Справа № 261/986/14-а

Провадження № 2-а/261/112/14

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

м. Донецьк 22 квітня 2014 р.

Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючий - суддя Іванов В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є не застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та перебуває на обліку у відповідача як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину сина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачем було призначено їй виплату допомоги по догляду за дитиною з 29 жовтня 2013 року у розмірі 130 грн., тобто у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років. Просила суд визнати протиправними дії Управління ради під час нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку за період з 29 жовтня 2013 року по день винесення рішення, зобов'язати відповідача нарахувати та здійснити виплату на користь позивачки допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, надавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в зв'язку з чим судовий розгляд справи у відповідності зі ст. 122 ч. 3 КАС здійснюється в порядку письмового провадження. Представник відповідача проти позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 10).

Позивач ОСОБА_1, є не застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.6).

З 29 жовтня 2013 року позивач перебуває на обліку в Управлінні та з цього часу отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі по 130 грн. (а.с.8).

Відповідно до статті 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ) передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України" (надалі - Закону № 107-VI) ст. 15 Закону № 2811-ХІІ викладено в наступній редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень" (п.23, розділу II Закону № 107-VI). Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 107-VI, а саме пункту 2 розділу ІІІ розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 15 Закону № 2811-ХІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум") - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" та ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня 2013р. - 972 грн., з 1 січня 2014р.- 1032 грн.

Враховуючи, що на 2013- 2014 рік жодним Законом України не встановлений інший, ніж у Законі № 2811-ХІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2811-ХІІ, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій вони суперечать названому закону, застосовуватись не можуть. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2811-ХІІ.

Тобто, своїми діями відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.

Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010 № 2747-IV) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем безпідставно було нараховано та виплачено позивачу ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років, у зв'язку із чим вона має право на отримання допомоги у розмірі, визначеному ст.15 Закону № 2811-ХІІ, з 29 жовтня 2013 року по 22 квітня 2014 року включно з урахуванням проведених виплат, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що оскільки предметом спору в даній справі є лише право позивача на перерахунок призначеної їй допомоги, і позивач звертаючись до суду, вибрав саме такий спосіб захисту порушеного права, не заявляючи вимог щодо стягнення з відповідача певної суми, у суду не має підстав для застосування вимог статті 256 КАС України, зі змісту якої вбачається, що негайно виконуються постанови суду, зокрема, щодо присудження виплати періодичних платежів.

Щодо вимоги позивача, щодо здійснення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень шляхом надання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що це є правом суду та суд не вбачає підстав для постановлення такого рішення у межах даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 86, 99, 100, 122 ч.4, 159-163 КАС України, ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми " , -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у м. Донецьку ради по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29 жовтня 2013 року по 24 квітня 2014 року у розмірі, меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, визначеному статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", за період з 29 жовтня 2013 року по 24 квітня 2014 року, з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з місцевого бюджету Петровської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 - 73 грн. 08 коп. сплачені нею при зверненні до суду з позовом.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький апеляційний адміністративний суд через Петровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Іванов