АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - Бєлан Н.О.
суддів - Боголюбської Л.Б., Дзюбіна В.В.
за участю: прокурора Ємця А.А.
представника потерпілого ОСОБА_1 - адвокатаОСОБА_8захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5
засуджених - ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями: представника потерпілого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_8, захисника адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_6, на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року, яким:
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець м. Києва, раніше не судимий,-
засуджений:
- за ст. 121 ч. 2 КК України на 9 років позбавлення волі.
ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець м. Києва, раніше не судимий,-
засуджений:
- за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець м. Києва, раніше не судимий,-
засуджений:
- за ст. 121 ч. 2 КК України на 8 років позбавлення волі.
Стягнуто солідарно з засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 65100 грн.89 коп. та 200 тис. грн. в рахунок моральної шкоди, задовольнивши частково цивільній позов в цій частині .
Згідно до вироку суду, засуджені визнані винними у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10, встановивши такі обставини вчинення ними цього злочину.
29 липня 2009 року, приблизно о 3 год. 40 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 знаходились біля кафе «Т-2», що розташоване по вулиці Лятошинського у будинку № 18б в м. Києві, спостерігаючи, як раніше незнайомий їм ОСОБА_10, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, разом з товаришами з'ясовував стосунки з приводу їх побиття особами, що також відвідували цей клуб.
Між ОСОБА_6 та ОСОБА_10, раптово, на ґрунті особистих неприязних стосунках, виник словесний конфлікт, що переріс в бійку.
При цьому ОСОБА_6, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, схопив та тягав ОСОБА_10 за одяг, а коли обидва впали, він, опинившись зверху та піднявшись, почав наносити потерпілому удари ногами і руками по тулубу та в голову.
ОСОБА_9 та ОСОБА_7 також підбігли до останніх та, діючи спільно з ОСОБА_6, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, також почали наносити удари ногами і руками по тулубу ОСОБА_10, а всього не менше 18 ударів, з яких 10 - в голову, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, що спричинило смерть потерпілого.
В апеляції засуджений ОСОБА_6 порушує питання про зміну вироку в частині призначеного йому покарання, яке просить пом'якшити до 7 років позбавлення волі, оскільки він визнає свою вину, щиро кається, відшкодував частково моральну шкоду потерпілим, характеризується позитивно, а також обставини справи, які свідчать про те, що ініціатором конфлікту був потерпілий, та той факт, що він перший з'явився до міліції та зізнався у скоєнні злочину.
В апеляції захисник ОСОБА_2 теж просить вирок відносно ОСОБА_6 змінити та пом'якшити до 7 років позбавлення волі, оскільки вважає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_6 послався лише на позитивні характеристики ОСОБА_6 за місцем роботи і проживання, але поза увагою залишилась обставина, яка пом'якшує покарання, - часткове відшкодування шкоди у розмірі 10 тис. гривен (т. 4 а.с. 260), а також клопотання трудового колективу заводу ім. «С. Ковальської» з проханням передати ОСОБА_6 на поруки, що свідчить, на її переконання, про довіру до нього, а тому він може бути виправлений і без ізоляції від суспільства.
Крім того, апелянт зауважує, що на її думку, суд недостатньо урахував, що конфлікт між ОСОБА_10 і ОСОБА_6 виник з ініціативи самого потерпілого, та факт перебування ОСОБА_6 під вартою вже майже 6 років, що суттєво знижує суспільну небезпечність його особи.
В апеляції адвокат ОСОБА_8, як представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1, доводить про свої заперечення щодо перекваліфікації судом дій засуджених зі ст.115 ч.2 п.п.7, 12 на ст.121 ч.2 КК України, бо вважає, що такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, в якій, вважає, достатньо міститься доказів, які свідчать про зміст умислу засуджених, що був направлений на умисне вбивство потерпілого з хуліганських мотивів, використовуючи нікчемний привід - стан сп'яніння потерпілого, та за попередньою змовою групою осіб, дії яких були узгодженими, зокрема про що свідчили свідки, а також дані експертного дослідження та допитаний у судовому засіданні експерт про виявлення ним множинності ударів у життєво важливий орган - голову потерпілого, що були заподіяні ногою у взутті.
Також представник потерпілого вважає, що судом безпідставно виключені з обвинувачення посилання на те, що засуджені в час події перебували в стані алкогольного сп'яніння, та діяли з хуліганських мотивів.
На переконання адвоката ОСОБА_8, суд проігнорував неодноразові заяви сторони потерпілого про порушення вимог ст.278 КПК України (1960 року) і не вирішив питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11, який, приблизно за годину до смерті потерпілого, перший наніс удар в щелепу останньому, від чого він втрачав свідомість.
Не погоджується апелянт і з рішенням суду про часткове задоволення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, і вважає, що у вироку не наведені мотиви такого рішення, а тому порушує питання про зміну вироку в цій частині та просить стягнути з винних заподіяну їх злочинними діями моральну шкоду потерпілому в сумі 300 тис. грн.
Крім того, апелянт просить скасувати вирок та постановити новий, яким визнати винними засуджених у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 7,12 ч.2 ст. 115 КК України, за обтяжуючих обставин - в стані алкогольного сп'яніння, та призначити їм покарання в межах максимального розміру, передбаченого санкцією ст. 115 ч.2 КК України, бо призначене покарання винним вважає м'яким, а також винести окрему ухвалу на адресу прокуратури Голосіївського району м. Києва щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 за ст. 115 ч.2 п.п. 7,12 КК України.
Іншими учасниками судового розгляду апеляції на вирок не подані.
В запереченнях на апеляцію представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_9 наполягають на безпідставності її доводів та висловлюють прохання про залишення вироку суду без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію представника потерпілого в частині неправильного висновку суду про перекваліфікацію дій засуджених, пояснення адвоката ОСОБА_8 та її прохання задовольнити її апеляцію у повному обсязі, пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_6, які підтримали подані ними апеляції про пом'якшення останньому покарання, заперечення захисників та засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти апеляції представника потерпілого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, перевіривши матеріла справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не убачає підстав для їх задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні цього злочину за встановлених і викладених у вироку обставин підтверджено доказами, які суд належно дослідив.
Зокрема, під час досудового розслідування та у судовому засіданні факт побиття потерпілого разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтверджував ОСОБА_6 і свідчив про те, що вони завдавали тому удари ногами по тулубу та по голові.
В запереченнях на апеляцію представника потерпілого засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не оспорювали такі встановлені обставини вчинення злочину, але категорично заявляли, як і ОСОБА_6 протягом тривалого розгляду справи, про відсутність у них умислу на вбивство ОСОБА_10
Як убачається з матеріалів справи, судом ретельно досліджувались докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу засуджених, а виходячи із сукупності всіх встановлених обставин вчиненого злочину, зокрема з урахуванням події, що сталася напередодні між свідком ОСОБА_11 та ОСОБА_10, а також поведінки останнього, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, їх відносини, причини конфлікту між потерпілим та засудженими, суд дійшов правильного висновку про те, що їх умисел не був спрямований на вбивство потерпілого, але під час побиття вони усвідомлювали, що своїми діями спричиняють тому тяжкі тілесні ушкодження, бо у потерпілого, крім легких тілесних ушкоджень, спричинених в різних частинах тулуба, виявлено не менше 10 травмуючих впливів (ударів) в області голови, і за висновком експерта смерть потерпілого настала від закритої черепно-мозкової травми, що утворилася від сукупності нанесених ударів в голову, та як наслідок заподіяння тому тілесних ушкоджень у виді крововиливів під м'яку оболонку півкуль головного мозку, кров'янистої рідини у шлуночках головного мозку, крововиливу в ствол головного мозку, забій тканини головного мозку, набряк-набухання тканини головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя.
Так, судом при розгляді справи було об'єктивно встановлено, що до вчинення цього злочину, стався конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, очевидцями якого були засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_6
За показаннями ОСОБА_11, потерпілий перебував у стані алкогольного сп'яніння і безпричинно його штовхнув, а після того, як зробив зауваження, той почав ображати його нецензурними словами і намагався вдарити, але він, розвернувшись, наніс ОСОБА_10 удар, як йому здалося, в шию чи плече, від чого останній присів. В подальшому до нього підходили знайомі потерпілого та погрожували і між ними була сутичка, але він не залишився, поїхав додому.
Ці ж обставини підтверджували засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та свідчили про те, що ОСОБА_10 дійсно погрожував розібратися, і для цього зателефонував своїм знайомим.
Як убачається з показань ОСОБА_6, він після цього пішов до клубу, а через деякий час, коли вийшов, то побачив натовп хлопців, серед них був ОСОБА_12, який розмовляв з ОСОБА_11.
В подальшому, коли почали розходитися, сутичка розпочалася між ним та потерпілим, який став приставати до нього, обзивав нецензурно і намагався вдарити, вони обоє впали, а піднявшись він став наносити ОСОБА_10 удари ногами і в цей час до них підбігли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 і також почали бити останнього.
Засуджені ОСОБА_7 та ОСОБА_9 теж свідчили, що протягом часу перебування на місті події вони не завжди були разом, зокрема в момент конфлікту ОСОБА_11 з потерпілим ОСОБА_9 перебував у клубі, а коли вийшов, побачив, як ОСОБА_10 надавали допомогу. Через деякий час ОСОБА_10 повернувся зі своїми знайомими, розмахував пляшкою перед ОСОБА_11 та ОСОБА_6. Проте сутичка сталася між останнім та ОСОБА_10, до яких вони підбігли разом, коли ті обидва впали.
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та інші свідчили не тільки про групу осіб, що перебувала на місці події, а й підтверджували факт побиття потерпілого та участь у цьому засуджених.
Також знаходять підтвердження показання засуджених і в тій частині, що потерпілий намагався з'ясувати стосунки з ОСОБА_11 після того, як останній його вдарив, бо телефонував своїм знайомим.
Так, з показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 убачається, що бійка розпочалася після того, як приїхав хтось із знайомих потерпілого.
За показаннями ОСОБА_12, він дійсно приїхав на місце події за викликом ОСОБА_10, який повідомив йому, що його побили біля клубу, і конфлікт вдалося начебто улагодити, але бійка розпочалася знову. При цьому свідок не зазначав про те, що ініціаторами бійки були засуджені.
Про відсутність умислу на позбавлення життя потерпілого свідчить поведінка засуджених після бійки, що відбувалася у присутності сторонніх осіб, що відвідували клуб, і яку, за показаннями ОСОБА_6, вони припинили самі, і після цього він відтягнув того з проїзної частини дороги на бровку, щоб на нього не наїхав транспортний засіб.
Отже, доводи в апеляції представника потерпілого, що засуджені діяли спільно та узгоджено, попередньо домовившись між собою з хуліганських мотивів, використовуючи незначний привід - алкогольний стан потерпілого, з метою позбавити його життя, спростовуються наведеними доказами.
Не наведені в апеляційній скарзі й переконливі аргументи про те, що наносячи ОСОБА_10 численні удари ногами, засуджені мали умисел на позбавлення його життя.
Показання останніх про те, що вони не домовлялися між собою про побиття потерпілого, а все сталося несподівано через активні дії останнього та його оточення, не спростовані доказами у справі. Крім того, вони свідчили, що побиття потерпілого відбувалося майже миттєво, зокрема ОСОБА_7 зазначав, що все продовжувалось хвилини дві, три.
Такі їх показання узгоджуються з іншими доказами у справі.
Свідок ОСОБА_14 зазначав в показаннях, що побиття потерпілого продовжувалося не менше однієї хвилини.
На ці обставини також вказували й інші свідки.
Зокрема з оголошених у порядку, передбаченому ст.306 КПК України (1960 року), показань свідка ОСОБА_17 убачається, що він навіть не запам'ятав обличчя осіб, які брали участь у бійки, бо все трапилось дуже швидко.
Крім того, свідок зазначав, що у ОСОБА_10 був розбитий ніс ще до цієї бійки, бо з іншим знайомим, побачивши його на тротуарі, вони підняли та допомогли перейти потерпілому на іншу сторону проїзної частини дороги, при цьому він не сказав, хто його побив, але по телефону просив когось під'їхати до клубу.
У судовому засіданні при роз'ясненні висновку судово-медичної експертизи експерт зазначив, що потерпілий як після першого удару, так і послідуючих міг вчиняти певні самостійні дії, а тілесні ушкодження заподіяні йому в короткий проміжок часу і у своїй сукупності за годину до смерті, але після другого побиття потерпілий прожив біля 30 хвилин.
Свідок ОСОБА_20 теж протягом досудового та судового слідства свідчила, що біля клубу бачила натовп людей та штовханину між ними. При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_9 перебували біля входу до клубу, а вона в цей же час почала спілкуватися по мобільному телефону, тому не весь час слідкувала за подіями, що відбувалися, але звернула увагу на те, як хлопець разом з ОСОБА_6 впали, потім побачила, як останній бив того ногами і в цей же час до них підбігли ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Проте, чи брали участь у бійці, впевнено пояснити не змогла, їй здалося, що вони відтягували ОСОБА_6 від потерпілого.
Разом з тим, як убачається з вироку, суд, навівши ці свідчення, помилково зазначив й про інші показання свідка, які вона начебто давала на досудовому слідстві, що знаходяться у томі №8 на а.с.84-88, а також послався на протокол пред'явлення фотознімків засуджених для впізнання, який міститься на а.с.89-97 у цьому ж томі, бо дані цих процесуальних документів свідчать про проведення слідчих дій з іншими особами.
Тому такі посилання підлягають виключенню згідно до вимог ст.365 КПК України (1960 року), але що не впливає на законність та обґрунтованість вироку.
Також при перевірці вироку суттєвих порушень кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для його скасування, колегією суддів не виявлено.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляції представника потерпілого щодо порушення судом вимог ст.ст.275 та 278 КПК України (196- року), бо не ґрунтуються на матеріалах справи.
З огляду на наведені докази, яким суд дав належну оцінку, пред'явлене засудженим обвинувачення у навмисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_10, за встановлених обставин знайшло своє підтвердження.
Разом з тим, об'єктивно встановлено, що їх умислом позбавлення життя потерпілого не охоплювалося, бо докази, які б підтверджували такий умисел винних, у справі відсутні.
Не зазначали про такі обставини й свідки, на показання яких посилається в апеляції представник потерпілого, не навівши при цьому конкретні факти, на підтвердження такої позиції.
За таких обставин суд вправі був перекваліфікувати їх дії з більш тяжкого обвинувачення на менш тяжке, тобто зі ст.115 п.п.7, 12 ч.2 на ст.121 ч.2 КК України, оскільки вони групою осіб заподіяли умисне тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10
Тому мотивування висновку суду щодо такої перекваліфікації дій засуджених є правильним, бо ґрунтується на матеріалах справи.
Водночас, що стосується питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11, про що йдеться в апеляції представника потерпілого, то відповідно до вимог ст.275 КПК України (1960 року), суд не вправі з'ясовувати обставини вчинення ним діянь, оскільки він не є підсудним, крім того, у справі не встановлено таких даних, які б свідчили про його участь у вчиненні злочину у співучасті із засудженими.
Безпідставними слід визнати й посилання в апеляції представника потерпілого про те, що факт алкогольного сп'яніння підтверджували свідки, показання яких досліджувалося при розгляді справи, оскільки ніхто з них не міг впевнено зазначити такі обставини, притому, що самі засуджені категорично наполягали на тому, що алкогольні напої не вживали і такі їх твердження не спростовані об'єктивними доказами у справі.
Що стосується розв'язання судом цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, то з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов обґрунтованого висновку про його часткове задоволення, а саме у розмірі 200 тис.грн., а не 300 тис. грн., як було заявлено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Колегія суддів не вбачає також підстав для визнання доводів в апеляціях як представника потерпілого про м'якість покарання, так і засудженого ОСОБА_6 щодо пом'якшення покарання такими, що не заслуговують на увагу, оскільки покарання винним призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особу, притому, що судом не встановлені обставини, які обтяжують покарання або його пом'якшують.
В апеляції засуджений ОСОБА_6, як і в запереченнях ОСОБА_7 та ОСОБА_9, висловлюють жаль з приводу тяжких наслідків злочину - смерті потерпілого і заявляють про щире каяття, але суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, що пом'якшують покарання, ураховуючи їх ставлення до своїх злочинних дій, яке вони виказували протягом тривалого судового розгляду справи.
З огляду на такі дані у справі, колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_6 і вважає призначений строк ізоляції від суспільства достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (1960 року), ст.15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК України 2012 року, колегія суддів
У х в а л и л а:
Апеляції представника потерпілого адвоката ОСОБА_8, захисника адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України (1960 року) виключити з мотивувальної частини вироку Голосіївського районного суду міста Києва від 15 травня 2013 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 посилання як на показання свідка ОСОБА_20 відомості, що зазначені в томі №8 на а.с. 84-88, а також посилання на протокол пред'явлення свідку ОСОБА_20 фотознімків, який міститься на а.с. 89-97 у цьому ж томі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
--------------------- ----------------------- ---------------------------
БєланН.О. Дзюбін В.В. Боголюбська Л.Б.