Апеляційний суд міста Києва
Справа №22-105 Головуючий у 1-й інстанції Сизова Л.А.
Доповідач Волошина В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Орленко Т.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (залучені правонаступники ОСОБА_4, ОСОБА_5 ), третя особа: Веселинівська сільська рада Баришівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В с т а н о в и л а :
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту від імені ОСОБА_6, посвідченого 08.06.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району , Київської області недійсним.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_6 При зверненні до 10-ї Київської держнотконтори із заявою про прийняття спадщини, йому стало відомо про існування заповіту від імені матері на ім'я ОСОБА_3 на все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося. Вказаний заповіт містить рукописний текст та підпис , які виконані від імені ОСОБА_6 , але не нею, оскільки ні почерк, ні підпис не схожі на почерк та підпис матері. Крім того, не зрозуміло з яких причин мати посвідчила заповіт саме у Веселинівській сільській раді, яка знаходиться на значній відстані від її мешкання та реєстрації.
В ході судового розгляду позивач уточнив свої позовні вимоги та просив визнати заповіт недійсним, оскільки порядок складання та форма заповіту не відповідає вимогам Наказу МЮУ №22/5 від 25.08.1994 року « Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України», а саме: рукописний текст в заповіт внесений не ОСОБА_6., а іншою особою; заповіт підписаний не ОСОБА_6; після смерті ОСОБА_6 до заповіту були внесені виправлення та засвідчені печаткою Веселинівської сільради - заповіт складений на ім'я ОСОБА_3, виправлено прізвище на ОСОБА_3; невірно оформлений текст заповіту.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту , зареєстрованого в реєстрі за №6 , посвідченого 8 червня 2006 року секретарем Веселинівської сільської ради від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3 недійсним відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення суду на припущеннях. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зокрема вказував, що по справі не було проведено посмертну почеркознавчу експертизу та не виконано ухвалу суду з вини відповідачів, які не надали експертній установі відповідні зразки, а відтак експерти були позбавлені можливості надати свій висновок. Однак, постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції не надав відповідної оцінки цим обставинам та не застосував норми ст. 146 ЦПК України. .
У зв'язку зі смертю відповідачки ОСОБА_3 до участі у справі залучені правонаступники ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Положенням п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним суд першої інстанції виходив з того, що при складанні заповіту покійною ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідченого 08.06.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району , Київської області не встановлені порушення вимог закону, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим (ст.213 ЦПК України).
Згідно правил ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає; суд недоведеність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, вважав встановленими при цьому порушив норми як процесуального, так і матеріального права.
Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
До того ж, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу;
заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України / ст.1247/.
Судом встановлено, що 08.06.2006 секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району, Київської області був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, згідно з яким ОСОБА_6 дала розпорядження «все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що мені буде належати на день моєї смерті і на що я буду мати право за законом, заповідаю своїй дочці ОСОБА_3.» ( а.с. 28).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла ( а.с.6).
Як вбачається з копії вищевказаного заповіту ( а.с. 32), 04.10.2006 року до заповіту внесене виправлення , а саме виправлене прізвище «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3».
Позивач ОСОБА_2- син померлої звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3- дочки померлої про визнання заповіту від імені ОСОБА_6, посвідченого 08.06.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району , Київської області недійсним, посилаючись на ту обставину, що мати не підписувала заповіт , порядок складання та форма заповіту не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог встановив, що оспорюваний заповіт , складений у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання , підписаний заповідачем та посвідчений уповноваженою посадовою особою.
Однак, погодитись з таким висновком суду не можна зваживши на таке.
Так, судом першої інстанції була призначена посмертна судово-почеркознавча експертиза, однак ухвала суду не була виконана і правову оцінку з цього питання у своєму рішенні суд не надав, незважаючи на норми ст. 146 ЦПК України.
При розгляді справи за апеляційною скаргою була призначена та проведена судово-почеркознавча експертиза.
Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1080/1081/14-32 від 14.02.2014 підпис від імені ОСОБА_6, що міститься у графі «Підпис у заповіті, посвідченому 08.06.2006 та зареєстрованому в реєстрі за №6, секретарем Веселинівської сільської ради Яковенко К.М. на ім'я ОСОБА_3, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою з ретельним наслідуванням її підпису.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції ухвалив його на припущеннях та перебрав на себе повноваження спеціалістів відповідної галузі, а в даному випадку судово-почеркознавчої експертизи, стверджуючи, що заповіт підписаний заповідачем.
Враховуючи викладене, рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не можна визнати законним та обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити та визнати заповіт складений від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений 08.06.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району , Київської області недійсним.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 квітня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.
Визнати заповіт складений від імені ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_3, посвідчений 08.06.2006 року секретарем Веселинівської сільської ради Баришівського району Київської області недійсним.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: