Справа № 2/369/13

Провадження № 22ц/782/5808/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді Авалян Н.М.

суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.

при секретарі - Вербицькому І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 22 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за участю третіх осіб ОСОБА_3, приватних нотаріусів Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИЛА :

02 листопада 2009 року позивач ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра», звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 06 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 190 900 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 був також укладений договір іпотеки належних йому на праві власності житлового будинку та земельної ділянки, у зв'язку з чим 06 серпня 2008 року нотаріусом було накладено заборону відчуження іпотечного майна. Передавши майно в іпотеку, віповідач міг розпорядитись ним тільки з дозволу Банку. Не зважаючи на це, 11 грудня 2008 року відповідач ОСОБА_2 продав іпотечне майно відповідачу ОСОБА_1 без згоди на це Банку. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати недійсними укладені відповідачами договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Справа розглядалась судами неодноразовою.

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 02 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 16 травня 2011 року, в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що в період укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки вони не знаходились під забороною.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року ухвалені по справі рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з посиланням на те, що суд не звернув уваги на умови договору іпотеки та положення Закону України «Про іпотеку».

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська від 22 квітня 2013 року, що оскаржується, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 11 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11 грудня 2008 року і зареєстрований в реєстрі за № 2070.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0903 га, розташованої за адресою: будинок АДРЕСА_1 від 11 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_2, від імені якого діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 11 грудня 2008 року і зареєстрований в реєстрі за № 2073.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування до правовідносин сторін норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що апелянт ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку в період, коли воно було звільнено від будь-яких обтяжень. Зняття заборони відчуження цього майна було здійснено нотаріусом в результаті протиправних злочинних дій працівників Банку, про що йому, як покупцю, не було відомо. Нотаріус перевірив законність оформлення договорів купівлі-продажу та посвідчив їх. Всі ці обставини свідчать про добросовісність набуття ним права власності на спірне майно, що не було враховано судом при вирішенні справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, врахувавши відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасоване рішення судом касаційної інстанції, які є обов'язковими при новому розгляді справи, колегія судді вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у повному обсязі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається наступне.

06 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» (Іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (Іпотекодателем) був укладений кредитний договір № ПК 246/08-00, відповідно до якого ОСОБА_2 (Позичальник) отримав від ВАТ КБ «Надра» (Банку) кредит в розмірі 190 900 доларів США строком до 06 серпня 2025 року.

06 серпня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був також укладений договір іпотеки в забезпечення виконання кредитних зобов'язань Позичальника за вказаним кредитним договором, предметом якого є нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1, та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,0903 га. У зв'язку з передачею майна в іпотеку 06 серпня 2008 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 накладено заборону відчуження цього майна.

Вказані договори укладені у встановленій законом формі, не розірвані, не визнані недійсними, тобто є чинними.

З моменту укладення кредитного договору зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків ОСОБА_2 не виконував, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка не погашена.

03 листопада 2008 року приватному нотаріусу Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 були передані два письмових повідомлення ВАТ КБ «Надра» від 16 жовтня 2008 року за №7/0-292 та №7/0-293, в яких Банк повідомив про виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором та просив зняти заборону відчуження іпотечного майна. На підставі вказаних повідомлень заборона відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку нотаріусом була знята, а також виключений відповідний запис про іпотеку з Державного реєстру іпотек.

Як з'ясувалось, в зазначених письмових повідомленнях були викладені завідомо неправдиві відомості. Ці повідомлення мають ознаки фальшування та були виготовлені від імені начальника центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» громадянкою ОСОБА_6 разом з не встановленими особами, та направлені від імені Банку нотаріусу, що встановлено обвинувальним вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 24 липня 2013 року (справа №1-65/13).

Дізнавшись про те, що обтяження з іпотечного майна знято, Банк 16 лютого 2009 року за №256 направив нотаріусу повідомлення про неправомірне зняття заборони відчуження нерухомого майна. На підставі вказаного повідомлення 24 лютого 2009 року приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 повторно накладено заборону на відчуження нерухомого майна, переданого ОСОБА_2 в іпотеку.

На момент повторного накладання заборони ОСОБА_2 вже не був власником майна, оскільки 11 грудня 2008 року він продав належне йому на праві власності та звільнене від іпотеки майно ОСОБА_1 Договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки були посвідчені приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Від імені продавця ОСОБА_7 договори укладені та підписані його представником ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності.

15 грудня 2008 року була здійснена державна реєстрація права власності на житловий будинок та земельну ділянку нового власника майна ОСОБА_1

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не виконав своїх зобов'язань за кредитним договором, тому іпотека є чинною. Правочини про відчуження без згоди іпотекодержателя іпотечного майна відповідно до ст.12 Закону України «Про іпотеку» є недійсними, а у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи для нового власника відповідно ст.23 вказаного Закону іпотека зберігається.

Апеляційний суд погоджується з встановленими судом фактами, оскільки вони підтверджені матеріалами справи. Разом з тим, правильно встановивши факти та застосувавши до правовідносин сторін вказані норми матеріального права, суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними.

Судом безспірно встановлено, що іпотечне нерухоме майно було відчужене іпотекодавцем ОСОБА_7, хоча і без згоди на це іпотекодержателя ВАТ КБ «Надра», але в період зняття заборони на відчуження та виключення записів про іпотеку в державному реєстрі, коли такого погодження за законом не вимагалось. Разом з тим, не зважаючи на зняття заборони на відчуження та виключення записів про іпотеку в державному реєстрі, іпотека відповідно до закону не припинилась та є чинною до сьогоднішнього часу.

Законодавством передбачений судовий захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, але права позивача укладенням спірних договорів не можна вважати порушеними, оскільки вони захищені Законом України «Про іпотеку», нормами якого передбачено, що за наявності невиконаного зобов'язання за кредитним договором іпотека зберігається, в тому числі у разі переходу права власності на іпотечне майно до нового власника, а іпотекодавець вправі звернути стягнення на предмет іпотеки також у разі зміни власника майна.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами § 6 гл. 49 ЦК та Законом України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року№ 898-IV, яким передбачено, зокрема, наступне.

Іпотека припиняється у випадках: 1) припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; 2) реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; 3) набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; 4) визнання іпотечного договору недійсним; 5) знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; 6) з інших підстав, передбачених цим Законом. (ч.1 ст.17 Закону)

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.1, ч.2 ст.23 Закону).

Іпотекодавець має відчужувати предмет іпотеки право виключно на підставі згоди іпотекодержателя (ч.3 ст.9 Закону).

У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки ( ч.1 ст.12 Закону).

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним ( ч.3 ст.12 Закону).

Зазначені законодавчі положення знайшли своє відображення і в укладеному між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 договорі іпотеки (п.3.1.11, п.3.3.2, п.3.3.5, п.4.3, п.4.4, п.4.5, п.4.7, п.5.1).

Відповідно ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що Законом України «Про іпотеку» (ч.3 ст.12) прямо передбачена недійсність відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя, визнання такого договору недійсним в судовому порядку не вимагається.

Враховуючи вищевикладен, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для захисту порушеного права позивача шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу іпотечного майна не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

У зв'язку з цим на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вказаних вище підстав.

Підсумовуючи наведене, керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 22 квітня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: (підпис) Згідно з оригіналом

Судді: (підписи) Суддя-доповідач: