2012 року, згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.12.2012 року та індексації за несвоєчасну виплату коштів в сумі 755,37 грн. і 510,60 грн. за період з січня 2013 року по січень 2014 року в загальному розмірі - 60,76 грн.

Відмовляючи ОСОБА_2 в частині видачі їй відповідних довідок з вказанням конкретних сум, а саме: 1513,24 грн. та 10957,32 грн., суд 1-ої інстанції виходив необґрунтованості цих вимог та їх безпідставності. При цьому зобов'язав голову ліквідаційної комісії видати позивачці довідку про середню заробітну плату на час звільнення, керуючись вимогами ст. 49 КЗпП України.

В задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено за недоведеністю на підставі ст. 60 ЦПК України.

Колегія погоджується з висновками суду і вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі без згоди ОСОБА_2 утримали з її заробітної плати за електронний переказ пошти 12,24 грн., що є порушенням ст.25 Закону України «Про оплату праці», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі вимоги позивачкою взагалі не заявлялись і судом не розглядались. Дані обставини підтверджуються текстом позовної заяви з наступними змінами та доповненнями (а.с.2, 42-44, 53).

Твердження в апеляційній скарзі про те, що судом порушена ст. 49 КЗпП України, так як позивачці відмовлено у видачі довідки з зазначенням конкретної суми заробітної плати, є безпідставні, оскільки судове рішення в цій частині відповідає саме вказаній нормі права, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про розмір заробітної плати.

Порядок розрахунку середнього заробітку працівника передбачений Постановою Кабінету Міністрів України № 100.

Що стосується вимог про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, то вони позивачкою взагалі не конкретизовані, вказані однією сумою і нею не надано жодного доказу в спричиненні шкоди.

Тому доводи скарги щодо неправомірної відмови в задоволенні в цій частині позову колегією також не приймаються.

За таких підстав, колегія вважає, що рішення суду в частині, в якій воно оскаржується, є законним та обґрунтованим і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду

Одеської області: Л.Л.Троїцька

А.М. Кварталова

В.П.Фальчук