Судове рішення #36527
А8/124


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА


19.06.06р.


Справа № А8/124


За позовом:          Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Дніпропетровськ)

до:                              Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району (м. Дніпропетровськ)

про:          стягнення 4 835,93 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:


від позивача:                    Ахметова О.О. –провідний спеціаліст (дов. № 03-06/04 від 05.01.06 р.)

від відповідача:          не з’явився

Суть спору:


Позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, звернувся з позовом до відповідача і просить стягнути з останнього 4 835,93 грн. штрафних санкцій за не створення у 2004 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, нарахованих на підставі ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні»№875-ХІІ від 21.03.1991р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою господарського суду від 18.05.06 р. провадження у справі було зупинене за клопотанням відповідача до 06.06.06 р. включно.

Ухвалою господарського суду від 06.06.06 р. провадження у справі було поновлене, розгляд справи відкладено на 19.06.06 р.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.06 р. не з’явився.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відзиву на позов та представника відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, господарський суд, -


В С Т А Н О В И В :


Відповідно до Положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь в реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням підприємствами, (об'єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

Згідно ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 р. № 875-ХII, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі-Закон), Постанові КМУ № 314 від 03.05.95 р. “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, Постанові КМУ від 28.12.01 р. № 1767 “Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів”, відповідач повинний був створити в 2004 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, підписаного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства становила 123 особи, чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях за 4-х відсотковим нормативом, складає п'ять осіб, працюючих інвалідів на підприємстві відповідача у 2004 році було лише чотири особи.

Згідно п.п. 2, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.95 р. № 314 (далі-Положення), робочим мiсцем iнвалiда може бути: 1) звичайне робоче мiсце, якщо за умовами працi та з урахуванням фiзичних можливостей iнвалiда воно може бути використано для його працевлаштування; 2) спецiалiзоване робоче мiсце iнвалiда - робоче  мiсце, обладнане спецiальним технiчним оснащенням, пристосуваннями i пристроями для працi iнвалiда залежно вiд анатомiчних дефектiв чи нозологiчних форм захворювання та з урахуванням рекомендацiї медико-соцiальної експертної комiсiї (МСЕК), професiйних навичок i знань iнвалiда. Робоче мiсце iнвалiда вважається створеним, якщо воно вiдповiдає встановленим вимогам робочого мiсця для iнвалiдiв вiдповiдної нозологiї, атестоване спецiальною комiсiєю пiдприємства за участю представникiв МСЕК, органiв Держнаглядохоронпрацi, громадських органiзацiй iнвалiдiв, i введено в дiю шляхом працевлаштування на ньому iнвалiда.

Таким чином, робочим місцем інваліда може бути між-іншим звичайне робоче місце, яке може бути використане для працевлаштування інваліда.

Відповідачем на вимогу суду не було надано доказів фактичного створення п'яти робочих місць для інвалідів, зокрема –наказів про створення комісії з атестації робочих місць для інвалідів, про пристосування звичайних штатних робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням фізичних можливостей останніх, тощо.

Оскільки робоче місце інваліда вважається створеним з моменту працевлаштування на ньому інваліда (п. 3 Положення), а у відповідача фактично працювали у 2004 році чотири інваліда, докази фактичного створення відповідачем встановленого нормативу –п'ять робочих місць для інвалідів - відсутні.

Викладене підтверджується вищезгаданим звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік.

Крім того, відповідачем не надано суду звітів (форма № 3-ПН) за 2004 рік, на підтвердження факту повідомлення центра зайнятості про наявність вакансій для інвалідів.

Відповідно до ст. 20 вищевказаного Закону, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пiдприємства (об'єднання), установи i органiзацiї незалежно вiд форми власностi i господарювання, де кiлькiсть працюючих iнвалiдiв менша, нiж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статтi 19 цього Закону, щороку сплачують вiдповiдним вiддiленням Фонду України соцiального захисту iнвалiдiв штрафнi санкцiї, сума яких визначається у розмiрi середньої рiчної заробiтної плати на вiдповiдному пiдприємствi (в об'єднаннi), в установi, органiзацiї за кожне робоче мiсце, не зайняте iнвалiдом.

За розрахунком позивача та з урахуванням часткової сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій в сумі 960,00 грн., сума заявлених  до стягнення адміністративно-господарських санкцій складає 4 835,93 грн. Вказаний розрахунок виконаний позивачем у відповідності до чинного законодавства.

Стаття 19 Закону про захист інвалідів встановлює для підприємств нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

За ч. 1 ст. 18 Закону в редакції, що діяла у той час, працевлаштування iнвалiдiв здiйснюється органами Мiнiстерства працi України, Мiнiстерства соцiального захисту населення України, мiсцевими Радами народних депутатiв, громадськими органiзацiями iнвалiдiв.

Виходячи зі змісту наведених норм Закону, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, перелічені в ч. 1 ст. 18 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”, для реалізації державної політики зайнятості населення створюється державна служба зайнятості. Згідно чинному законодавству, державна служба зайнятості має право направляти громадян для працевлаштування на підприємства, в установи і організації при наявності там вільних робочих місць. У відповідності до Закону, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням та щомісяця подають цим центрам дані про наявність вільних робочих місць, у тому числі для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідно до п.п. 5 та 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, підприємства зобов”язані у межах встановленого нормативу створити за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів та проінформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наказом Держкомстату України № 244 від 06.07.98 р. затверджено форму державної статистичної звітності з питань працевлаштування й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення. У графі 4 вищезгаданого звіту передбачено безпосереднє інформування підприємствами про потребу у працівниках інвалідах.

Відповідач не надав суду доказів створення ним нормативної кількості робочих місць, повідомлення органів працевлаштування про наявність вакансій для інвалідів на підприємстві відповідача.

Листом Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради від 25.05.05 р. № 13/9 підтверджується, що відповідач протягом 2004 р. про наявність вакансій для інвалідів не повідомляв.

За таких обставин органи працевлаштування були позбавлені можливості направити до відповідача для працевлаштування інвалідів, порушення вимог Закону сталось з вини відповідача.

Цим же листом повідомляється, що до відповідача був направлений один інвалід на посаду двірника, який так і не був працевлаштований.

Таким чином, відповідач не створив п'яте нормативне робоче місце для інваліда, шляхом його працевлаштування на звичайне робоче мiсце, яке за умовами працi та з урахуванням фiзичних можливостей iнвалiда могло бути використане для його працевлаштування, що передбачено п.п. 2, 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 03.05.95 р. № 314.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів, штрафні санкції в сумі 4 835,93 грн. за вказане порушення відповідачем перераховані не були, що підтверджується матеріалами справи.

На момент розгляду справи штрафні санкції відповідачем на рахунок позивача не перераховані.

Доказів наявності чи відсутності прибутку у 2004 р. відповідач суду не надав.

Сплату штрафних санкцiй пiдприємства (об'єднання), установи і органiзацiї провадять вiдповiдно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженнi пiсля сплати всiх податкiв i зборiв (обов'язкових платежiв). У разi вiдсутностi коштiв штрафнi санкцiї можуть бути застосованi шляхом звернення стягнення на майно пiдприємства (об'єднання), установи i органiзацiї в порядку, передбаченому законом (ст. 20 Закону).

Як вбачається, наведена норма Закону не ставить обов'язок відповідача щодо здійснення оплати штрафних санкцій позивачу у залежність від наявності чи відсутності прибутку у підприємства, оскільки вказані штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно відповідача, що також передбачено і Законом України "Про виконавче провадження". Вказана стаття лише визначає джерело сплати штрафних санкцій у разі їх добровільної сплати підприємством.

Тобто, відмовити у задоволенні цього позову з тієї підстави, що за звітний період у підприємства не було прибутку, неможливо, оскільки, аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" дозволяє зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду штрафні санкції не можуть бути віднесені підприємством на собівартість продукції чи надані послуги.

Викладене є підставою для задоволення позову. Судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законами України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, “Про зайнятість населення”, ст.ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158, 160-163, 186, 264 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:


Адміністративний позов задовольнити.


Стягнути з Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Самарського району (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, 19; п/р № 26003095300694 в ДОФ АКБ УСБ ТВБВ № 095, МФО 305017, код 05451368):

q          на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 60/18; п/р № 31210230500010 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 25005978) –4 835,93 грн. штрафних санкцій;

q          в доход держбюджету (рахунок № 31114095500005 у відділенні банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786 відділення ДК у Жовтневому районі м.Дніпропетровська) –48,35 грн. витрат на держмито.


Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст. 186 КАС України.


Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.





Суддя                                                                                                              І.Ю. Дубінін

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація