Справа №577/398/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Разумова І. Є.
Номер провадження 22-ц/788/829/14 Суддя-доповідач - Попруга С. В.
Категорія - 55
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року м.Суми
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Попруги С. В.,
суддів - Ільченко О. Ю., Рибалки В. Г.,
з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Італавто»,
про захист прав споживачів, стягнення неустойки за затримку усунення недоліків у розмірі 127547 грн., пені в розмірі 2536,88 грн., витрат на транспортування транспортного засобу в розмірі 439,44 грн.,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Автомобільна компанія "Італавто" на користь ОСОБА_3 185,40 грн. витрат на транспортування транспортного засобу.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ТОВ "Автомобільна компанія "Італавто" у дохід держави судовий збір у розмірі 102,77 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до викладення тих обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
У судовому засіданні представники ТОВ "Автомобільна компанія "Італавто" Коваленко К.І. та Нестеренко А.В. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Судом першої інстанції по суті встановлено, що 04 лютого 2011 року ТОВ "Італавто Суми" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) уклали договір № 04 купівлі-продажу транспортного засобу відповідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти новий автомобіль, модель "Fiat Albea" та оплатити за автомобіль його ціну, яка становить 95900 грн. Право власності на автомобіль переходить до покупця за умов, передбачених договором, після підписання акту прийому-передачі автомобіля по якості та комплектності та оплати продавцю суми, що відповідає 100% ціни загальної вартості автомобіля.
Відповідно до акту приймання-передачі автомобіля до вищевказаного договору від 10 лютого 2011 року ОСОБА_3 підтвердив, що він отримав від ТОВ "Італавто Суми" автомобіль "Fiat Albea".
Згідно угоди № 4 про гарантійні зобов'язання, яка є додатком до договору купівлі-продажу № 4 від 4 лютого 2011 року і яку уклали ТОВ "Італавто Суми" та ОСОБА_3, на товар поширюється гарантія якості в обсязі згідно з цією угодою, яка обмежується періодом в 36 місяців або 100000 км пробігу з дати його продажу (п.4.1) Терміни дії цієї угоди починаються з моменту передачі товару покупцю і закінчуються разом з гарантійним терміном на товар (п.6.3).
У сервісній книжці на автомобіль позивача також зазначено, що гарантійне обслуговування та ремонт виконується в термін дії гарантійного періоду на умовах "Угоди про гарантійні зобов'язання". На товар поширюється гарантія якості в обсязі згідно з цією угодою, яка обмежується періодом в 36 місяців або 100 тис. км пробігу з дати його продажу, якою вказане 10 лютого 2011 року.
Пунктом 4.7 угоди № 4 про гарантійні зобов'язання передбачено, що термін виконання гарантійного ремонту не повинен перевищувати тридцяти календарних днів з дня звернення покупця, про що сторони досягли згоди підписавши вищевказану угоду.
16 квітня 2013 року була проведена діагностика ходової частини автомобіля позивача. В той день автомобіль відповідачеві для проведення гарантійного ремонту не передавався і до 20 травня 2013 року, коли позивач приїхав до відповідача і був усунутий недолік кульової опори, автомобіль знаходився у позивача. Даний недолік був усунутий відповідачем 20 травня 2013 року, тобто протягом одного дня.
07 жовтня 2013 року позивач написав відповідачеві заяву про виникнення недоліків у управлінні подушкою безпеки. У цей же день позивач також написав відповідачеві заяву про видачу автомобіля для подальшої експлуатації, відповідно якої у зв'язку з несправністю блоку управління подушки безпеки позивач взяв на себе відповідальність за подальшу свою безпеку та безпеку пасажирів до поновлення працездатності блоку управління подушками безпеки.
07 листопада 2013 року протягом одного дня даний недолік автомобіля був виправлений відповідачем.
У період з 07 жовтня 2013 року до 07 листопада 2014 року, коли був усунутий недолік в управлінні подушкою безпеки, автомобіль знаходився у позивача в його користуванні.
07 листопада 2013 року позивач написав на ім'я відповідача заяву, в якій вказав, що у автомобілі не фіксується сонцезахисний козирок. Будь-яких інших документів до заяви не було долучено.
Пунктами 4.2, 4.3 угоди № 4 про гарантійні зобов'язання, яку уклали ТОВ "Італавто Суми" та ОСОБА_3, також передбачено, що усі вимоги покупця розглядаються після пред'явлення останнім наступних документів: оригіналу сервісної книжки на товар, копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії паспорту (копії сторінок паспорту, де зазначено прізвище, ім'я, по батькові та адреса проживання покупця) або юридичні реквізити покупця, копію свідоцтва платника податків як для юридичної так і для фізичної особи.
Датою звернення покупця з вимогою, вважається дата передачі дилерському підприємству оформленої належним чином заяви з додаванням документів згідно п.4.2 цієї Угоди. У випадку, коли покупець не надав дилерському підприємству оформлену належним чином заяву та комплект документів згідно з п.4.2 цієї Угоди, звернення покупця не є дійсним.
Листом № 3 від 30 січня 2014 року відповідач повідомив позивача про необхідність надання комплекту документів для вирішення питання про проведення гарантійного ремонту.
Однак ОСОБА_3 ніяких документів відповідачеві не надав, нікуди не звертався з приводу ухилення відповідача або його відмови виконати гарантійні роботи, як це передбачено п.20 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721. Позивач не передавав відповідачу автомобіль для проведення гарантійного ремонту, будь-яких інших дій не робив, наряд-замовлення не оформлявся, ці обставини позивач підтвердив у судовому засіданні.
Згідно п. 5.1.3 угоди № 4 гарантійні зобов'язання не дійсні у випадку, коли покупець не надав негайно дилерському підприємству можливість усунути виявлений незначний недолік або недолік.
13 вересня 2013 року, 07 жовтня 2013 року та 07 листопада 2013 року відповідачем виконувались роботи з технічного обслуговування автомобіля позивача, що підтвердив ОСОБА_3 в судовому засіданні. При цьому за цей період автомобіль відповідачеві не передавався, він знаходився у позивача, роботи з технічного обслуговування виконувались лише у вищевказані дні в присутності ОСОБА_3. Діючим законодавством не встановлений граничний термін виконання технічного обслуговування і відповідно сплата пені за порушення такого терміну.
Позивачем, як споживачем, не доведено, що за вищезгаданих обставин він у встановленому законом порядку пред'явив вимоги до відповідача про безоплатне усунення недоліків автомобіля "Fiat Albea" та, що з вини відповідача відбулася затримка усунення недоліків автомобіля "Fiat Albea", на наявність яких він посилався в позовній заяві, у зв'язку з чим має наступити відповідальність відповідача у виді сплати неустойки в розмірі одного відсотка від вартості товара за кожен день прострочення, що становить 127547 грн.
Пунктом 21 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, передбачено, для виконання гарантійного ремонту ДТЗ доставляється споживачем на один із пунктів сервісної мережі з компенсацією виконавцем (продавцем, виробником) споживачу підтверджених витрат на транспортування ДТЗ.
Відстань між м. Конотоп та м. Суми складає 128 км.
Вартість бензину А-95, який використав позивач складає 10,65 грн. за 1 літр. Витрати пального даного автомобіля при змішаному циклі становить 6,8 літра на 100 км.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню витрати на бензин в розмірі 185,40 грн. (6,8л х 128 : 100 х 10,65 х 2) при поїздці ОСОБА_3 лише 07 листопада 2013 року, коли проводились роботи з гарантійного ремонту автомобіля позивача, оскільки в цей день позивач приїздив на технічне обслуговування.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Названі обставини доведено ТОВ "АК "Італавто", тоді як ОСОБА_3 на порушення положень ст. 60 ЦПК України, не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог.
Висновки суду по суті спору відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався в рішенні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, ст.ст. 1, 2, 7, 8, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 1, 2, 3, 4, 20, 21, 22, 23, 24, 25 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за № 72/10352 та п. 60 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11 листопада 2002 року №792, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 лютого 2003 року за №122/7443, а також положеннями договору №4 купівлі-продажу транспортного засобу від 04 лютого 2011 року (а.с. 55-59), угоди №4 про гарантійні зобов'язання, яка є додатком до вищевказаного договору купівлі-продажу (а.с. 60-64), умовами викладеними у сервісній книжці на ім'я позивача (а.с. 9-29).
Як правильно встановив суд першої інстанції, відповідач у спірному періоді дотримався вимог законодавства, умов договору, угоди, гарантійних зобов'язань, будь-яких прав споживача, про порушення яких доводить ОСОБА_3, відповідач не порушив, тому не має нести відповідальність на якій наполягає ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги по суті зводяться до викладення фактичних обставин, яких не існувало, за своїм характером носять характер припущень, довільного тлумачення норм права, посилання на норми права, які не регулюють спірні правовідносини, а тому до уваги не приймаються.
Інші доводи апеляційної скарги не мають юридичного значення, а тому не впливають на висновки суду по суті спору.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -