Номер провадження № 22-ц/785/1744/14

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Плавич Н. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Плавич Н.Д..

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.

при секретарі судового засідання Швець В.Ф.

у відкритому судовому засіданні у присутності ОСОБА_2, його представника по довіреності,

розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3

про стягнення боргу та штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИЛА:

05.02.2013 р. позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з нього на свою користь суму заборгованості, три відсотка річних за користування грошима, всього 428 364,35 грн., судові витрати. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 53 000 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до вересня 2012р. В підтвердження своїх зобов'язань відповідач ОСОБА_3 підписав розписку, копія якої приєднана до позовної заяви. Вказану суму боргу відповідач не повернув, на неодноразові прохання повернути борг відмовляє, посилаючись на те, що гроші для повернення боргу у нього відсутні. Позивач вважає, що його право порушено з 01.09.2012р. у зв'язку з тим, що він не має можливості користуватися своїми коштами. Просив суд стягнути з відповідача суму боргу, яка на час звернення до суду в гривнях за офіційним курсом НБУ складає суму 423 629 грн., стягнути три відсотки річних від простроченої суми, що становить 4 735,35 грн., всього 428 364,35 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим, не заперечував, що боргова розписка була написана ним власноруч, однак під примусом позивача, гроші від ОСОБА_2 він не отримував.

Рішенням суду 1 інстанції від 06.11.2013 р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивача суму боргу 428364,35грн., з урахуванням трьох відсотків річних, судові витрати(а.с.39-40).

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду від 06.11.2013р. скасувати, постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення вимог матеріального і процесуального права. За доводами апеляційної скарги відповідач не спростовував того, що боргова розписка написана ним власноручно, але це зроблено під тиском позивача.

В апеляційному суді позивач і його представник доводи апеляційної скарги не визнали.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про день і час розгляду справи сповіщений, що підтверджується його підписом в довідковому листі, будь - яких заяв про поважність причини неявки відповідач не подав.

У відповідності з вимогами ст. 305ч2 ЦПК України неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає її розглядові.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, заперечення на апеляційну скаргу, оглянувши в судовому засіданні апеляційного суду оригінал розписки від 20.12.2011р., яка підписана відповідачем ОСОБА_3, судова колегія дійшла висновку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити з нгаступних підстав.

Правовідностини, що виникли між сторонами, регулюються вимогами ст.ст. 1046, 526,625 ЦК України.

По матеріалам справи встановлено, що за договором позики від 20.12.2011 р. відповідач отримав в борг від позивача грошову суму в розмірі 53 000 доларів США, про що видав розписку, в якій підтвердив своє зобов'язання повернути суму боргу в строк до вересня 2012р.

В матеріалах справи відсутні допустимі докази тому, що своє зобов'язання відповідач виконав, борг повернув. Доводи відповідача про те, що розписка ним, ОСОБА_3, була написана під примусом, тиском позивача ОСОБА_2, а також доводи про те, що гроші у вказаній сумі він в борг не отримував не були підтверджені відповідачем в суді 1 інстанції, таких доказів не надано і до апеляційного суду. Справа за апеляційною скаргою відповідача призначалася в судове засіданні тричі, на 25.02.2014р. 11.03.2014р. і на 25.03.2014р., розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача, між тим, в останнє судове засідання 25.03.2014р. відповідач, який був повідомлений, не з'явився, додаткових доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги не представив.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тому зобов'язальні договірні відносини між позивачем та відповідачем кваліфікуються судом як позикові. Ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даними офіційного сайту Національного банку України, сума боргу в українських гривнях на час звернення позивача до суду становить суму 423 629 грн., (за 100 доларів США - 799,3000 грн.)

Сума трьох відсотків річних від простроченої суми становить 4 735,35 грн. період з 01.09.2012р. до моменту звернення позивача до суду. Щодо розрахунку суми боргу і розрахунку трьох відсотків річних відповідач заперечень не надавав, оскікьки взагалі не визнає борг.

З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача стягнута сума боргу 423 629 грн., а також три відсотка річних від простроченої суми в розмірі 4 735,35 грн., всього 428 364,35 грн. На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягнута сума судового збору 3 441 грн.

Колегія вважає, що висновок суду 1 інстанції відповідає вимогам закону і доказам, що зібрані по справі, тому апеляційна скарга відповідача відхиляється, рішення місцевого суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303,307ч1п1 308,315,317,319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2013 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та штрафних санкцій залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: Плавич Н.Д.

Вадовська Л.М.

Колесніков Г.Я.