Єдиний унікальний номер 255/14550/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1514/2014
Головуючий в 1 інстанції Цукуров В.П. 255/14550/13-ц
Доповідач Смєлік С.Г. 22ц/775/1514/2014
Категорія 20
У Х ВА Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.
при секретарі Біляєві М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 на ухвалу Ворошиловського районного суду міста Донецька від 10 січня 2014 року про забеспечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», ОСОБА_1 про визначення розміру частки у квартирі та визнання права власності на частку квартири та зустрічного позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про визнання суми кредитної заборгованості сумісним боргом, стягнення грошових сум,-
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька 10 січня 2014 року у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову виходив з того, що ОСОБА_1 не надано жодного документального підтвердження і того, за ким на теперішній час зареєстровано право власності на спірну квартиру. Окрім того, суд дійшов висновку про те, що заява про забезпечення позову є передчасною та недостатньо обґрунтованою. Крім того, суд також звертає увагу на те, що задоволення заяви з урахуванням лише наданих до неї доказів може порушити права та інтереси осіб, які не є учасниками даного судового розгляду.
З ухвалою ОСОБА_1 не погодилась та подала апеляційну скаргу, разом з якою справа надійшла до апеляційного суду Донецької області.
Апелянт зазначає, що вона звернулася до Ворошиловського районного суду м. Донецька із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа- ПАТ « Кредитпромбанк». приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання боргу подружжя, про поділ боргу між подружжям, стягнення безпідставно набутих грошових коштів за недійсним правочином. Її звернення с заявою про забезпечення позову обґрунтовано тим, що 31 липня 2009 року у приміщенні відділення «Кредитпромбанк» вона передала ОСОБА_2 290000 грн. що надало йому можливості повернути банку кредитні кошти та отримати оригінал документів на квартиру, яка до того була в іпотеці. В цей же день вона на підставі купівлі - продажу стала власником квартири АДРЕСА_1. Оскільки вона вже віддала ОСОБА_2 296000 грн, то сума 64000 грн. були отримані продавцем 26 жовтня 2009 року. Проте, рішенням Ворошиловського суду Донецька від 30 липня 2013року договір купівлі- продажу від 31 липня 2009 року був визнаний недійсним, за ОСОБА_3 визнано право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру, в решті позовних вимог відмовлено, проте кошти, сплачені за квартиру у розмірі 360 000 грн. їй не повернуті, тому вони мають бути стягнуті з подружжя у таких частках : 213190 грн. та 146810 грн. Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 безпідставно набули ці кошти. 10 січня 2014 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мають наміри продати цю квартиру та шукають покупця. Вона побоюється, що квартира може бути відчужена, а це ускладнить виконання рішення суду. Вважає, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним та адекватним. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно яке є у відповідача на момент пред»явлення позову до цього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Висновки суду про те, що відсутні відомості про власника спірної квартири, не відповідають фактичним обставинам справи. Спірна квартира є спільною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а тому вони можуть розпорядитися майном у повному обсязі. Просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги про забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони відчуження будь-яким способом квартири АДРЕСА_1, справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
В судовому засіданні представник апелянта - адвокат ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та забеспечити позов ОСОБА_1
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 просили відхилити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що накладення арешту на квартиру позбавить можливості ОСОБА_3 зареєструвати на її ім»я квартиру.
Представник ПАТ « Кредитпромбанк» Ємельяненко І.В. посилався на розсуд суду, оскільки питання забеспечення позову не порушує прав банку.
Від ОСОБА_2 надійшов лист про розгляд справи у його відсутність.
Вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу від 31 липня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 власником спірної квартири АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа - орган опіки та піклування Ворошиловської районної у м. Донецьку ради, про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна, визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди позовні вимоги було задоволено частково, а саме: за ОСОБА_3 визнано право спільної сумісної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 31 липня 2009 року. Вказане судове рішення набуло законної сили.( а.с.23-35 ).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 за квартиру АДРЕСА_1 передала ОСОБА_2 360 тисяч гривень, її право на спірну квартиру скасовано, проте гроші за квартиру ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_2, які з огляду на рішення суду є власниками квартири, їй не повернули, що вимусило ОСОБА_1 звернутися з позовом до відповідачів про визнання боргу подружжя ( тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3) про поділ боргу між ними та стягнення безпідставно набутих коштів за недійсним правочином.
Згідно зі ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 ст. 152 ЦПК України, передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Крім того, відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про і забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 з огляду на фактичні обставини справи та суть позову є обґрунтованими, її апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції, якою було відмовлено у забеспеченні позову скасуванню.
З урахуванням рішення суду про визнання спільної сумісної власності на квартиру, відповідачі, зареєструвавши права на квартиру, у будь який час можуть нею розпорядитися на свій розсуд.
Апеляційний суд вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню будь-яким способом квартири АДРЕСА_1 не є перешкодою ОСОБА_3 у реєстрації її прав на спірну квартиру.
Згідно п.2 ч.2 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 152, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Ворошиловського районного суду міста Донецька від 10 січня 2014 року про відмову у забезпеченні позову скасувати.
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», про визнання суми кредитної заборгованості сумісним боргом, стягнення грошових сум, шляхом заборони вчиняти дії по відчуженню будь-яким способом квартири АДРЕСА_1.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді