ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 16» квітня 2014 р. Справа №920/137/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників:

апелянтів - не з'явилися;

боржника - не з'явився;

розпорядник майна - не з'явився;

кредиторів - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш», м.Суми (вх.№860С/2-7) та апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ковеза Андрія Івановича, м.Київ (вх.№923С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г,

за заявою Компанії Айвекс Інк. (Ivex Ink),

до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш», м.Суми,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г (суддя Спиридонова Н.О.) затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ «Будшляхмаш» (м. Суми, вул.Покровська, 4, ід. код 14310164) у наступному складі:

визнати кредиторські вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» частково, а саме:

визнати 13888948,82 грн. - заборгованість по кредитному договору №263 від 27.12.2005 року та додатковими угодами №2, 3, 4, 5 до нього і включити їх до першої черги реєстру вимог кредиторів, як такі, що забезпечені заставою;

визнати 2880261,34 грн. - заборгованість по іпотечним договорам від 18.08.2009 року та від 19.08.2009 року та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як такі, що забезпечені заставою;

визнати 73587,60 грн. судових зборів по справах №43/378-22/286 та №34/12 та включити їх в реєстр вимог кредиторів у четверту чергу;

визнати 1147,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог та включити їх до першої черги реєстру вимог кредиторів;

В інші частині в задоволенні заяви відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Будшляхмаш» з вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року в частині задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 13888948,82 грн. та 2880261,34 грн. як такі, що забезпечені заставою, а також визнати грошові вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на суму 1097000,00 дол. США, що станом на день порушення провадження у справі №920/137/13-г складало еквівалент у розмірі 8769468,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки тій обставині, що кредиторські вимоги у розмірі 13888948,82 грн. не підтверджуються документами, в тому числі поданим ПАТ «ВіЕйБі Банк» розрахунком заборгованості ПАТ «Будшляхмаш» за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року станом на 17.01.2013 року. На думку скаржника, ПАТ «ВіЕйБі Банк» у порушення норм чинного законодавства на суму заборгованості, виражену у іноземній валюті (долар США), нарахував інфляційні збитки за основною заборгованістю та за заборгованістю по процентам, оскільки визначення в договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних зі знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті.

У апеляційній скарзі боржник вказує, що він визнає кредиторські вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 1097000,00 доларів США, що станом на день порушення провадження у справі №920/137/13-г складає еквівалент у розмірі 8769468,00 грн., а інші заявлені банком суми не підтверджені первинними документами, розрахунок проведено з порушенням пункту 2.7.1 статті кредитного договору №263 від 27.12.2005 року, пункту 2.7.5 статті 2 додаткової угоди №3 до кредитного договору від 07.03.2008 року.

Щодо кредиторських вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» у розмірі 2880261,34 грн. боржник зазначає, що ця сума є розміром заборгованості ТОВ «Декорт» перед банком за кредитним договором. У свою чергу, в забезпечення виконання ТОВ «Декорт» своїх зобов'язань за кредитним договором перед банком були укладені іпотечні договори з ПАТ «Будшляхмаш». Таким чином, боржник вказує, що вимоги у розмірі 2880261,34 грн. ґрунтуються на договорах іпотеки, і він не заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, невизначеність вартості предмета іпотеки виключає можливість визнати такі грошові вимоги. Крім того, на думку скаржника, враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іпотекодержатель не є кредитором боржника в розумінні зазначеної статті, оскільки договір іпотеки не породжує у іпотекодавця грошових зобов'язань перед іпотекодержателем

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Арбітражний керуючий Ковеза А.І. також з ухвалою господарського суду першої інстанції від 04.03.2014 року не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року в частині задоволення вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 13888948,82 грн. та 2880261,34 грн. як такі, що забезпечені заставою, а також визнати грошові вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на суму 1097000,00 дол. США, що станом на день порушення провадження у справі №920/137/13-г складало еквівалент у розмірі 8769468,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги арбітражний керуючий Ковеза А.І. зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що вимоги банку в сумі 13888948,82 грн. виникли у кредитора до дня порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки такі вимоги не підтверджені розрахунками. На думку скаржника, обґрунтованими є кредиторські вимоги банку у розмірі 1097000,00 дол. США, що станом на день порушення провадження у справі №920/137/13-г складає еквівалент у розмірі 8769468,00 грн.

Щодо кредиторських вимог у розмірі 2880261,34 грн. арбітражний керуючий Ковеза А.І. вказує, що підставою виникнення такої заборгованості є порушення ТОВ «Декорт» умов кредитного договору №80 від 18.08.2009 року. В забезпечення даного кредитного договору були укладені іпотечні договори, за умовами яких ПАТ «Будшляхмаш» виступив лише майновим поручителем чітко визначеним майном. Оскільки ПАТ «Будшляхмаш» є лише майновим поручителем, необхідно визначити вартість предмета іпотеки, як того вимагає законодавство України, так і пункт 7.6.1 ст. 7 іпотечних договорів від 18.08.2009 року та від 19.08.2009 року.

Крім того, апелянт зазначає, що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами Цивільного кодексу України за іпотечними договорами не передбачена. При цьому, ПАТ «ВіЕйБі Банк» ніколи не звертався з вимогами щодо звернення стягнення на предмет іпотеки до ПАТ «Будшляхмаш».

Таким чином, на думку скаржника, невизначеність вартості предмета іпотеки, а також відсутність солідарної відповідальності зі сторони ПАТ «Будшляхмаш» виключають можливість визнання кредиторських вимог у розмірі 2880261,34 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ковеза Андрія Івановича прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Враховуючи те, що в провадженні Харківського апеляційного господарського суду знаходяться апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» (вх.№860С/2-7) та апеляційна скарга арбітражного керуючого Ковеза Андрія Івановича (вх.№923С/2-7) на одну і ту ж ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г, колегія суддів вважає, що вказані апеляційні скарги слід об'єднати в одне апеляційне провадження.

16.04.2014 року від боржника до суду надійшло клопотання (вх.№3130), в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити у судове засідання явку представника.

Разом з тим, боржник, у разі відмови в задоволені клопотання про відкладення судового засідання, просить розглянути справу за відсутністю представника.

Від ПАТ «ВіЕйБі Банк» також 16.04.2014 року надійшло клопотання (вх.№3136), в якому просить відкласти судове засідання у зв'язку із зайнятістю представників у розгляді інших справ, участю у зборах комітету кредиторів, а отже неможливістю прибути у судове засідання. Крім того, ПАТ «ВіЕйБі Банк» зазначає, що ухвала суду про призначення розгляду справи була отримана напередодні судового засідання, а отже було позбавлено можливості підготувати та подати до суду апеляційної інстанції відзиви, а неподання відзиву у процесі розгляду справи не буде сприяти всебічному, повному, об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та порушить принцип рівності сторін у господарському процесі.

Розглянувши заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з урахуванням обставин справи.

Порядок перегляду судових рішень в апеляційному порядку передбачений розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ в першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може продовжити строк розгляду спору, але не більше ніж на п'ятнадцять днів.

Колегія суддів зазначає, що ухвали про прийняття до провадження апеляційних скарг на ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року винесена Харківським апеляційним господарським судом 04.04.2014 року та 08.04.2014 року. Таким чином, встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги закінчується. Колегія суддів вказує, що заявивши клопотання про відкладення розгляду справи, апелянти клопотання про продовження строку розгляду скарги не заявили. Від інших учасників справи про банкрутство клопотання про продовження строку розгляду скарг також не надходили.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому ПАТ «ВіЕйБі Банк», у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був вирішити питання про направлення свого представника у судове засідання.

Враховуючи, що неявка представників боржника та ПАТ «ВіЕйБі Банк» не перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні, оскільки наявних в справі матеріалів достатньо для її розгляду по суті, та зважаючи на те, що у відповідності до ст. 102 Господарського процесуального кодексу України встановлений п'ятнадцятиденний строк розгляду скарги спливає, клопотання про продовження строку сторонами не заявлено, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні.

Ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 16.04.2014 року була направлена кредиторам рекомендованими листами за адресами, зазначеними в апеляційних скаргах, і отримані ними, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які долучені до матеріалів справи. Однак, представники кредиторів у судове засідання не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.

Ухвалами суду від 04.04.2014 року та від 08.04.2014 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення кредиторів, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні і за відсутності представників кредиторів за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційних скарг, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.01.2013 року за заявою Компанії Айв екс Інк. (Ivex Ink) на підставі ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушено провадження у даній справі про банкрутство ПАТ «Будшляхмаш» (т.1, а.с.1-2).

За результатами підготовчого засідання господарським судом Сумської області винесено ухвалу від 07.03.2014 року, якою визнано розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора - Компанії Айвекс Інк. (Ivex Ink.), у сумі 5637506,29 грн.

Зобов'язано ініціюючого кредитора - Компанії Айвекс Інк. (Ivex Ink.), у десятиденний строк за його рахунок подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення судом справи про банкрутство, в якому зазначити: повне найменування боржника, його поштову адресу та банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна; докази подання оголошення надати суду в триденний строк після його публікації.

Ухвалено розпоряднику майна разом з керівником боржника розглянути вимоги кредиторів, скласти реєстр вимог кредиторів і підписаний розпорядником майна та керівником боржника реєстр вимог кредиторів не пізніше ніж за три дні до попереднього засідання подати суду.

Зобов'язати розпорядника майна виконати всі обов'язки, передбачені ч.9 статті 13, ч.5 статті 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», надати у попереднє засідання суду аналіз фінансової, господарської і інвестиційної діяльності боржника, його положення на товарному ринку на час проведення попереднього засідання суду.

Зобов'язано керівника боржника разом з розпорядником майна боржника здійснити інвентаризацію всіх активів боржника, копії актів інвентаризації надати суду.

Крім того, вказаною ухвалою призначено засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи прийнята постанова про визнання його банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура, чи припинено провадження у справі про банкрутство (т.1, а.с. 174-176).

Публікація оголошення про порушення справи №920/137/13-г про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» розміщена в газеті «Урядовий кур'єр» №53 (4939) від 21.03.2013 р. (т. 1, а.с.184).

19.04.2013 року ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулося із заявою про визнання кредиторських вимог на загальну суму 91358205,99 грн. з яких: 14738923,82 грн., як забезпечені заставою; 2880261,34 грн., як забезпечені заставою; 73664286,23 грн., як забезпечені заставою, 73587,60 грн. судових зборів по справах №43/378-22/286 та №34/12, 1147,00 грн. - судового збору за подання заяви у даній справі (т.3, а.с. 100-109).

Ухвалою господарського суду від 24.04.2013 року заяву банку призначено до розгляду в попередньому засіданні, проте в подальшому її розгляд неодноразово відкладався.

Відповідно до письмових пояснень від 21.10.2013 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» уточнив свої вимоги до боржника та просив визнати такі кредиторські вимоги:

14738923,82 грн. - заборгованість по кредитному договору №263 від 27.12.2005 року та додатковими угодами №2, 3 ,4, 5 до нього, які заявник просив включити в реєстр вимог кредиторів у першу чергу як такі, що забезпечені заставою;

2880261,34 грн. - заборгованість по іпотечним договорам від 18.08.2009 року та від 19.08.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ВАТ «Будшляхмаш» (майновий поручитель), з метою забезпечення виконання зобов'язання ТОВ «Декорт» за кредитним договором №80 від 18.08.2009 року, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Декорт», які заявник просив включити в реєстр вимог кредиторів у першу чергу, як такі, що забезпечені заставою;

73587,60 грн. - судові збори по справах №43/378-22/286 та №34/12, які заявник просив включити в реєстр вимог кредиторів у четверту чергу.

1147,00 грн. - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог, який заявник просить включити в реєстр вимог кредиторів у першу чергу (т.6, а.с. 133-136).

04.03.2014 року господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу, якою визнано грошові вимоги кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк» з урахуванням уточнень до заяви та внесено їх до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Будшляхмаш» (т.7, а.с. 44-51).

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство) у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені) (в редакції статті, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того, чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. Обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом, оскільки відповідно до статті 14 Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 вказаного Закону вимоги конкурсних, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно ч. 6 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються до реєстру вимог кредиторів.

Абзацом 6 ст. 1 Закону передбачено, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Черговість задоволення вимог кредиторів передбачена ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо кредиторських вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») у розмірі 14738923,82 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.2005 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Будшляхмаш» укладено кредитний договір №263, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом в сумі 5000000,00 грн. з терміном користування до 27.12.2007 року, з процентною ставкою 18% річних.

Додатковою угодою №1 від 29.12.2005 року до кредитного договору сторони узгодили, що банк надає боржнику транш кредиту в сумі 5000000,00 грн. зі ставкою 18% річних, на строк до 27.12.2007 року.

Додатковою угодою №1 від 28.03.2006 року до кредитного договору сторони узгодили викласти пункт 2.7.4 в наступній редакції: «Починаючи з березня 2006 року, фактично розраховані проценти за три поточні календарні місяці позичальник перераховує на рахунок №2068230061109 в Першій Київській філії АТ ВАБанк , МФО 321637 один раз на три місяці, не пізніше 28 числа третього місяця, починаючи з 28.05.21006 року».

Додатковою угодою №2 від 26.12.2006 року до кредитного договору сторони внесли зміни в пункт 2.1, 2.2., 2.3 ст. 2 кредитного договору, зокрема, змінивши позичковий рахунок та встановили, що повернення кредиту позичальник здійснює до 16:00 години 18.01.2008 року. Також, сторони встановили, що позичальник сплачує на користь банку комісію за внесення змін до умов кредитного договору в сумі 500,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 07.03.2008 року до кредитного договору сторони узгодили, що термін повернення кредиту до 24.12.2010 року.

Додатковою угодою №4 від 13.07.2009 року до кредитного договору сторони узгодили, що кредит надається у формі не поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом, встановленим за видами валют в розмірах: 1500000,00 доларів США та 5000000,00 грн.; процентна ставка за користування кредитом по траншах кредиту в доларах США 15,25% річних; по траншах кредиту в гривані 21,5% річних. Сторони узгодили, що банк надає позичальнику транш кредиту в сумі 1500000,00 доларів США за ставкою 15,25% річних, на строк до 10.10.2009 року.

Додатковою угодою №5 від 04.02.2010 року до кредитного договору сторони узгодили, що проценти, нараховані за період з 28.08.2009 року по січень 2010 року, та проценти, які будуть нараховані за лютий-березень 2010 року, сплачуються в строк до 25.03.2010 року. Сторони узгодили, що банк надає позичальнику транш кредиту в сумі 1500000,00 доларів США зі ставкою 15,25% річних, на строк до 16.08.2010 року.

Відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року по справі №43/378-22/286 позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» частково задоволено, а саме: стягнуто з ПАТ «Будшляхмаш» на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 1097000,00 доларів США боргу по кредиту, що еквівалентно 8764810,60 грн.; 136291,67 доларів США пені за прострочення сплати кредиту, що еквівалентно 1088943,18 грн.; 10980,16 доларів США пені за прострочення сплати відсотків, що еквівалентно 87729,28грн.; 38940,61 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 2580,64 грн. інфляційних збитків за прострочення сплати кредиту, 43043,85 грн. інфляційних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 47851,60 грн. судових витрат.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 року.

У своїй заяві банк зазначає, що, оскільки заборгованість існує та постійно збільшується, проведено бухгалтерські розрахунки боржника, якими встановлено, що борг ПАТ «Будшляхмаш», станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство (тобто на 17.01.2013 року), становить 13888948,82 грн.:

прострочена заборгованість за кредитом 1097000,00 доларів США;

загальна заборгованість за процентами 348990,74 доларів США;

пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 20790,93 доларів США;

пеня за несвоєчасне погашення кредиту 84103,33 доларів США;

інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту 1363567,11 грн.;

інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів 129157,90 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у ПАТ «ВіЕйБі Банк» були наявні правові підстави для здійснення нарахувань за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року з урахуванням додаткових угод до нього.

Боржник - ПАТ «Будшляхмаш», не надав, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, належних доказів у підтвердження того, що ним належним чином виконано зобов'язання за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року з урахуванням додаткових угод до нього, і що заборгованість відсутня.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянтів щодо неправомірного розрахунку сум заборгованості станом на момент порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки такі висновки не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України. Також, юридично неспроможними є доводи скаржників щодо порушення норм чинного законодавства, які полягають у розрахунку інфляційних збитків за основною заборгованістю, вираженою у іноземній валюті, оскільки визначення у договорі грошових зобов'язань у іноземній валюті не суперечить чинному законодавству та не звільняє боржника від відповідальності, передбаченою статтею 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані ПАТ «ВіЕйБі Банк» розрахунки, колегія суддів встановила, що вони є належними та такими, що підтверджують наявну заборгованість. При цьому, ані боржник, ані арбітражний керуючий Ковеза А.І. не надали до суду доказів у спростування розрахунків кредитора ПАТ «ВіЕйБі Банк».

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Будшляхмаш» з метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року укладено договори іпотеки та договори застави.

Між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (правонаступник якого ПАТ «ВіЕйБі Банк») і ВАТ «Будшляхмаш» (правонаступник якого ПАТ «Будшляхмаш») укладено іпотечний договір від 29.12.2005 року, згідно з яким ПАТ «Будшляхмаш» (іпотекодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року (зі всіма змінами та доповненнями), укладеним між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ПАТ «Будшляхмаш», передало в іпотеку, а ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (іпотекодержатель) прийняв в іпотеку предмет іпотеки - споруду ливарного цеху, побутові приміщення цеху №1 (в літері XIII (цифра)), загальною площею 4001.90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, (нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями).

Згідно з п. 1.2 іпотечного договору від 29.12.2005 року предметом іпотеки забезпечується невиконання зобов'язання іпотекодавця у розмірах, зазначених у кредитному договорі №263, що складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Узгоджена сторонами іпотечного договору оціночна вартість предмета іпотеки становить 16271256,00 грн.

Договором про внесення змін до іпотечного договору від 11.04.2008 року сторони узгодили, зокрема, що зобов'язання позичальника (ПАТ «Будшляхмаш») перед кредитором (ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») за кредитним договором №263 полягає у поверненні кредиту у сумі 5000000.00 грн.; встановлено термін остаточного повернення - 24.12.2010 року включно; сплата процентів визначена у розмірі 18% річних; узгоджено сплачувати штрафи та пені та інші належні платежі, передбачені кредитним договором, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором, з урахуванням усіх змін, доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

Договором про внесення змін і доповнень до іпотечного договору від 13.07.2009 року сторони узгодили, зокрема, що зобов'язання позичальника (ПАТ «Будшляхмаш») перед кредитодавцем (ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») полягає у поверненні кредиту з максимальним лімітом у сумах 1500000,00 дол. США та 5000000,00 грн. з терміном повернення до 16:00 год. 24.12.2010 року у безготівковій формі на відкритий позичковий рахунок згідно з умовами та графіком повернення кредиту, що зазначений у кредитному договорі №263, а також сплачувати проценти за користування кредитом по траншах у доларах США - 15,25% річних, по траншу у гривнях - 21,5% річних. Сторони також узгодили оціночну вартість предмета іпотеки у сумі 30370000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ в еквіваленті складає 6013861,39 дол. США.

Крім того, між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (правонаступник якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», заставодержатель) та ВАТ «Будшляхмаш» (правонаступник якого є ПАТ «Будшляхмаш», заставодавець) з метою забезпечення виконання зобов'язання ПАТ «Будшляхмаш» за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року, зокрема, щодо повернення кредитних коштів, а також зобов'язань із сплати всіх інших санкцій, комісій, виплат та штрафних санкцій, визначених у кредитному договорі, а також зобов'язань за договором застави, укладено договір застави від 13.07.2009 року, згідно з яким заставодавець надав заставодержателю в заставу майнові права, що полягають у праві вимоги передачі права власності на обладнання: грейдер New Holland - F 156,6 в кількості 1 штука; автокран Grove - GMK 3050 в кількості 1 штука; міні-самоскид Sontige в кількості 4 штуки; навантажувач фронтальний Volvo - L 60 F в кількості 2 штуки; екскаватор САSЕ -788 Р в кількості 4 штуки; дизельний генератор Gеkо 380000ЕD-S/DЕDА SS в кількості 3 штуки, загальною вартістю 1500000,00 дол. США, що по курсу НБУ станом на дату укладення договору становить 11436600,00 грн., від компанії Webbing LTD (Тоrtola, Вritish Virgin Islands) відповідно до контракту №09-07-09 від 09.07.2009 року, укладеного між Webbing LTD та заставодавцем зі всіма змінами, доповненнями та додатками до нього.

Між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (новий кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Будшляхмаш» (кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальною обставиною) від 13.07.2009 року, згідно з яким кредитор відступив новому кредитору право вимоги (з відкладальною обставиною) майнових прав, що полягають у праві вимоги передачі права власності на вищевказане майно. Відкладальною умовою, відповідно до договору, є невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №263 від 27.12.2005 року, укладеному між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ВАТ «Будшляхмаш» та/або заставодавцем за договором застави.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції чинній станом на момент порушення провадження у справі) кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. У першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вимоги в сумі 13888948,82 грн. є такими, що виникли у кредитора до дня порушення провадження у справі про банкрутство, підтверджені поданими розрахунками та рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012 року по справі №43/378-22/286, а отже є безспірними та правомірно визнані судом першої інстанції та включені до першої черги реєстру вимог кредиторів як такі, що забезпечені заставою.

У своїй заяві про визнання кредиторських вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» також зазначав, що п. 3.3.16 кредитного договору №263 від 27.12.2005 року встановлено, що у разі прийняття господарським судом ухвали щодо порушення справи про банкрутство позичальника останній зобов'язаний не пізніше трьох банківських днів з дня її отримання письмово повідомити про це кредитодавця.

Пунктом 4.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі порушення позичальником п.п. 3.3.3-3.3.18 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю штраф в розмірі 5% суми кредиту, визначеній у п. 1.1.1 договору за кожен випадок порушення.

Враховуючи, що боржник письмово не повідомив банк про винесення господарським судом ухвали про порушення справи про банкрутство позичальника, банк нарахував штраф в розмірі 5% від суми договору, а саме 250000,00 грн. та 75000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 599475,00 грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, які виникли після порушення провадження у справі.

Нарахований ПАТ «ВіЕйБі Банк» штраф у розмірі 5% від суми договору, а саме 250000,00 грн. та 75000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 599475,00грн. не є за своїм змістом конкурсною кредиторською заборгованістю, оскільки виникла (підстава для нарахування) після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ «Будшляхмаш». Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у визнанні таких кредиторських вимог і включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Щодо кредиторських вимог ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») у розмірі 2880261,34 грн. колегія суддів зазначає, що вказані кредиторські вимоги виникли на підставі укладених між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Будшляхмаш» іпотечних договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «Декорт» 18.08.2009 року укладено кредитний договір №80, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти з лімітом в сумі 3000000,00 грн. з терміном користування до 17.08.2012 року, процентною ставкою 21,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором №80 між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ПАТ «Будшляхмаш» укладено іпотечні договори, а саме: іпотечний договір від 18.08.2009 року, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором №80 передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно - споруда УМС площею 1324,2 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, з усіма його приналежностями.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору сторони узгодили, що предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

Згідно умов іпотечного договору від 19.08.2009 року іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором №80 передав, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно - споруду складу виробничо-диспетчерського відділу, площею 319,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, з усіма його при належностями.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору сторони узгодили, що предметом іпотеки забезпечується зобов'язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, , комісії, відшкодування збитків, витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» надав до заяви про визнання кредиторських вимог розрахунок боргу позичальника ТОВ «Декорт» станом на 17.01.2013 року, з якого вбачається, що прострочена заборгованість по кредиту становить 2393473,49 грн.; заборгованість за процентами 211260,84 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 5520,20 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 180584,42 грн.; 3% річних 56574,39 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту 31804,03 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів 1043,97 грн.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» випливають із правовідносин, що походять із майнової поруки, а саме, із договорів іпотеки, укладених боржником - ПАТ «Будшляхмаш» з ПАТ «ВіЕйБі Банк» , в забезпечення основного кредитного зобов'язання ТОВ «Декорт» перед ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 572 Цивільного кодексу України визначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частина 1 ст. 583 Цивільного кодексу України визначає, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

Необхідною ознакою набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, виходячи з вимог п.п. 3, 7 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є наявність саме зобов'язань грошового, тобто фінансового характеру.

Майновий поручитель несе відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником умов кредитного договору тільки власним майном, переданим в іпотеку, заставу, а не в сумі грошових коштів, наданих банком позичальнику з урахуванням процентів, нарахованих за користування кредитом та інших платежів.

Статтею 42 Закону України «Про іпотеку» передбачено право, а не обов'язок майнового поручителя (іпотекодержателя) виконувати основне зобов'язання за боржника.

Згідно умов договорів іпотеки, банк є іпотекодержателем, а ПАТ «Будшляхмаш» є тільки іпотекодавцем, тобто боржник виступає майновим поручителем позичальника - ТОВ «Декорт», і несе відповідальність перед банком тільки власним майном, переданим в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань третьою особою за укладеними банком з нею кредитним договором.

Оскільки боржник - ПАТ «Будшляхмаш», не є позичальником за кредитним договором і не отримував грошові кошти в кредит у банка за цим договором, боржник не має зобов'язань повернути кошти та сплатити відсотки, а також інші платежі за кредитним договором. Боржник - ПАТ «Будшляхмаш», відповідно до договору іпотеки є тільки майновим поручителем за зобов'язаннями позичальника - ТОВ «Декорт».

Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у боржника - майнового поручителя за договорами іпотеки відсутні перед банком зобов'язання грошового, тобто фінансового характеру.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» до ПАТ «Будшляхмаш», які ґрунтуються на договорах іпотеки, є такими, що не мають статусу грошових, а отже не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк», не звернув увагу на вищевикладені обставини справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, правову природу вимог вказаного кредитора, що призвело до невірного застосування норм матеріального права, неправомірного визнання кредиторських вимог і включення їх до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, ухвала господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року в частині задоволення вимог ПАТ «ВіЕйБі Банк» на суму 2880261,34 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів першої черги підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову ПАТ «ВіЕйБі Банк» у визнанні вищевказаних кредиторських вимогах.

Щодо вимог в сумі 73587,60 грн. - судові збори по справах №43/378-22/286 та №34/12 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом» у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у т.ч. і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання кредиторських вимог банку в цій частині.

Щодо судового збору в сумі 1147,00 грн. за подання заяви про визнання кредиторських вимог господарський суд на підставі ч. 1 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника бо визнання його банкрутом» вірно визнав вказані вимоги та включив їх до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при винесенні ухвали місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, через що ухвала господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г підлягає частковому скасуванню, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» та арбітражного керуючого Ковеза Андрія Івановича - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 2 ч.1 ст. 103, п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ковеза Андрія Івановича задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г скасувати в частині затвердження реєстру вимог кредиторів з визнанням кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» у розмірі 2880261,34 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів до першої черги.

Прийняти в цій частині нове судове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» у визнанні кредиторських вимог на суму 2880261,34 грн. та включенні їх до першої черги реєстру вимог кредиторів.

В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 04.03.2014 року по справі №920/137/13-г залишити без змін.

Справу №920/137/13-г передати на розгляд господарського суду Сумської області.

Повний тест постанови складено 22 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.