Справа № 413/519/14-ц
Провадження № 2/413/516/14
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 квітня 2014 року м. Красний Луч
Краснолуцький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Чехова Є. М.,
при секретарі Гаріні М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Красний Луч Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Донбасантрацит" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Краснолуцька" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП "Донбасантрацит" про стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що під час виконання трудових правовідносин, працюючи на ДП «Донбасантрацит» в особі ВП шахта «Краснолуцька», його здоров'ю було заподіяно шкоду, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно до медичного висновку від 27.03.2013 р. № 5/345 ЛОКБ у зв'язку з професійним захворюванням позивач був змушений звільнитись з роботи за станом здоров'я, але в силу неусвідомленості у законах 08.04.2013 р. позивач був звільнений з підприємства на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням. 25 років його трудової діяльності пов'язані з умовами впливу шкідливих факторів негативно позначилося на його стані здоров'я та призвели до утворення професійного захворювання відповідно до Акту № 8 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.04.2013 р. -хронічний бронхіт другої ст. пилєвої етіології у фазі уповільненого загострення, пневмофіброз, емфізема легень, ЛН 1-2 ст.. Також, під час праці у відповідача 09.07.1988 р. була виробнича травма відповідно до акту № 93 від 10.07.1988 р., у зв'язку з чим виникли зрощений перелом середньої третини лівої стегнової кістки, розгинальна контрактура лівого колінного суглобу 2 ступені, стан після операції, травматичний рубець середньої третини стегна, хронічний травматичний остеомієліт стегна, стадія ремісії, помірно виражене порушення опоро динамічній функції, травма виробнича 1988 р., контрактура Дюпюітрена 4 пальців обох кистей 1 стадії без порушення функцій захоплення і утримання, посттравматичний ПТФС лівої нижньої кінцівки, рецедивуючи тромбофлебіти вен нижніх кінцівок, ХВН ст.. 4 ліворуч, з втратою ним професійної працездатності 40% відповідно до довідки МСЕК № 223449 серія 10 ААА від 11.06.2013 р.
Після тривалих обстежень вказане профзахворювання, та виробнича травма були встановлені та підтверджено МСЕК, і йому призначені страхові виплати у зв'язку з частковою втратою професійної працездатності.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 8 від 16.04.2013 року, складеного на ВП «Шахта «Краснолуцька» ДП «Донбасантрацит», вказано, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв'язку з недосконалістю технологічних процесів, неефективної роботи систем вентиляції кондиціювання повітря, пошкодження засобів і механізмів систем вентиляції, зокрема під час роботи позивач знаходився під впливом аерозолів шкідливих речовин переважно фібро генної дії, також був перевищені рівень фізичного динамічного перенавантаження, рівень шуму, вимушена робота на колінах - 100 % зміни при нормі 25% зміни, та інші порушення. Зазначені профзахворювання отримані позивачем з вини відповідача, внаслідок чого позивачу завдано глибоких фізичних та моральних страждань, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом заподіяного йому умовами виробництва, що виникли у зв'язку з переживанням постійного професійного фізичного болю. Все це призвело до вимушених змін у життєвих стосунках та змінило його звичний життєвий уклад. Через часткову втрату професійної працездатності, ушкодження здоров'я, погіршилося його загальне самопочуття. Встановлене захворювання, безсумнівно, впливає і на тривалість його життя, і негативно впливає на роботі всіх органів, а не тільки пошкоджених легенів, а також нижніх кінцівок. Позивачу довелося і доводиться переносити через профзахворювання фізичні страждання. Вони виражаються в тому, що у нього має місце задишка, утруднене дихання, ці симптоми супроводжуються болючим кашлем, у зв'язку з захворюванням ніг позивачу дуже важко пересуватись пішки, з віком все більше становиться незручностей, біль у суглобах, з віком становиться частіша та болюча.
Із-за профзахворювання позивач позбавлений можливості продовжувати свою трудову діяльність на шахті, тому що має обмеження в роботі і йому протипоказана праця у вугільній промисловості, якою він постійно займався, він вибув з свого трудового колективу, що також болісно відбилося на його емоційному стані. Позивач є ветераном праці посвідчення НОМЕР_1. Через профзахворювання позивач відчуває стомлюваність, що не дозволяє йому працювати так, як це було раніше до його захворювання.
Для того, щоб самопочуття не погіршувалося стрімко, позивачу доводиться і необхідно регулярно проходити курс лікування, а отже витрачати свій час і кошти на відвідування медичних установ, проходити різні процедури, що забирає час та визиває незручності. Позивач відповідно до принципів розумності та об'єктивності і справедливості оцінює моральну шкоду завдану з вини відповідача в 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить стягнути з ДП «Донбасантрацит» в особі ВП «Шахат «Краснолуцька» на його користь заподіяну професійним захворюванням моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
Представник позивача ОСОБА_3.у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі та надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача ДП «ДА» Жидкевич В.М. у судовому засіданні, позовні вимоги не визнала , просить застосувати вимоги ст. 233 КЗпП України, згідно з якими працівник має право звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права. Позивач пройшов огляд МСЕК 11.06.2013 року, а до суду звернувся лише у січні 2014 року, тобто пропущений процесуальний строк звернення до суду. Доказів того, що строк на звернення до суду пропущений з поважних причин ОСОБА_1 не надав, клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляв.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював гірничим очисного забою. Загальний трудовий стаж роботи складає 27 років 8місяців, з яких 22 роки 7 місяців- стаж роботи за професією, 25 років 9 місяців- у цеху в умовах впливу шкідливих факторів.
Відповідно до повідомлення про професійне захворювання форма П-3 від 24.04.2013 року за висновком ЛОКБ, відділенням профпатологіі ОСОБА_1 встановлений повний діагноз: хронічний бронхіт 2 стадії пилевої етіології у фазі уповільненого загострення, пневмофіброз, емфізема легень. Захворювання професійне, встановлене вперше. Встановлений супутній діагноз, який визначено у повідомленні про професійне захворювання:зрощений перелом середньої третини лівої стегнової кістки. Розгинальна контрактура лівого колінного суглобу 2 ступені. Стан після операції 1988р. Травматичний рубець середньої третини стегна. Хронічний травматичний остеомієліт стегна, стадія ремісії. Помірно виражене порушення опорно динамічній функції. Травма виробнича 1988р.. Контрактура Дюпюітрена IV пальців обох кистей I стадії без порушення функції захоплення і утримання. Постравматичний ПТФС лівої нижньої кінцівки. Рецидивуючи тромбофлебіти вен нижніх кінцівок. ХВН ст.С4 ліворуч.
Як вбачається з акту № 8 розслідування причин хронічного професійного захворювання від 16.04.2013 року шахтою імені «Краснолуцька» ДП «Донбасантрацит» було проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання відносно ОСОБА_1
Згідно витягу з акту огляду МСЕК № 223449 від 11.06.2013 року ОСОБА_1 первинно було встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 27.05.2013 року по 01.06.2015 року, в тому числі 15% - трудове каліцтво з 09.07.1988 повторно, 25% - хронічний бронхіт - первинно.
Згідно ч. 1 ст. З Конституції України, передбачено, що людина, її життя і здоров'я, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним орган.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» право на відшкодування моральної шкоди є значною гарантією захисту прав і свобод громадян.
Законом України від 23.02.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 30.03.2007 року, виключено ч. З ст. 34 цього Закону, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди. Відтепер застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соцстраху, яке вони мали відповідно до положень первинної редакції цього Закону України.
Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 08.10.2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст. 237- 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Суд вважає, що факт порушення відповідачем прав ОСОБА_1 як працівника повністю знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. При цьому вина позивача у виникненні професійного захворювання відсутня.
Суд не може взяти до уваги посилання відповідача щодо застосування строку позовної давності.
До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст..233 КЗпП України), однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, шо випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами, винесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року.
Аналогічний висновок міститься і в Аналізі Вищого Спеціалізованого Суду України судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків від 26.03.2012 року, з якого вбачається, що відповідно до п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування збитків, завданих каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих прав, як право на життя та право на охорону здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
На підставі зазначеного, враховуючи характер отриманого позивачем професійного захворювання, яке призвело до моральних страждань потерпілого, у зв'язку з ушкодженням його здоров'я, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а також неможливістю у повній мірі реалізувати своє право на працю за професією, оскільки його професійна працездатність частково втрачена, наслідком чого є наявність моральних страждань, виходячи з вимог розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розміру компенсації моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 8, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 268 , 1167 ЦК України, ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Краснолуцька» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта "Краснолуцька» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну професійним захворюванням, у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп..
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта "Краснолуцька» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп..
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Головуючий суддя Є. М. Чехов