ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24 квітня 2014 року Справа № 913/906/14
Провадження № 29пд/913/906/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.А.В.-ОПТТОРГ», м. Луганськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо - збагачувальна фабрика «Центральна», м. Алчевськ Луганської області
про визнання договору комісії недійсним
Суддя Якушенко Р.Є.
секретар судового засідання Рубан І.Є.
у засіданні брали участь:
від позивача - Дрововоз В.А., представник за довіреністю № 30 від 15.04.2014;
від відповідача - Кіровська І.В., представник за довіреністю № 11 від 10.01.2014.
Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Обставини справи: 03.04.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «П.А.В.-ОПТТОРГ» (далі - ТОВ «П.А.В.-ОПТТОРГ», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо - збагачувальна фабрика «Центральна» (далі - ТОВ «ГЗФ «Центральна», відповідача у справі) з вимогою визнати недійсним укладений між ТОВ «П.А.В.-ОПТТОРГ» та ТОВ «ГЗФ «Центральна» договір комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилаючись на норми статей 202, 204, 205, 525, 526, 626, частину 2 статті 651, статей 1011, 1012, 1014, 1021, 1022, 1023 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 181, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначив, що вказаний правочин фактично не виконаний відповідачем в частині перерахування на рахунок Комітента, позивача у справі, отриманих від третіх осіб грошових коштів за реалізовану вугільну продукцію по договору комісії, а тому позивач просить визнати його недійсним. Станом на 01.03.2014 заборгованість Комісіонера, відповідача у справі, перед позивачем за договором комісії складає 5 040 274 грн. 52 коп.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничо - збагачувальна фабрика «Центральна» (далі - ТОВ «ГЗФ «Центральна») відповідач у справі, надав відзив на позов від 17.04.2014 № 158, в якому заперечує проти вимог позивача та просить відмовити у задоволені позову, оскільки при укладені договору комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013 між сторонами було досягнуто домовленість з усіх істотних умов цього договору, зокрема, умови про майно та його ціну. Договір підписаний повноважними представниками сторін. У точній відповідності до вказівок Комітента, позивача у справі, ТОВ «ГЗФ «Центральна» здійснена реалізація товару, переданого на комісію. Після вчинення правочину за дорученням позивача відповідач надав позивачу звіти. Заперечень щодо звітів відповідача від позивача не надходило.
Відповідач вважає, що наявність заборгованості по перерахуванню грошових коштів позивачу не є підставою для визнання договору комісії недійсним.
При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін у справі, суд
ВСТАНОВИВ:
20.03.2013 між сторонами за позовом укладений договір комісії № 20.03 ПАВ (а.с.5-7), відповідно до умов пункту 1.1 цього договору Комісіонер, відповідач у справі, за обумовлену цим договором винагороду зобов'язався за дорученням та за рахунок Комітента, позивача у справі, укласти в інтересах останнього від свого імені контракт на продаж товару Комітента.
Сорт, кількість, якість, строки, мінімальна ціна продажу продукції, умови поставки на яких повинен бути реалізований товар Комісіонером, а також інші умови й вказівки Комітента приводяться в додаткових угодах до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору і, що складаються на кожну передану партію товару (пункт 1.2 договору).
Сторонами підписано 83 додатки до цього договору, в яких узгоджено сорт, кількість, якість, ціну продажу продукції (вугілля), умови поставки, строки передачі продукції (а.с.8-90).
Згідно пункту 1.3 договору виступаючи від свого імені Комісіонер самостійно укладає договір купівлі - продажу товару з третьою особою (далі - Покупцем).
У розділі 2 договору сторони встановили зобов'язання Комісіонера, зокрема:
- продати товар за ціною не нижче обумовленої у відповідних додаткових угодах (далі - дорученні), що є додатками до цього договору (пункт 2.5);
- представляти Комітенту звіти про товар, які повинні містити таку інформацію: дата відвантаження; сорт; кількість; ціна; витрати Комісіонера, пов'язані з виконанням даного договору. При цьому, у всіх випадках відшкодовуються витрати Комісіонера, що здійснені ним з відома та згоди Комітента (пункту 2.6);
- своєчасно перераховувати Комітенту належні йому кошти, отримані в результаті виконання доручення за цим договором (пункт 2.8).
Як встановлено в пункті 6.2 договору приймання товару на комісію здійснюється Комісіонером по Акту прийому-передачі товару на комісію. При цьому Комісіонер зобов'язаний перевірити якість. Вартість проведених інспекційних робіт сплачує Комітент на підставі виписаних Комісіонером рахунків.
Згідно пункту 6.5 договору договірні зобов'язання Комісіонера за даним договором уважаються виконаними при:
- перерахуванні на поточний рахунок Комітента виручки, що йому належить;
- наданні Комітенту будь - яких інших видів компенсації за реалізований товар, згоджених сторонами, що є підставою для складання Акта виконаних робіт.
Всі платежі за договором Комісіонера з Покупцем при продажу товару надходять на розрахунковий рахунок Комісіонера (пункт 7.1 договору).
Відповідно до пункту 7.2 договору Комісіонер після надходження виручки за реалізований товар зобов'язується перераховувати грошові кошти, належні Комітенту, на його розрахунковий рахунок.
Зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Комітента є підставою для оформлення Акту виконаних робіт за даним договором, згідно якого виплачується винагорода Комісіонера (пункт 7.5 договору).
На виконання умов укладеного договору Комітентом, позивачем у справі, за актами приймання-передачі передана на реалізацію вугільна продукція.
Зазначена вугільна продукція відповідачем реалізована, про що свідчать звіти Комісіонера, відповідача у справі, але останній не розрахувався за переданий на реалізацію товар.
Відповідно до пункту 7.2 договору відповідач у справі після надходження виручки за реалізований товар зобов'язується перерахувати грошові кошти, належні позивачу у справі на його рахунок, але до теперішнього часу розрахунки не здійснені. Станом на 01.03.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за договором комісії складає 5 040 274 грн. 52 коп.
ТОВ «П.А.В.-ОПТТОРГ» звернулося з повідомленням № 28 від 20.03.2014, в якому вимагало від відповідача здійснити повний розрахунок за переданий на реалізацію та реалізований товар, а у випадку не здійснення розрахунків у триденний строк вважати договір комісії № 02.03 ПАВ від 20.03.2013 недійсним та повернути все отримане за договором комісії.
Відповідач надав відповідь на повідомлення від 24.03.2014 за № 32, в якому повідомив, що найближчим часом на рахунок позивача будуть перераховані грошові кошти, отримані від третіх осіб за реалізоване за договором № 02.03 ПАВ від 20.03.2013 комісії вугілля. Відповідач також повідомив, що вимоги позивача про визнання недійним цього договору та зобов'язання повернути все отримане за цим договором є незаконними, оскільки вважає договір комісії дійсним та просив виконувати прийняті на себе зобов'язання.
Проте до теперішнього часу відповідач заборгованості за договором комісії не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та законного інтересу з викладеними вище позовними вимогами.
Під час розгляду справи судом відповідач проти вимог позивача заперечував з підстав викладених вище у відзиві на позов.
Оцінивши обставини справи, подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору за позовом є вимоги позивача визнати недійсним договір комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013, укладений між сторонами за позовом.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1001 ЦК України).
Частиною 3 статті 1012 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відношення на власний розсуд.
Проте, вони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як свідчать матеріали справи сторони за позовом, укладаючи 20.03.2013 договір комісії № 20.03 ПАВ у письмовій формі керувалися діючим законодавством в момент вчинення правочину, вільно виявили своє волевиявлення, підписали договір без зауважень та розбіжностей, скріпили його печатками та приступили до його виконання.
Позивач у справі на виконання своїх зобов'язань Комітента за актами приймання - передачі передав на реалізацію вугільну продукцію згідно з додатками до договору.
Відповідач зазначену вугільну продукцію реалізував, про що свідчать звіти Комісіонера, відповідача у справі. Заперечень до цих звітів у відповідача немає.
Отже, спірний договір комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013 був укладений між сторонами з дотриманням згоди по всіх суттєвих та факультативних умовах, що ставляться законом для цього виду договорів та частково виконаний з боку відповідача, що підтверджується первинною документацією, що міститься в матеріалах справи.
Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а частиною третьою тієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем свідчить про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань та не тягне за собою недійсності договору, а може бути підставою для застосування до відповідача штрафних та інших санкцій, що передбачені договором або законом, та стягнення наявного боргу в судовому порядку.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що договір комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013 укладений між сторонами з повним дотриманням вимог чинного законодавства та є дійсним.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог та підстав недійсності договору комісії № 20.03 ПАВ від 20.03.2013, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. слід покласти на нього.
Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено і підписано 29.04.2014.
Суддя Р.Є. Якушенко