ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 р. Справа № 804/3460/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С.

при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представника позивача - Лосякова І.В. представника відповідача - Максимової М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Концерна «СоюзЕнерго» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка Концерну «СоюзЕнерго», код за ЄДРПОУ - 31965106 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р.р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р.р. На підставі висновків відображених в акті перевірки Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002142201 від 11.10.2013 р.

Позивач, вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, посилаючись на те, що викладені в актах перевірок факти та висновки відповідача є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження виводів про нікчемність правочинів. За таких обставин, позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати прийняте Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток приватних підприємств від 11.10.2013 року № 0002142201 на загальну суму 437 505, у тому числі за основним платежем 437 504 грн. та штрафних санкцій на суму 1 грн.; стягнути з відповідача судовий збір на його користь.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, з викладених у ньому підстав. Також зазначив, що інші податкові повідомлення-рішення, які були складені за наслідками перевірки, копії яких містяться в матеріалах справи були сплачені Концерном «СоюзЕнерго» в добровільному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що у зв'язку із неподанням до перевірки первинної документації, а саме подорожніх листів, товарно-транспортних накладних та інших документів, не можливо встановити зв'язок господарських операцій, які відображені у податковій декларації з податку на прибуток, в частині доходу з продажу запірної арматури ВАТ «Полтавський ГЗК» з господарською діяльністю позивача. Також, перевіркою не встановлено факту постачання товару ТОВ «Союзарматура».

З урахуванням викладеного, висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток ґрунтуються на нормах законодавства, а тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0002142201 від 11.10.2013 р. є цілком вірним та законним. За таких обставин, представник відповідача просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що статутні документи Концерну «СоюзЕнерго» зареєстровані Новомосковським міськрайонним управлінням юстиції в Дніпропетровській області 18.03.2002 року, за номером державної реєстрації 1229 120 0000 000446. Концерн «СоюзЕнерго» (код ЄДРПОУ 31965106) взято на податковий облік з 02.04.2002 року за №1290 та зараз перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом також встановлено, що у період з 09.08.2013 року по 06.09.2013 року на підставі направлень від 09.08.2013 року № 295, 296, № 326 від 13.08.2013 року, № 339 від 19.08.2013 року, № 453 від 17.09.2013 року, виданих Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно із п.75.1. ст.75, ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI посадовими особами Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена планова виїзна перевірка Концерна «СоюзЕнерго», код за ЄДРПОУ - 31965106 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р.р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 р.р.

Порушення встановлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 27.09.2013 року № 409/221/31965106, а саме:

- п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), 14.1.56. п.14.1. ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, занижено податок на прибуток в загальній сумі 437 504 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 400 500 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 37 004 грн.;

- п.п.14.1.36., 14.1.181. п.14.1. ст.14, п.198.3., 198.6. ст.198 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 75 528 грн., в тому числі за листопад 2011 року на суму 6 322 грн., за грудень 2011 року на суму 12 490 грн., за лютий 2012 року на суму 14 697 грн., за березень 2012 року на суму 12 607 грн., за квітень 2012 року на суму 8 251 грн., за травень 2012 року на суму 1 385 грн., за червень 2012 року на суму 5 273 грн., за липень 2012 року на суму 2 463 грн., за серпень 2012 року на суму 6 609 грн., за жовтень 2012 року на суму 5 431 грн.;

- п.168.1. ст.168, п.171.2. ст.171, п.176.2. ст.176 Податкового кодексу в результаті чого донараховано податок на доходи у сумі 3 564,5 грн.;

- п.3.6 Наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 Про Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

За результатами перевірки 11 жовтня 2013 року відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0002142201 на загальну суму 437 505 грн., у тому числі: за основним платежем - 437 504 грн., за штрафними санкціями - 1 грн.

Позивач не погодившись із висновками вищезазначеного акту перевірки та винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області листом від 21.10.2012 року за № 704. Відповідач своїм рішенням від 21.02.2014 року № 3510/6/99-99-10-01-15 оскаржувані висновки акту перевірки та податкове повідомлення-рішення залишив без змін, а скаргу позивача без задоволення.

У судовому засіданні також встановлено, що у період з 29.11.2013 року по 09.12.2013 року на підставі направлення від 29.11.2013 року № 574, виданого Новомосковською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно із п.п.78.1.5. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI посадовими особами Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка Концерна «СоюзЕнерго», код ЄДРПОУ - 31965106, з питань формування податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Порушення встановлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті від 09.12.2013 року № 462/221/31965106, а саме:

-п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року за № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), 14.1.56. п.14.1. ст.14, п.п.135.5.4. п.135.5. ст.135 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, занижено податок на прибуток в загальній сумі 437 504 грн. у т.ч. за І квартал 2011 року на суму 400 500 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 37 004 грн.

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0002142201 є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 14.1.36. ст.14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного здійснення оплачених послуг, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цих послуг.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ВАТ «Полтавський ГЗК» укладено договір від 09.02.2011 року №539/4638, за яким позивач зобов'язується поставити, а ВАТ «Полтавський ГЗК» прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях та рахунках, які є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення операцій позивачем надані наступні документи: видаткова накладна № РН-1134 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1135 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1136 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1137 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1138 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1178 від 13 жовтня 2011 року, видаткова накладна №РН-1177 від 20 жовтня 2011 року, видаткова накладна № РН-1165 від 20 жовтня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 14 жовтня 2011 року, товарно-транспортна накладна від 21 жовтня 2011 року, виписки по рахункам за періоди з 18.10.2011 року по 19.10.2011 року, з 25.10.2011 року по 26.10.2011 року, з 07.01.2011 року по 10.10.2011 року, з 05.10.2011 року по 06.10.2011 року, з 04.10.2011 року по 05.10.2011 року; договір на перевезення вантажу №32 від 06.02.2008 року.

Судом також встановлено, що 02 вересня 2010 року між Концерном «СоюзЕнерго» та ТОВ «Союзарматура» було укладено договір № 02/09-2010, за яким Концерн «СоюзЕнерго» зобов'язується поставити, а ТОВ «Союзарматура» прийняти та оплатити продукцію.

На підтвердження здійснення операцій позивачем надані наступні документи: видаткова накладна № РН-0076 від 10 лютого 2011 року, видаткова накладна № РН-0124 від 25 лютого 2011 року, довіреність № 000001 від 10 лютого 2011 року, довіреність № 000002 від 25 лютого 2011 року, податкова накладна від 24.12.2010 року № 1429, від 06.01.2011 року №59, від 13.01.2011 року № 60, від 10.02.2011 р. № 29, від 24.02.2011 р. № 81, звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку 26007122897001 з 24.02.2011 року по 24.02.2011 року; 26007122897001 з 24.12.2010 року по 24.12.2010 року; 26007122897001 з 06.01.2011 року по 06.01.2011 року; 26007122897001 з 13.02.2011 року по 13.01.2011 року.

Разом із цим, під час судового засідання встановлено, що Концерн «СоюзЕнерго» та його контрагент ТОВ «Союзарматура» орендують складські приміщення на території, що знаходиться за адресою м.Новомосковськ, вул.Зіни Бєлої, 156, а переміщення товару виконувалося за допомогою навантажувача, таким чином твердження відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних, як причини для непідтвердженості господарських операцій між позивачем та ТОВ «Союзарматура» є безпідставними.

Так, реальність виконання правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Союзарматура» та ВАТ «Полтавський ГЗК» підтверджується первинними документами, які підтверджують формування показників податкової звітності Концерна «СоюзЕнерго» та відображають реальність проведених господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем були надані первинні документи, такі як, товарно-транспортні накладні, довіреності, які виписувалися при отриманні товару та реєструвалися в журналі довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом із цим, суд не зважає на посилання відповідача в вищезазначених актах перевірки на акти перевірки контрагентів позивача, оскільки позивач не несе відповідальності за проходження товарів по ланцюгу після їх продажу.

Таким чином, первинні документи, а саме: договори, податкові накладні тощо, є підтвердженням факту отримання Концерну «СоюзЕнерго» від ТОВ «Союзарматура» та ВАТ «Полтавський ГЗК» товарів, а отже Концерном «СоюзЕнерго» було в повному обсязі підтверджено провадження господарської діяльності в розумінні п.14.1.36. ст.14 ПК України та ч.1 ст.3 ГК України, згідно з якою господарською діяльністю є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо непідтвердженості факту придбання позивачем товару ТОВ «Союзарматура» та ВАТ «Полтавський ГЗК», оскільки не виявлено жодних даних про те, в чому саме договори або окремі їх пункти, укладені між позивачем та його контрагентами суперечать актам законодавства чи моральним засадам суспільства, а також не зазначено, які первинні документи надані позивачем не відповідають законодавству.

Виходячи з вищевикладеного, факт продаж позивачем товару ТОВ «Союзарматура» та ВАТ «Полтавський ГЗК» є підтвердженим передачею запірної арматури ВАТ «Полтавський ГЗК» та Кульового крану Ду1000 Ру100 та задвижки 30с927 нжДУ100 ТОВ «Союзарматура».

З огляду на вищенаведене порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції від 22.05.19976 року за №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), 14.1.56 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI стосовно заниження податку на прибуток в загальній сумі 437 504 грн. з боку Концерна «СоюзЕнерго» - відсутні.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесене податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 року № 0002142201 є протиправним, а тому підлягає скасуванню, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.10.2013 р. № 0002142201, прийняте Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерн «СоюзЕнерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.