Номер провадження № 22-ц/785/6114/13

Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Плавич Н.Д.

суддів: Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.

при секретарі - Грубіян Г.А.

у відкритому судовому засіданні у присутності представника позивача ОСОБА_2, який діє по довіреності, представників відповідача, Державного підприємства «ТВК», діють по довіреностям,

розглянула апеляційну скаргу Державного підприємства «ТВК» Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва,

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 .04.2013р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства «ТВК» Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, за участю третьої особи - Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва,

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

позивач звернувся з вказаним позовом 07.06.2011р.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на підставі рішення Київського районнного суду м. Одеси від 06.12.2010р. позов ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства « Південь», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено. Позивач ОСОБА_2 поновлений на роботі на посаді директора Державного підприємства «Південь». Стягнуто з ДП «Південь» на користь позивача за час вимушеного прогулу 77058,00грн., у відшкодування моральної шкоди 40000грн. Законність рішення від 06.12.2010р. перевірялася апеляційним судом. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011р. рішення місцевого суду від 06.12.2010р. в частині відшкодування моральної шкоди змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000грн.

В решті рішення суду 1 інстанції від 06.12.2010р. залишено без змін.

При зверненні з позовом в червні 2011р. позивач посилався на те, що рішення місцевого суду від 06.12.2010р. не виконується відповідачем.

Посилаючись на вимоги ст. 236 КЗпП України позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за затримку виконання рішення про поновлення на роботі за час вимушеного прогулу 130511,04грн., відшкодування моральної шкоди 65000,00грн.

В ході розгляду справи позивач уточнив позоовні вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь з вказаних підстав 617702,82грн., у відшкодування моральної шкоди 65000,00грн., судові витрати(а.с.201- 203).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Рішенням місцевого суду від 26.04.2013р. позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з відповідача, ДП « ТВК», на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 424902,42грн.

У відшкодування моральної шкоди стягнуто 1000грн. В решті вимог відмовлено (а.с.309-315,т1).

В апеляційній скарзі ДП «ТВК», яка підписана керуючим санацією ДП « ТВК М.В. Хайло, просить скасувати рішення, постановити нове про відмову в позові, звертається увага на те, що позивач працював за контрактом, контракт з ним не був продовжений, не погоджуються із сумою середньоденної заробітної плати, з якої проведено розрахунок, сумою моральної шкоди - оскільки власником ДП « ТВК» є держава в особі Державної служби України з питаньрегуляторної політики та розвитку підприємництва (а.с.2-12,т2).

В апеляційному суді представники апелянта, по довіреностям, доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача вважає рішення законнним і обгрунтованим, просив відхилити апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи скарги, заперечення на неї, колегія дійшла висновку апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_2 суд 1 інстанції виходив з того, що права позивача порушені, відповідач не виконує рішення суду 1 інстанції про поновлення позивача на роботі.

В обгрунтування свого висновку, суд 1 інстанції посилався на те, що на підставі рішення Київського районнного суду м. Одеси від 06.12.2010р. позов ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства « Південь», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено. Позивач ОСОБА_2 поновлений на роботі на посаді директора Державного підприємства «Південь». Вказане рішення відповідачем не виконується.

При розрахунку грошової суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд виходив з того, що середньоденна заробітна плата становить 741,54грн. З 07.12.2010р.(час ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 19.03.2013р.(час вирішення його позову) це 573дні, що складає суму 424902,42грн. (741,54х573).

Колегія не погоджується з вказаним висновком суду, вважає, що він не відповідає вимогам закону, доказам, що зібрані по справі.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами КЗпП України, роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992р. №9 із наступними змінами.

Ст. 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

По матеріалам справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 25.05.2007р. працював директором ДП « Південь» на підставі контракту, який з ним був укладений на один рік, з 25.05.2007р. по 24.05.2008р.

30.07.2008р. Міністерство Оборони України за наказом звільнило позивача з посади директора у зв'язку з закінченням контракту.

Позивач вважав своє звільнення незаконнним і звернувся в суд з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням місцевого суду від 02.10.2009р. позовні вимоги позивача задоволені. На підставі вказаного рішення від 02.10.2009р. позивач поновлений на посадді директора ДП « Південь», з відповідача на користь позивача стягнуто за час вимушеного прогулу 136777,56грн. Вказане рішення набрало є чинним, набрало законнної сили(а.с.4-5,6-9).

20.05.2010р. наказом №125 позивач ОСОБА_2 був поновлений на роботі на посаді директора ДП « Південь»

Посилаючись на те, що рішення місцевого суду від 02.10.2009р. про його поновлення на роботі відповідачем не виконувалося в червні 2010р. позивач звертається в суд з позовом про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення від 02.10.2009р.

Рішенням Київського районнного суду від 13.10.2010р. позовні вимоги позивача задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі 88616,70грн., у відшкодування моральної шкоди 8000грн.(а.с.23-24).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.02.2011р. рішення суду 1 інстанції від 13.10.2010р. змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000,00грн. В решті рішення місцевого суду залишено без змін (а.с.25-26)

Одночасно позивач оскаржує законність наказу №126 від 21.05.2010р. на підставі якого його звільнено з посади директора ДП « Південь».

На підставі рішення Київського районнного суду м. Одеси від 06.12.2010р. позов ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства « Південь», третя особа - ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задоволено. Позивач ОСОБА_2 поновлений на роботі на посаді директора Державного підприємства «Південь».

Стягнуто з ДП «Південь» на користь позивача за час вимушеного прогулу 77058,00грн., у відшкодування моральної шкоди 40000грн. (а.с.27-28).

Законність рішення від 06.12.2010р. перевірялася апеляційним судом. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31.03.2011р. рішення місцевого суду від 06.12.2010р. в частині відшкодування моральної шкоди змінено. Стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000грн.

В решті рішення суду 1 інстанції від 06.12.2010р. залишено без змін(а.с.29-31).

Звернувшись в суд з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду від 06.12.2010р. про його поновлення на роботі, позивач вважає, що відповідачем порушуються його трудові права, оскільки він не поновлюється на посаді директора ДП « Південь».

Своє право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду позивач пов'язує з тим, що є рішення суду від 06.12.2010р. про його поновлення на роботі на посаді директора ДП « Півлень», яке відповідачем не виконується.

В своїх запереченнях на заявлений ОСОБА_2 позов, відповідач в ході розгляду справи в суді 1 інстанції, представники в апеляційному суді звертали увагу на особливості трудового договору позивача, який працював за контрактом.

Колегія під час перевірки вказаних доводів встановила наступне.

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 25.05.2007р. працював директором ДП Південь» на підставі контракту, який був укладений між ним і Міністерством оборони на один рік, з 25.05.2007р. по 24.05.2008р.

30.07.2008р. Міністерство Оборони України за наказом звільнило позивача з посади директора у зв'язку з закінченням контракту, який був укладений на один рік.

Також встановлено, що Державне підприємство « Південь» було створено за наказом Міністерства оборони України від 15.07.1998р. №286» Про створення державного підприємства Міністерства оборони України « Південь».

Створене державне підприємство перебувало у сфері управління Міністерства оборони України, яке згідно Статусу підприємства і законодавства щодо призначення керівників державних підприємств, здійснювало призначення та звільнення директора підприємства.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 25.05.2007р. №282 позивача ОСОБА_2 призначено на посаду директора Державного підприємства Міністерства оборони України « Південь»( в подальшому ДП МОУ « Південь») з 25.05.2007р.

Між МОУ та ОСОБА_2 укладено контракт як з керівником державного підприємства від 25.05.2007р., строк дії контракту до 24.05.2008р., тобто, на один рік. (Копія контракту додається)

Згідно наказу МОУ від 30.07.2008р. №382 позивача ОСОБА_2 звільнено 30.07.2008р. з посади директора у зв'язку з закінченням строку дії контракту. Наказ про звільнення приєднаний до матеріалів справи.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.06.2009р. №683-р « Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства « Південь» до сфери управління Держкомпідприємництва» цілісний майновий комплекс державного підприємства « Південь» із сфери управління МОУ передано до сфери управління Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. В подальшому змінено назву державного підприємства ДП МОУ « Південь» на державне підприємство « Південь».

На підставі наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 12.10.2010р. №315» Про перейменування ДП « Південь» та затвердження Статуту ДП « ТВК», державне підприємство « Південь» перейменовано у Державне підприємство «ТВК». За Статутом Державне підприємство «ТВК» є правонаступником державного підприємства « Південь».

Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 « Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади « постановлено ліквідувати Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до Указу Президента України від 19.12.2011р. №1168/2011 « Про державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» утворено Державну службу з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №930-р « Про віднесення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій до сфери управління Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» державне підприємство «ТВК» віднесено до сфери управління Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, яка не є правонаступником Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва.

В ході розгляду справи представник позивача посилався на те, що існують два рішення місцевого суду: від 02.10.2009р. і 06.12.2010р. про поновлення позивача на роботі, враховуючи, що останнє рішення від 06.12.2010р. не виконується відповідачем, це дає безумовну підставу для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

Колегія вважає, що наявність двох рішень, від 02.10.2009р. і від 06.12.2010р. про поновлення позивача на роботі не дає підставу для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на його користь середнього зпробітку за час затримки виконання рішення, враховуючи особливості працевлаштування позивача, його роботу по контракту, термін дії якого закінчився 24.05.2008р.

Існує наказ Міністерства оборони України №382 від 30.07.2008р., який не скасований, не визнаний незаконнним. На підставі зазначеного наказу позивач ОСОБА_2, звільнений з посади директора підприємства Міністерства оборони України «Південь» у зв'язку із закінченням терміну дії контракту( пункт 2 статті 36 КЗпП України, та абзац 2 підпункту 5.2 пункту 5 контракту). Копія наказу приєднана до матеріалів справи.

На підставі рішення суду від 02.10.2009р. позивача поновлено на посаді директора ДП « Південь». Між тим, на підставі вказаного рішення суд не визнав незаконнним і не скасував наказ від 30.07.2008р. №382 про звільнення позивача у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

На підставі рішення від 06.12.2010р. позивача поновлено на роботі, але при зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі, позивач оскаржував незаконність свого звільнення на підставі наказу №126 від 21.05.2010р. (а.с.27-28). На час ухвалення рішення від 06.12.2010р. продовжує діяти і є законнним наказ Міністерства оборони України від 30.07.2008р. №382 на підставі якого позивача ОСОБА_2 звільнено 30.07.2008р. у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Доводи позивача про те, що фактично після закінчення строку дії контракту він продовжував працювати на посаді директора підприємства, є лист Міністерства оборони України про те, що МОУ має намір укласти з ним контракт не дають підстав для висновку про порушення трудових прав позивача, оскільки строк дії контракту позивача закінчився і не був продовжений у передбаченому законом порядку, позивач з цим наказом погодився, оскільки не оскаржував наказ про своє звільнення за закінченням дії контракту.

Враховуючи, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є похідними від висновку суду про порушення трудових прав позивача, колегія дійшла висновку відмовити позивачу у його вимогах про стягнення середнього заробітку, не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.

Оскільки суд 1 інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, не дав належну оцінку доказам, які зібрані по справі, колегія на підставі перевірених доказів дійшла висновку скасувати рішення суду 1 інстанції, постановити нове рішення про відмову позивачу ОСОБА_2 в позові про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч1 п2, 309ч1п.п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу Державного підприємства «ТВК» Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2013р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства «ТВК» Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, за участю третьої особи - Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, відшкодування моральної шкоди скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного підприємства «ТВК» Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, за участю третьої особи - Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає чиннності негайно після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Плавич Н.Д.

Ващенко Л.Г.

Вадовська Л.М.

.