Справа № 490/12868/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Прохорова П.А.,

при секретарі - Крикливенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - державна реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2013 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, у якому посилаючись на те, що рішенням суду за нею визнано право власності на будівельні матеріали, використані при самовільному будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, та на те, що розпорядженням адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради вказаний будинок визнано готовим до експлуатації, просила визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, оскільки державний реєстратор прав власності на нерухоме майно відмовив у відповідній реєстрацій права власності позивача, про що виніс відповідне рішення.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач звернувся до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю, заявлені вимоги підтримала, просила позов задовольнити. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, проти їх задоволення не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у випадку коли відповідач у судовому засіданні визнає заявлені до нього позовні вимоги, суд за наявності на те правових підстав ухвалює рішення, яким задовольняє такі вимоги.

З наданих суду доказів вбачаються наступні обставини справи: 02 серпня 2012 року Центральним районним судом було розглянуто справу №1423/14145/2012, про що було ухвалено рішення, згідно тексту якого за позивачем визнано право власності на будівельні матеріали в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, які були використані при будівництві об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1.

Згідно розпорядження адміністрації Центрального району Миколаївської Міської ради №41-р від 01.03.2013 року нежитлову прибудову літ.А1 після переобладнання із сараю літ.Б, площею забудови 37,8 кв..м. загальною площею 26,6 кв.м. нежитлову прибудову літ. А2 площею забудови 24,2 кв.м. загальною площею 18,6 кв.м. по АДРЕСА_1, визнано готовими до експлуатації та було рекомендовано звернутись до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції для внесення змін до відповідного розділу Державного реєстру прав в частині опису об'єкта нерухомого майна.

В подальшому позивач з метою належної реєстрації права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами звернулась до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, однак 26 березня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ухвалив рішення про відмову у державній реєстрації прав позивача на вказаний житловий будинок та належні до нього господарські будівлі.

Виходячи з викладених обставин позивач вважає що її майнові права порушено.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та способом захисту такого інтересу є, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1, ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних осіб в межах заявлених нами вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили додаткового доказування не потребують.

Виходячи з усього вище викладеного суд доходить висновку про те, що заявлені позивачем вимоги є належним чином обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню, шляхом визнання за позивачем права власності на житловий будинок разом з належними до нього господарськими спорудами по вул. Річковій, 50 в мкр. Тернівка в м. Миколаєві.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 174, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа - державна реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Суддя Центрального районного

суду м. Миколаєва П.А. Прохоров